Справа №295/13429/18
Категорія 26
2/295/551/19
04.03.2019 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого-судді Слюсарчук Н. Ф.
За участі секретаря Давиденко Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та процентів за договором позики,-
Позивач 09.10.2018 року звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 4800 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 09.10.2018 року 154 752,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 11.12.2015 між ОСОБА_1та ОСОБА_2 укладено договір позики, на підтвердження передачі грошей за цим договором відповідач, власноруч написала розписку і отримала грошові кошти в розмірі 4000 Євро, зі сплатою 12% річних, з зобов'язанням повернути вказані кошти на вимогу позивача.
Починаючи з березня 2017 року відповідач припинила сплату процентів за розпискою чим порушила умови договору позики.
Станом на жовтень 2018 року відповідач допустила заборгованість за договором позики, що складається з основного боргу 4000 Євро та процентів за користування позики 800 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 09.10.2018 року 154 752,00 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення.
Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України та керуючись ст. 280 ЦПК, ухвалити заочне рішення у справі, визнавши причину неявки до суду відповідача не поважною.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За нормами ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 11.12.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 власноруч написала розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 4 000 Євро, зі сплатою 12% річних з виплатою щомісячно до 10 числа, з зобов'язанням повернути вказані кошти на вимогу позивача /а.с. 6/
Відповідно до вимог статей 1046,1047,1048,1049,1050 ЦК України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання, не повернула позику ані в установлений договором термін, ані в подальшому.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідач у визначені договором позики строки не повернула в повному обсязі суму позики, вимоги позивача щодо повернення суму позики є обґрунтованими і підлягають задоволенню, що становить 4800 Євро та станом на 04.03.2019 року за курсом НБУ еквівалентно 146 784 грн.
Крім цього, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1547,52 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.81, 141, 142, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України,
Ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, борг за договором позики у розмірі 4 800 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 04.03.2019 року становить 146 784 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1судовий збір в розмірі 1547,52 грн.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 а, кв. 75,ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).
Суддя: Н. Ф. Слюсарчук