Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 березня 2019 р. № 520/11770/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді М.О. Лук'яненко, розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,62368) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати неправомірними дії Київського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова про відмову йому в поверненні помилково сплаченого збору з операції придбання вперше (купівлі - продажу) нерухомого майна, квартири; зобов'язати ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова виконати дії про повернення йому помилково сплаченого збору з операції придбання вперше нерухомого майна, квартири у розмірі 6190,80 (шість тисяч сто дев'яносто гривень 80 коп.) грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, у зв'язку з чим позивачем подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, оскільки відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких інших записів про об'єкти житлової нерухомості позивача, окрім придбаної квартири, є беззаперечним доказом, що житло придбано позивачем вперше. Враховуючи викладене, вважає, що сплачена ним сума збору підлягає поверненню.
Протокольною ухвалою суду від 28.02.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті на 06.03.2019 о 15 год.
Позивач у судове засідання призначене на 06.03.2019 року, не прибув, надав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позов, в якому зазначив, що із наданих позивачем пояснень та доказів витікає, що обов'язок щодо сплати збору в розмірі 6190,80 грн. для позивача встановив нотаріус, при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду. Щодо посилань позивача на те, що Управління проявляє бездіяльність щодо не проведення власної перевірки черговості придбання майна та вчинення дій на повернення сплаченого збору, відповідач зазначив, що на даний час відсутні підстави для проведення перевірки щодо встановлення факту сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна, оскільки Управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбав нерухомість вперше.
Представник відповідача у судове засідання призначене на 06.03.2019 року, не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, реєстраційний номер 15157, позивачем придбано у власність квартиру: м. Харків, вул. Лисаветинська, буд. 1-Б, вартістю 619080,00 грн.
Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1625761763101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6190,80 грн. (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції від 05.12.2018 № ПН274640С1, наявною у матеріалах справи (а.с.8).
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач 07.12.2018 звернувся з заявою про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 6190,8,00 грн.
Листом від 11.12.2018 № 22711-47/03 ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові відмовило позивачу у поверненні коштів, у зв'язку з відсутністю повноважень щодо визначення права власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору осіб, що придбавають житло вперше.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР).
Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 цього Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
У позовній заяві позивач стверджує, що ним придбано житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 05.12.2018 інша нерухомість ним не придбавалась.
У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів вказані твердження позивача, так як останні відповідають інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позивача.
Так, станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що саме: ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова зобов'язано довести, що позивач придбав житло згідно договору купівлі - продажу від 05.12.2018 не вперше.
Проте, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду жодного доказу, який свідчив би про наявність у позивача зареєстрованого права власності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість відмови відповідача у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі по тексту - Порядок № 787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Згідно абзацу 2 зазначеного пункту Порядку № 787 подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 розділу І Порядку № 787, зокрема, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Згідно з пунктом 12 розділу І Порядку № 787 органи Казначейства здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5 - 8 цього розділу, в такому порядку: 1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями орган Казначейства протягом п'яти робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами; 2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення відповідний орган Казначейства не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) надсилає звернення для підкріплення коштами цих рахунків: за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства України; за платежами, що належать місцевим бюджетам, - до відповідних місцевих фінансових органів; за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, - до відповідного територіального органу цього фонду.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено чітку процедуру повернення помилково зарахованого до бюджету збору, яка передбачає звернення органу, що контролює справляння надходжень бюджету, до органу казначейської служби з відповідним поданням.
Доказів звернення ОСОБА_2 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова з відповідним поданням за місцем зарахування платежу до бюджету, тобто до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова, відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
А отже, відповідач ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова зобов'язане сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 05.12.2018 у розмірі 6190,80 грн., сплаченого згідно з квитанцією №ПН274640С1 від 05.12.2018.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правильно обрано захист свого порушеного права та про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 05.12.2018 у розмірі 6190,80 грн., сплаченого згідно з квитанцією №ПН274640С1 від 05.12.2018.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Київського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова про відмову ОСОБА_1 в поверненні помилково сплаченого збору з операції придбання вперше (купівлі - продажу) нерухомого майна, квартири.
Зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного Фонду України м. Харкова виконати дії щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору з операції придбання вперше нерухомого майна, квартири у розмірі 6190,80 (шість тисяч сто дев'яносто гривень 80 коп.) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Лук'яненко