Справа № 2/0310/144/11
Провадження № 2/1831/11
о6 липня 2011 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Пешкова М.І.,
при секретарі - Носку А.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
Олеської сільської ради - ОСОБА_3,
ОСОБА_4 державної нотаріальної контори - ОСОБА_5,
ОСОБА_4 районної державної адміністрації -ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третіх осіб ОСОБА_4 державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 районної державної адміністрації, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, внесені зміни до сертифікату на право земельної ділянки і державних актів недійсними, -
встановив:
До Любомльського районного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_7, третіх осіб: ОСОБА_4 державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 районної державної адміністрації, яка просить визнати свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_7 ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою 04.12.2008 року № 3149 - недійсним, визнати внесені зміни ОСОБА_4 районною державною адміністрацією в сертифікат на право земельної ділянки в розмірі 3,52 га. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3149 - недійсними, визнати державні акти на землю від 30.12.2010 року серіями ЯЛ 082284, ЯЛ 082285, ЯЛ 082286, ЯЛ 082287, ЯЛ 082287 - не дійсними, зобов'язати відповідача надати суду всі необхідні документи стосовно оформлення спадщини, витребувати із ОСОБА_4 державної нотаріальної контори спадкову справу ОСОБА_8, витребувати з ОСОБА_4 міжрайонної прокуратури справу за зверненням позивачки, стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати, які будуть нею сплачені.
Вимоги позову обґрунтувала тим, що 01.05.2003 року померла її бабця ОСОБА_8. У жовтні 2010 року позивач звернулася до ОСОБА_4 державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом на свою частину, однак державний нотаріус їй пояснила, що не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки 04 грудня 2008 року за заявою ОСОБА_7 ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку в розмірі 3,52 га. 09.12.2008 року ОСОБА_4 райдержадміністрацією були внесені зміни в сертифікат на право земельної ділянки в розмірі 3,52 га. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3149 власником земельної ділянки вважається відповідачка, якій 29 грудня 2010 року видані державні акти на землю серіями ЯЛ 082284, ЯЛ 082285, ЯЛ 082286, ЯЛ 082287, ЯЛ 082288. Відповідач по справі ухилялась від скасування раніше виданого їй свідоцтв про право на спадщину за законом, не здаючи їх нотаріусу для внесення в них відповідних змін, що унеможливлює отримання позивачем і державних актів на спадкову земельну ділянку, а саме здійснення свого права володіння, користування та розпоряджання своєю власністю. Позивач не має можливості оформити свої спадкові права. Через ці обставини змушена звертатися до суду, просить позов задовольнити.
У судовому засіданні позивач та відповідач позов підтримали повністю та доповнила його, просять визнати свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_7 ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою 04.12.2008 року № 3149 - недійсним, визнати внесені зміни ОСОБА_4 районною державною адміністрацією в сертифікат на право земельної ділянки в розмірі 3,52 га. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3149 - недійсними, визнати державні акти на землю від 30.12.2010 року серіями ЯЛ 082284, ЯЛ 082285, ЯЛ 082286, ЯЛ 082287, ЯЛ 082287 - не дійсними та скасувати їх.
Представник третьої сторони ОСОБА_4 державної нотаріальної контори ОСОБА_5 вимоги позову визнала частково, при вирішені спору покладається на розсуд суду.
Представники ОСОБА_4 районної державної адміністрації та Одеської сільської ради позовні вимоги визнали повністю, проти задоволення позову не заперечили.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, до канцелярії суду надіслала телеграму, згідно якої позов визнає, просить розглядати справу у її відсутності.
Аналізом доказів по справі встановлено наступне.
З копії свідоцтва смерть серії І-ЕГ № 125113, виданого Одеською сільською радою 01.05.2003 року, стверджено, що ОСОБА_9 померла 01.05.2003 року, про що зроблений відповідний запис № 15.
Копією свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № 012390, виданого 19 жовтня 1996 року Нововолинським Відділом реєстрації актів громадського стану, стверджено, що ОСОБА_10 померла 18 жовтня 1996 року, актовий запис № 474.
З копії свідоцтва про народження серії ІІІ-ЯР № 090690, вбачається, що батьками ОСОБА_11 були ОСОБА_12 та ОСОБА_10.
Копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЕГ № 303107, виданого міськвідділом ЗАГС міста Нововолинськ, стверджено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_11 одружилися 23 вересня 1978 року, після чого останній присвоєно прізвище ОСОБА_13.
Згідно копії довідки виданої ОСОБА_8 встановлено, що вона проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1 її кв.12 з 09.09.1988 та померла 01.05.2003 року.
Як підтверджено матеріалами спадкової справи № 790/08, заведеної після смерті ОСОБА_8, померлої 01.05.2011р., відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка Одеської сільської ради Любомльською району Волинської області площею 3,52 га., вартістю згідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2008 року №133 20113,03 (двадцять тисяч сто тридцять) гривень 03 копійки та права на майновий пай в пайовому фонді власності КСП ім. Шевченка Одеської сільської ради Любомльською району Волинської області.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
У відповідності до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною і статті 1222 ЦК України передбачено - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
З приписів статей 1258,1261 ЦК України випливає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Вимоги статті 1268 ЦК України передбачають - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Статтею 1300 ЦК України передбачено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
У відповідності зі ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на . спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. і ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, га інших обставин, які мають значення вирішення справи.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу щя підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина і статті бо ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно із ч. з ст. 6і ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (реєстровий № 3149), виданого відповідачу ОСОБА_7, останньою отримано державні акти на право власності на земельні ділянки, без врахування частки позивача, а тому вказане свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я відповідача підлягає визнанню частково недійсним та визнанню недійсними та скасуванню підлягають державні акти на право власності на земельну ділянку, яку отримала відповідач - кожний, як такі, що отримані всупереч діючому законодавству та в порушення інтересів позивача та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню з визнанням частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого після смерті ОСОБА_8, померлої 01.05.203 р., на ім'я ОСОБА_7, визнанням недійсним та скасуванням державних актів на право власності на земельну ділянку серіями ЯЛ 082284, ЯЛ 082285, ЯЛ 082286, ЯЛ 082287, ЯЛ 082288. Суд ухвалюючи дане рішення виходить із того, що відповідач, як спадкоємець, також має право на спадщину після смерті спадкодавця в рівній із позивачем частці.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають частково до стягнення витрати по сплаті державного мита у розмірі 12 грн. 75 коп. та на ІТЗ судового процесу у розмірі 18 грн. 05 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 205, 209, 212, 213, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 378, 1167, 1218,1258,1261,1268,1297,1300,1301 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третіх осіб ОСОБА_4 державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 районної державної адміністрації, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, внесені зміни до сертифікату на право земельної ділянки і державних актів недійсними - задовольнити частково.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_7 ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою 04.12.2008 року № 3149.
Визнати не дійсними внесені зміни ОСОБА_4 районною державною адміністрацією в сертифікат на право земельної ділянки в розмірі 3,52 га. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3149.
Визнати не дійсними та скасувати державні акти на землю від 30.12.2010 року серіями ЯЛ 082284, ЯЛ 082285, ЯЛ 082286, ЯЛ 082287, ЯЛ 082287.
Стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати державного мита у сумі 12 (дванадцять) грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 18 (вісімнадцять) грн. 05 коп., а всього -30 (тридцять) грн. 08 коп.
В задоволенні решти позову -відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через ОСОБА_4 районній суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: суддя Пешков М.І.