Справа № 524/2923/18
Провадження №2/524/156/19
28.02.2019 Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Воблікової І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Державна іпотечна установа звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 360844,28 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27.08.2007 між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»/правонаступником якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»/ був укладений кредитний договір №7/pvn2-08-07, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 45000 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11% з кінцевим терміном повернення до 26.08.2017 Зобов'язання за вказаним кредитним договором були забезпечені порукою ОСОБА_2. 11.02.2015 між Державною іпотечною установою та ПАТ «Фінанси та Кредит» укладено Договір про відступлення права вимоги №17/4-В за яким позивач набув право вимоги до відповідачів. Станом на 17.09.2015 заборгованість позичальника складала 6302,61 дол.США(137539,33 грн). Станом на 26.03.2018 заборгованість ОСОБА_1А, становить 360844,28 грн.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі надіслали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов визнали частково.
06.11.2018 судом було витребувано від Державної іпотечної установи розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №7/PVN2-08-07 від 27.08.2007 із зазначенням: суми платежів і строків їх сплати та відомостей про прострочені платежі, за період з 11.02.2015 по 26.08.2017 включно.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, що 27 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»/правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»/ та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7/PVN2-08-07.
Відповідно до умов договору банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 45000 дол.США з оплатою по процентній ставці 11 процентів річних. Позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за Договором до 26 серпня 2017 року. Позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості Кредитних ресурсах у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 621,73 дол.США. Позичальник щомісяця в строк до 10 числа кожного місяця сплачує комісійну винагороду за надання Кредитних ресурсів у розмірі 568,13 грн.
27 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»/правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»/ та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №7/PVN2-08-07/Р, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником, ОСОБА_1, зобов'язань за Кредитним договором №7/PVN2-08-07 від 27.08.2007, укладеним між Кредитором та Боржником, відповідно до якого Боржникові наданий кредит у розмірі 45000 дол.США з оплатою по процентній ставці 11 процентів річних.
11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В за умовами якого первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами(кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього Договору, в тому числі і за кредитним договором боржником в якому є ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2.
Згідно довідки про стан заборгованості за договором про іпотечний кредит станом на 26.03.2018 заборгованість ОСОБА_1 становить 360844,28 грн і складається з:
-основна сума боргу станом на 17.09.2015 - 137539,33 грн;
-прострочені відсотки за користування кредитом станом на 26.03.2018 - 37717,11 грн;
-пеня - 113625 грн;
-інфляційні витрати - 71962,84 грн
ОСОБА_3
Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитні відносини, передбачають наявність певних зобов'язань між сторонами, зокрема обов'язку кредитора надати кошти, а позичальника - повернути кошти та сплатити проценти. Зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Хоча у цій справі сторони погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування -26 серпня 2017 року, а також термін щомісячного виконання зобов'язання - до 10 числа місяця.
Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за Договором до 26 серпня 2017 року.
Починаючи із 27 серпня 2017 року відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.
ОСОБА_4 Верховного Суду в постанові по справі № 444/9519/12(провадження № 14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року висловила наступну правову позицію: «Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. ОСОБА_3 кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Окрім права нараховувати проценти, після спливу визначеного договором строку кредитування, кредитодавець також втрачає право нараховувати обумовлену в договорі неустойку.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові по справі № 202/4494/16-ц(провадження 14-318цс18) від 31 жовтня 2018 року.
Суд відзначає, що станом на 26 серпня 2017 року заборгованість відповідача, ОСОБА_1, перед позивачем становила: заборгованість за кредитом - 137539,33 грн та заборгованість за відсотками - 29838,39 грн, пеня - 33268,58 грн, що підтверджується довідкою від 12.12.2018 №5926/32/28.
За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-771цс15 від 27 січня 2016 року.
Суд відзначає, що між сторонами виникли зобов'язання саме в іноземній валюті - долар США.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги позивача в частині нарахування відсотків в сумі 4448,53 грн, пені в сумі 80356,42 грн та індексу інфляції в сумі 71962,84 грн.
Отже, приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи відповідач, ОСОБА_1, не виконала своїх зобов'язань перед позивачем, суд частково задовольняє вимоги Державної іпотечної установи та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2007 року в розмірі 200646,30 грн.
Щодо вимог позивача до поручителя - ОСОБА_2
Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.
Зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Зазначене відповідає правовим висновкам, висловленим Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.
Такого ж правового висновку дійшла і ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 14-145цс18
Суд враховує те, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав 26 серпня 2017 року. Отже, на переконання суду саме з цієї дати розпочав свій відлік 6-місячний строк пред'явлення вимоги до поручителя.
Із позовом Державна іпотечна установа звернулась в квітні 2018 року, тобто із пропуском вказаного строку. Відомостей, які б підтверджували факт звернення позивача із вимогами до поручителя до квітня 2018 року, позивачем надано не було.
Отже, у цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3009,44 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. ст.10, 12, 81, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Державної іпотечної установи (код ЄДРПОУ 33304730, 01133, м.Київ, бул.Л.Українки, 34) заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2007 року №7/PVN2-08-07 в розмірі 200646,30 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи судові витрати в сумі 3009,44 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Д.Андрієць