Справа № 420/1215/19
05 березня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА ИМПЕКС» про визнання протиправним та скасування п. 1 рішення від 30.01.2019 року № 4231-VII, -
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА ИМПЕКС» про визнання протиправним та скасування п. 1 рішення від 30.01.2019 року № 4231-VII.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за позовом фізичних осіб, якщо право на таке звернення надане йому законом, і предметом такого позову є перевірка законності актів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси цієї особи.
Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи, суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого фізична особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб'єкта владних повноважень.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб'єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає про наявність певних порушень вимог чинного законодавства при прийнятті Одеською міською радою рішення від 30.01.2019 року № 4231-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність шляхом продажу ТОВ «ФЛОРА ИМПЕКС» земельної ділянки, площею 4,2380 га, за адресою: місто Одеса, вул. Моторна, 8-Л, цільове призначення - J.11.02 для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості,,,, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих будівель та споруд», оскільки, на момент прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення між Позивачем та ТОВ «ФЛОРА ИМПЕКС» існує невирішений спір стосовно меж земельної ділянки, ініційований ОСОБА_1, який за її заявою від 7 грудня 2018 року про вирішення земельного спору щодо меж земельних ділянок переданий для розгляду Комісії з розгляду земельних спорів при Одеській міській раді відповідно до ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України.
Отже, позивач має майновий інтерес як власник майна, вважаючи, що Одеською міською радою, прийняте рішення, яке порушує право власності Позивача на нерухоме майно, а саме право володіння, розпорядження незалежно від волі інших осіб.
Проте, суд зазначає, що при розгляді такого спору в межах адміністративного судочинства суд надає оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті рішення, однак позивач для належного захисту своїх прав фактично вимагає встановлення обставин та надання оцінки правомірності набуття 3-ю особою прав на нерухоме майно.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Не є публічно-правовим спір між суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою та суб'єктом владних повноважень, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спір спрямований на захист майнових прав особи, а суд у порядку адміністративного судочинства позбавлений можливості надавати оцінку правомірності набуття товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА ИМПЕКС» прав на земельну ділянку шляхом її викупу.
Схожих висновків дійшла ОСОБА_2 Верховного Суду 05 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18.
На підставі викладеного, суд вважає, що спірні правовідносини стосуються захисту порушених прав позивача, тому з урахуванням суб'єктного складу сторін спір має бути вирішений за правилами цивільного судочинства, тому не віднесений до компетенції адміністративного суду, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.
Також, разом з позовом, заявником було надано заяву про забезпечення позову.
Суд зазначає, що заяву про забезпечення позову не може бути розглянуто судом, оскільки суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України
Керуючись п. 1 ч. 1 ст.170, ст. 241-243, ст. 248 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА ИМПЕКС» про визнання протиправним та скасування п. 1 рішення від 30.01.2019 року № 4231-VII.
Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 КАС України.
Суддя Бутенко А.В.