Справа №295/15229/18
Категорія 55
1-кп/295/1036/18
06.03.2019 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового
засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №42018060360000254 про обвинувачення ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солодирі, Хорошівського р-ну, Житомирської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , не одруженого, військовослужбовця за контрактом військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, учасника бойових дій,
за ч. 4 ст. 407 КК України,
з участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5
01 березня 2017 року солдат ОСОБА_3 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки.
24 травня 2017 року, наказом командира військової частини польова НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) №116, солдата ОСОБА_3 , зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду навідника зенітного артилерійського взводу роти вогневої підтримки 1 десантно-штурмового батальйону.
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом та з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах особливого періоду, 29 серпня 2018 року о 08 год. 00 хв. не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням військових обов'язків до 26 жовтня 2018 року, коли самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 , де приступив до виконання військових обов'язків.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез'явлення вчасно на службу та його причини, не повідомив та проводив час на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у нез'явленні військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Прокурор військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_4 , з одного боку ОСОБА_3 з іншого боку, за участі захисника ОСОБА_6 , на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України в приміщенні військової прокуратури Житомирського гарнізону, за наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, з метою процесуального спрощення розгляду справ, ефективності системи кримінального судочинства, діючи добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок уклали угоду про визнання винуватості.
Виходячи із змісту даної угоди, ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Обвинувачений та прокурор погодилися на призначення узгодженого покарання, отримали роз'яснення наслідків укладення та затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди.
Згідно угоди, сторони, з урахуванням наявності обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , а саме: щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, те, що він являється учасником бойових дій (АТО), відсутності обставин, які обтяжують покарання, те що останній раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, керуючись ст.ст. 60, 65, 69 КК України, погодилися на призначення останньому покарання за ч.4 ст. 407 КК України у виді арешту строком на 2 (два) місяці. Суд також визнаєте обставиною, що пом'якшує покарання, те що останній є учасником бойових дій, відповідно ч.2 ст. 66 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 показав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст.ст. 473, 474 Кримінального процесуального кодексу України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, які роз'яснені судом в ході судового засідання. Крім цього, обвинувачений повністю визнав свою вину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання, зазначив, що угоду про примирення було укладено добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Прокурор та захисник просили затвердити угоду про визнання винуватості та зазначиши, що угоду було укладено добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Перевіривши угоду про визнання винуватості від 13.11.2018 року, судом встановлено, що вона відповідає вимогам ст. 472 КПК України, при її укладенні дотримано вимоги ч. 6 ст. 474 КПК України, обвинувачений може виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання, а отже може бути затверджена судом з одночасним ухваленням вироку.
За таких обставин суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні злочину доведеною та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 407 КК України, як нез'явленні військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Речових доказів немає.
Арешт на майно не накладався.
Підстав для обрання обвинуваченому запобіжних заходів до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.314, 370, 371, 373-375, 394, 468, 472-475 КПК України, суд,-
ухвалив :
Затвердити угоду про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України від 13.11.2018 року, укладену сторонами по кримінальному провадженню №42018060360000254 між підозрюваним ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 та прокурором військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді арешту строком на 2 місяці.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня проголошення до Житомирського апеляційного суду:
- обвинуваченим та його захисником виключно з підстав призначення покарання суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4-7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз'яснення наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав - призначення покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно.
Суддя: ОСОБА_1