04 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/329/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріата про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнання відмови у складанні висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 02 жовтня 2018 року, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії МО України (від 09 листопада 2018 року вих. № 12/2768) протиправною та її скасування;
зобов'язання відповідача скласти висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду війни 2 групи з 02 жовтня 2018 року, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та направити його на розгляд комісії МО України.
Під час розгляду справи суд
25 січня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного військового комісаріата (надалі також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи /а.с. 3-4/.
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 1988 році позивач проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії. З 02 жовтня 2018 року йому встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з наявністю захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтями 16 та 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" №975 від 25 грудня 2013 року.
Після звернення позивачам до Полтавського ОВК із заявою та доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги, йому листом від 09 листопада 2018 року №12/2768 було відмовлено у складанні висновку та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, оскільки ІІ група інвалідності ОСОБА_1 встановлена після спливу трьох місяців після звільнення зі строкової військової служби (звільнений - 01 квітня 1989 року, інвалідність встановлена - 02 жовтня 2018 року) /а.с. 11/.
У відзиві на позов /а.с. 25-26/ відповідач зазначив, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як інвалідність йому встановлена після закінчення тримісячного строку з часу звільнення його зі строкової військової служби, а тому висновок щодо можливості виплати йому такої допомоги до комісії Міністерства оборони України не направлявся. Відповідь про відмову надана заявнику листом №12/2768 від 09 листопада 2018 року.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 у період з11 листопада 1987 року по 10 лютого 1989 року перебував на військовій службі у період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан /а.с. 19-зворотний бік/.
Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1226/Ж від 21 серпня 2018 року зафіксовано, що виявлені при огляді рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1988 році /а.с. 16/.
У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2566 від 17 вересня 2018 року) зазначено, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1969 року народження: так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 13/.
02 жовтня 2018 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0029544 від 11 жовтня 2018 року /а.с. 12/.
Спір щодо наведених фактичних обставин між сторонами відсутній.
30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 27/.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 12/2768 від 09 листопада 2018 року позивачу повідомлено, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби (звільнений - 01 квітня 1989 року, інвалідність встановлена - 02 жовтня 2018 року) /а.с. 32/.
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно зі статтею 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності/ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Частиною шостою статті 16-3 цього Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України /частина дев'ята вказаної статті/.
Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок).
Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
За змістом пункту 13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, а розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Висновки щодо правозастосування
З аналізу наведених норм слідує, що компетенцією відповідача є складення висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, а компетенцією Міністерства оборони України - прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Таким чином, відповідач не наділений повноваженнями приймати рішення по суті поданої заяви, а має лише скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги (можливості призначення та виплати такої допомоги) та направити його разом з поданими особою документами до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17 (реєстраційний номер в ЄРСР 75673655), від 22 серпня 2018 року у справі №802/1966/17-а (реєстраційний номер в ЄРСР 76032752), від 18 жовтня 2018 року у справі №825/454/18 (реєстраційний номер в ЄРСР 77248396) та від 18 жовтня 2018 року у справі №825/1750/18 (реєстраційний номер в ЄРСР 77248279).
За таких обставин суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, і направленні такого висновку до Міністерства оборони України, відповідач діяв з перевищенням наданих йому повноважень.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги і направити його на розгляд до Міністерства оборони України та зобов'язання відповідача скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду ІІ групи з 02 жовтня 2018 року, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити такий висновок на розгляд до Міністерства оборони України.
Отже, адміністративний позов слід задовольнити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Полтавського обласного військового комісаріату ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 02 жовтня 2018 року, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити його на розгляд до Міністерства оборони України.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду ІІ групи з 02 жовтня 2018 року, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити такий висновок на розгляд до Міністерства оборони України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков