справа № 156/894/18
Провадження № 2/156/24/19
рядок статзвіту 38
25 лютого 2019 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Нєвєрова І. М.,
за участю секретаря судового засідання Салатюк Г. В.,
позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 156/894/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, Луковичівської сільської ради Іваничівського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що її мати ОСОБА_6 померла 19.09.2005 року, про що складено відповідний актовий запис про смерть за №13, підтвердженням чого є свідоцтво про смерть, видане Іваничівським районним відділом ДРАЦС ГТУ юстиції у Волинській області серія І-ЕГ № 212044. За життя мати заповіту не залишила, тому спадщина відкрилась за законом Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі і на земельну ділянку площею 2,70 га, надану для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Луковичівської сільської ради Іваничівського району. На момент смерті спадкодавця вона була зареєстрована у м. Луцьк . У встановлений законодавством строк заяви про прийняття спадщини не подала , так як вважала, що спадщину прийняла фактично. Разом з тим не знала про порядок та строки спадкування. В зв'язку з тим, що у встановлений законодавством строк вона не звернулася із заявою про прийняття спадщини, просить визначити їй додатковий двомісячний строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_6
Позивач в судовому засіданні позов підтримала з вищенаведених підстав, просить позов задовольнити. При цьому додатково пояснила, що не звернулася у встановлений строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, оскільки в той період була зайнята іншими справами.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечила відносно задоволення позову.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали з наступних підстав. Пояснили, що вони є дітьми ОСОБА_7 - сина спадкодавиці ОСОБА_6. Після її смерті батько прийняв спадщину фактично, однак за життя її не оформив. 03.03.2018 року батько ОСОБА_7 помер. Вони після його смерті прийняли спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як на момент відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем. Крім того, відповідач ОСОБА_3 пояснила, що на даний час оформляє відповідні документи на право власності на цю ж земельну ділянку , яку позивач ОСОБА_1 згідно позовних вимог у випадку задоволення позову про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини має намір успадкувати після смерті ОСОБА_6
Представник відповідача - Луковичівської сільської ради Іваничівського району просить відмовити у задоволенні позову, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_6 фактично прийняв син ОСОБА_7, а після його смерті прийнято його дітьми як спадкоємцями першої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 19 вересня 2005 року померла ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть серії 1-ЕГ № 212044, а.с. 8) і після її смерті відкрилась спадщина. За життя заповіту не залишила, тому спадщина після смерті відкрилась за законом.
До складу спадщини увійшли всі права та обов'язки ОСОБА_6, які належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а саме майнові права на майно, яке належало їй на праві власності: земельна ділянка площею 2,70 га, надана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в адміністратвино-територіальних межах Луковичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області. Наявність спадкового майна підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія І-ВЛ № 009076, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 155 02.08.2002 року.
Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1 не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини .
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки Луковичівської сільської ради Іваничівського району № 110/01.14 від 25.09.2018 року на день смерті спадкодавиця ОСОБА_6 постійно проживала і була зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із внуками ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та сином ОСОБА_7, який помер 03.03.2018 року . ( а.с. 11)
Таким чином, суд приходить до висновку, що син ОСОБА_7 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері за законом , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і протягом строку,який встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Однак, за життя не оформив документи про право власності на спадкове майно, в даному випадку - на земельну ділянку. Спадкоємцями ОСОБА_7 являються його діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які спадщину прийняли, оскільки постійно проживали разом.
У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст.1222 ч.1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини. В силу ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом. В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Разом з тим, позивач не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин щодо пропуску строку зверення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач не вчинила дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини за законом, вона не надала, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України, слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за законом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений без поважних причин.
Враховуючи викладене позивачу слід відмовити в задоволенні позову у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6
Крім того, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв її син - ОСОБА_7, після смерті якого спадщину прийняли його діти - відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі повного задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1223, 1222, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 -1275, 1296-1298 ЦК України, ст.ст. 3-5, 12, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, Луковичівської сільської ради Іваничівського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити .
Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06 березня 2019 року.
Суддя І. М. Нєвєров