справа № 296/9824/18
28 лютого 2019 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., за участю секретаря Журиної А.В., розглянув цивільну справу за заявою ПАТ КБ "ХРЕЩАТИК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ТОВ "БАКАЛІЯ-ПРОДУКТ", -
Заявленим та підтриманим в ході судового розгляду позовом заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 625 649,87 гривень. На обґрунтування заявленого представником позивача наведено наступне. Між банком та позичальником укладено кредитний договір. В подальшому, між позивачем та відповідачем укладено договір поруки. Банк виконав взяті на себе зобов'язання, а позичальник та поручитель ні, у зв'язку із чим і виникла заявлена заборгованість, яку позивачем заявлено до стягнення саме з відповідача.
Відповідач у судовому засіданні вимог не визнав та в обґрунтування такої позиції суду повідомив наступне. Дійсно, між банком, як кредитором, третьою особою, як позичальником та ним як поручителем укладались згадувані правочини, які виконувались. Зокрема, банком надавались кредитні кошти, позичальником та поручителем вони повертались. В подальшому виникла заборгованість та на підставі рішення суду вона була стягнута з позичальника. Через проміжок часу, що перевищує декілька років, заявлено даний позов. Такий перебіг подій, продовжував відповідач, констатує, що договір поруки припинений і заборгованість не може бути стягнута з відповідача, як поручителя.
Заслухав пояснення учасників розгляду, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
За розрахунком наданим банком заборгованість перед банком станом на 1 червня 2018 року становить 1 625 649,87 гривень (а.с.4).
25 вересня 2008 року між банком та третьою особою у даній справі укладено кредитний договір. За ним банк відкрив відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 300 тисяч гривень з терміном повернення до 24 вересня 2009 року в платне користування (а.с.5-7).
Того ж дня між банком та відповідачем укладено договір поруки за яким останній поручився за належне виконання позичальником зобов'язань за згадуваним правочином. Порука діє з моменту укладення і до повного виконання сторонами зобов'язання за цим договором (а.с.8).
11 липня 2018 року на адресу відповідача позивачем направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості (а.с.9-10).
Відповідач має зареєстроване місце проживання на території Житомирського району Житомирської області (а.с.17). Виписка по особовому рахунку свідчить про проведення операцій по видачі та поверненню коштів за згадуваним кредитним правочином (а.с.38-55).
Проаналізував фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов'язків.
З умов спірного кредитного договору вбачається, що боржник (а відтак і поручитель) узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту шляхом сплати кредиту та відсотків кожного місяця (щомісячними платежами) з кінцевим терміном повернення 24 вересня 2009 року (пункт 1.1. договору (а.с.5)).
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, можна зробити висновок, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов'язання.
Отже, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інших умов виконання основного зобов'язання, то в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів потрібно обчислювати з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання виконання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу 24 вересня 2009 року.
Заявив вимоги до поручителя 1 жовтня 2018 року, суд вважає, що позивач заявив вимоги поза строком дії договору поруки. Звідси доводи відповідача є слушними та заслуговують на уваги, а вимоги позивача безпідставними і саме тому до задоволення не підлягають, адже заявлені до відповідача на підставі правочину, який втратив свою чинність.
Посилання відповідача на ту обставину, що у свій час дана заборгованість стягувалась з позичальника, судом вважається не підтвердженою, адже жодних доказів щодо цього надано не було, позивач дану обставину не визнав і рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вирішуючи спір даним чином суд вирішує стягнути з позивача на користь держави судові витрати за розгляд даної справи у розмірі 24 384,75 гривень, адже такий збір було відстрочено позивачеві до прийняття рішення у справі. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. ст. 136, 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Стягнути з ПАТ КБ "ХРЕЩАТИК" (місцезнаходження 01601 м. Київ вул. Прорізна, 8, код ЄРДПОУ 19364259) на користь держави судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 24 384,75 (двадцять чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривень.
Повне рішення складено 6 березня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Грубіян