Справа № 161/19730/18
Провадження № 2/161/347/19
(заочне)
04 березня 2019 рокуЛуцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючої судді Пушкарчук В.П.,
з участю секретаря судового засідання Загоровської І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 06.07.2011 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Оскільки позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання по договору не виконала, станом на 15.11.2018 року у неї утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі з процентами - 18542,34 грн. А тому просив, стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 18542,34 грн та витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за відсутності відповідач не подавала. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 06.07.2011 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 9-25).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушуючи умови договору, свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.
Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с. 5-8) вбачається, що станом на 15.11.2018 року у позичальника перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі - 18542,34 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 777,71 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом - 1325,73 грн, заборгованість за пенею - 15078,74; а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. умов правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 859,16 грн - штраф (процентна складова).
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Однак, суд не може погодитися з одночасним застосуванням позивачем цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, з наступних підстав.
Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена відповідальність позичальника у вигляді сплати пені та штрафу у разі прострочення виконання зобов'язання.
Із змісту позовної заяви вбачається що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прострочення відповідачем виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.
Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, а також від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17.
З огляду на вищевикладене, на думку суду, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі - 500,00 грн. (фіксована частина) та в розмірі - 859,16 грн. (процентна складова), оскільки до позивача вже застосована цивільно-правова санкція за порушення строку виконання грошового зобов'язання - пеня у розмірі 15079,74 грн.
Визначаючи суми неустойки, яку необхідно стягнути з відповідача, суд виходить з наступного.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 03 вересня 2014 року № 6-100 цс 14.
Установивши, що розмір пені (15079,74 грн) значно більший від розміру заборгованості за тілом кредиту (771,71 грн), суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, тобто зменшити розмір пені до суми заборгованості за тілом кредиту - 771,71 грн.
Підсумовуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.11.2018 року у загальному розмірі 2869,15 грн. з яких: 771,71 грн - тіло кредиту; 1325,73 грн. - проценти за користування кредитом; та пеня у розмірі 771,71 грн.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» платіжним дорученням сплатило судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. (а.с.1).
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково в сумі 2869,15 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 273 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_1в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 273 (двісті сімдесят три) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області В.П. Пушкарчук