Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/1185/19
05 березня 2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2,
за участю секретаря Кондра Ю.Ю.,
лікаря ОСОБА_3.,
прокурора Сазонова О.В.,
особи, щодо якої вирішується питання ОСОБА_4,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/1185/19 за заявою лікаря-психіатра 2-А відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» ОСОБА_5 про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_4, -
Лікар-психіатр 2-А відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» ОСОБА_6 04 березня 2019 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заява обґрунтована тим, що в КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» 02 березня 2019 року о 15 год. 10 хв. був госпіталізований за направленням лікаря-психіатра бригади ЕМД ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з діагнозом: шизофренія, загострення.
Також лікар вказував, що в приймальному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» під час огляду черговим лікарем ОСОБА_7 ОСОБА_4 був збудженим, висловлював маячні ідеї переслідування на адресу матері, поводився агресивно, не дав усвідомленої згоди на лікування.
В своїй заяві лікар просив суд винести рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричного стаціонару.
В судовому засіданні лікар повністю підтримала вимоги заяви про примусову госпіталізацію ОСОБА_4
ОСОБА_4, за участі якого проводився розгляд заяви, в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення заяви лікаря.
Прокурор в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.
Суд, заслухавши лікаря, думку прокурора, особу, щодо якої порушується питання, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що в КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» 02 березня 2019 року о 15 год. 10 хв. був госпіталізований за направленням лікаря-психіатра бригади ЕМД ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з діагнозом: шизофренія, загострення.
Встановлено, що в приймальному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» під час огляду черговим лікарем ОСОБА_7 ОСОБА_4 був збудженим, висловлював маячні ідеї переслідування на адресу матері, поводився агресивно по відношенню до оточуючих, не дав усвідомленої згоди на лікування в психіатричному стаціонарі.
Відповідно до норм ст. 14 Закону України “Про психіатричну допомогу” особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Відтак, аналіз норм ст. 14 Закону дає підстави вважати, що примусова госпіталізація можлива за певних умов, а саме: особа страждає на психічний розлад, а також якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.
Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року.
У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об'єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.
Такі ж висновки містяться й в інших рішеннях ЄСПЛ, а саме - рішення від 28 жовтня 2003 року у справі Ракевич проти Російської Федерації, рішенні від 27 березня 2008 року у справі Штукатуров проти Російської Федерації.
Як встановлено судом, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка страждає на психічний розлад.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, комісією лікарів-психіатрів встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, параноїдний синдром, рецидив.
Зазначений діагноз було встановлено на підставах та в порядку визначеному законом, він не спростований жодними доказами, тому незгода ОСОБА_4 з наявністю у нього психічного захворювання судом оцінюється критично.
Окрім того, за висновком комісії лікарів-психіатрів КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева ПОР» від 03 березня 2019 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зважаючи на наявність у нього тяжкого психічного розладу, внаслідок чого він виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих (маячні ідеї відношення, переслідування, спрямовані на матір та дружину), які спричиняють велику вірогідність агресивної поведінки, підлягає госпіталізації до психіатричного стаціонару в примусовому порядку.
Вирішуючи питання про те, що вчиняє ОСОБА_4 та чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих, суд виходить з того, що ОСОБА_4 вчиняє агресивні дії щодо своїх близьких рідних - матері та дружини.
Відмова ОСОБА_4 від лікування та його некритичність до свого стану фактично є діями, що являють собою безпосередню небезпеку для нього самого, оскільки за висновком лікарів-психіатрів особа потребує такого лікування.
При вирішенні даної справи суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 лютого 2018 року в справі № 2-1/07, де суд зазначив, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України. Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
В даному випадку суд приходить до висновку про достовірність тієї обставини, що особа є психічно хворою (висновок комісії - лікарів від 03 березня 2019 року).
Психічний розлад ОСОБА_4 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку як для нього самого, так і для оточуючих.
Окрім того, обґрунтованість тривалості тримання у психіатричній лікарні в залежності від стійкості захворювання ОСОБА_4 може бути визначена лікарями виходячи із наступного протікання захворювання.
Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень лікаря щодо необхідності лікування ОСОБА_4 саме в стаціонарних умовах.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява лікаря-психіатра 2-А відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева ПОР» ОСОБА_6 про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_4 підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 264, 265, 342 ЦПК України, суд, -
Заяву лікаря-психіатра 2-А відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева ПОР» ОСОБА_6 (місцезнаходження вулиця Медична, 1, м. Полтава, 36013, код ЄДРПОУ 01999075) про примусову госпіталізацію ОСОБА_4 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 ) задовольнити.
Госпіталізувати в примусовому порядку до психіатричного стаціонару ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_8
присяжні /підпис/ ОСОБА_1
/підпис/ ОСОБА_2
Суддя Н.Л.Яковенко
05.03.2019