Справа № 420/6446/18
01 березня 2019 року о 13 год. 14 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Закуріної А.М.,
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду питання про закриття провадження за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Груп» (код ЄДРПОУ 39548012, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, садовий кооператив «Механізатор»,16/325) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги,14) про визнання протиправним та скасування розрахунку б/н плати за проїзд до ату перевірки №041907 від 04 листопада 2018 року,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться ця справа.
Судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, з урахуванням правового висновку щодо предметної юрисдикції, викладеної у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №803/3/18.
Представник позивача на відкритому судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі, з посиланням на те, що позов був поданий до суду та відкрито провадження у справі до винесення вказаної постанови ОСОБА_2 Верховного Суду, а отже, ця постанова не регулює правовідносини, які виникли до її винесення, керуючись положеннями ст. 58 Конституції України.
Представник відповідача на відкрите судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить розпис на довідковому листі до справи.
Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі має бути закрито за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує розрахунок б/н плати за проїзд до акту перевірки №041907 від 04 листопада 2018 року з підстав того, що відповідачем не була розрахована відстань за фактично пройдену частину маршруту по території України, що підтверджується необхідним транспортними документами.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до правового висновку ОСОБА_2 Верховного Суду, викладеному у постанові від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За своєю правовою природою, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
За змістом частини п'ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції (пп. 25-28 постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18).
Також у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду зазначено, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому ОСОБА_2 Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду (п. 34 постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18).
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенні в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Посилання представника позивача на те, що позов був поданий до суду та відкрито провадження у справі до винесення вказаної постанови ОСОБА_2 Верховного Суду, а отже, ця постанова не регулює правовідносини, які виникли до її винесення, керуючись положеннями ст. 58 Конституції України, відхиляються судом, оскільки правові висновки Верховного Суду не є нормативно-правовими актами та при виборі норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які існують на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду та вирішення справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладені з'ясовані судом обставини та висновки Верховного Суду, викладені в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18, суд дійшов висновку, що провадження у справі має бути закрито.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18, що за своєю правовою природою, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та відшкодування якої (шкоди, стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом відповідного органу за правилами господарського або цивільного судочинства, та правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Керуючись ст.ст. 238,243,256, 294 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Груп» (код ЄДРПОУ 39548012, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, садовий кооператив «Механізатор»,16/325) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги,14) про визнання протиправним та скасування розрахунку б/н плати за проїзд до ату перевірки №041907 від 04 листопада 2018 року.
Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням п.п. 15.5. п.15. ч.1 Перехідних положень КАС України.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний « 06» березня 2019 року.
Суддя Л.Р.Юхтенко м.Одеса
.