справа№1340/5932/18
27 лютого 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 1340/5932/18 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії-
ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини (25.07.2018) компенсації за неотримане речове майно;
- стягнути з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 25.07.2018 по 24.10.2018 у сумі 26063,45 грн.
Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом начальника Львівського прикордонного загону від 25.06.2018 №162-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас та наказом начальника Львівського прикордонного загону від 25.07.2018 №188-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Стверджує, що відповідачем не проведено своєчасно розрахунок з позивачем при звільненні, а саме невиплачена компенсація за неотримане речове майно в день виключення із списків частини. Вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 КЗпП України, просить стягнути компенсацію за таку затримку.
Позивач в судове засідання, призначене на 23.01.2019 року та 13.02.2019 року не з'явилась, через канцелярію суду від представника позивача подано клопотання від 13.02.2019 року за вх. №5012 про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, який поданий через канцелярію суду 23.01.2019 року за вх. №2397, про те, що Львівський прикордонний загін є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Зазначено, що необґрунтованими є доводи позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки положення статті 117 КЗпП України не поширюється на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 23.01.2019 року та 13.02.2019 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення № 7901010107515 та №7901010134407.
05.02.2019 представником позивача подано відповідь на відзив. Вказано, що саме на Львівський прикордонний загін, у якому ОСОБА_1 перебувала на усіх видах забезпечення, покладається обов'язок організовувати та вживати заходи щодо проведення повного розрахунку за усіма видами забезпечення на день виключення зі списків частини. Зазначено, що посилання Відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не відповідають дійсності та спростовуються довідкою відповідача про отримане фінансування по КЕКВ 2210.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 15 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою судді від 28 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням сторін.
Судом встановлені наступні обставини:
Наказом начальника 7 прикордонного загону (I категорії) Західного регіонального управління (I категорії) Державної прикордонної служби України №162-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас та наказом від 25.07.2018 №188-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення.
Згідно службової записки від 25.07.2018 року, розмір грошової компенсації, нарахованої за не отримане речове майно за час проходження служби в ДПСУ згідно довідки розрахунку №91 військовослужбовцю старшому прапорщику ОСОБА_1 , звільненої на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 №162-ос від 25.06.2018 року за статтею 26 ч.6 п «ї» (закінчення контракту) становить 19390,46 грн.
24.10.2018 року позивачу перераховано заборгованість компенсації за неотримане речове майно при звільненні в сумі 19390,46 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає дії відповідача щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу компенсації, за неотримання під час проходження військової служби речового майна протиправними.
Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем щодо визнання протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини (25.07.2018) компенсації за неотримане речове майно, оскільки:
Згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону).
Згідно частини першої статті 9-1 Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
25.07.2018 позивачем було подано рапорт Начальнику Львівського прикордонного загону про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, на який отримано лист від 14.11.2018 № 723/К-27 яким повідомлено про те, що ОСОБА_1 , нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 19360,46 грн., але не виплачено по причині відсутності відкритих асигнувань для її виплати. Дані в потребі коштів для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно звільненим військовослужбовцям, відповідно до наказу АДПСУ від 29.12.2017 № 753 - аг «Про заходи щодо організації речового забезпечення персоналу Державної прикордонної служби України у 2018 році», подаються щотижнево в телефонному режимі та щомісячно до 5 числа в письмовому вигляді у відділ речового забезпечення АДПСУ.
Відповідач не надав суду докази прийняття командиром військової частини наказу у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Фактично відповідач пояснює несвоєчасну виплату грошової компенсації за неотримане речове майно відсутністю коштів для такого виду виплат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі Сук проти України, держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Судом також взято до уваги позицію Європейського суду у справіYvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Зазначені доводи відповідача суд вважає безпідставними, оскільки такі суперечать вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.
Відтак, бездіяльність Львівського прикордонного загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (25.07.2018) компенсації за неотримане речове майно є протиправною.
Відповідно із врахуванням повноважень суду встановлених ч. 4 ст. 245 КАС України судом також враховуються аргументи наведені позивачем щодо зобов'язання стягнути з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 25.07.2018 по 24.10.2018 у сумі 26063,45 грн., з огляду на наступне:
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України через призму правової позиції Верховного Суду свідчить про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому судом до уваги не беруться.
Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 про отримане грошове забезпечення, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням, а саме за жовтень-листопад 2018 року становить 17281,20 грн.
Для обчислення середнього заробітку з 25.07.2018 до дня фактичного розрахунку виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні необхідно застосовувати показник 283,3 грн. в день (17281,2 грн./61 день).
Враховуючи вищенаведене, з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) слід стягнути на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період із 25.07.2018 по день фактичного розрахунку (24.10.2018) (92 дні), виходячи із розрахунку 283,3 грн. в день, у розмірі 26063,45 грн.
З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (71010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, - задоволити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (25.07.2018) компенсації за неотримане речове майно.
Стягнути з Львівського прикордонного загону (вул. Личаківська,74, м. Львів, ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 25.07.2018 по 24.10.2018 у сумі 26063,45 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського прикордонного загону (вул. Личаківська,74, м. Львів, ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) 1409,60 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 04.03.2019 року.
Суддя Гавдик З.В.