Справа №: 398/3583/18
провадження №: 1-кп/398/127/19
"04" березня 2019 р., Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120300000311 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України,
У відповідності до вимог ст. 331 КПК України судом на обговорення поставлено питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, оскільки строк його тримання під вартою закінчується 15 березня 2019 року та до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об'єктивних причин.
Прокурор вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Обвинувачений та захисник заперечує проти продовження строку тримання під вартою, вважають, що слід застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його проживання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та його продовження, не зменшились та продовжують існувати.
При обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховувалось, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 є умисними, тяжким злочином, що значно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння. Натомість ОСОБА_5 раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, а отже суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має, тому соціальні зв'язки обвинуваченого в місці його постійного проживання не є настільки міцними.
Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому та ймовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому.
Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
За таких обставин, враховуючи, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою закінчується 15 березня 2019 року та до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об'єктивних причин, суд вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 331 КПК України, суд
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, тобто до 02 травня 2019 року, включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1