Справа № 161/17572/18
Провадження № 2/161/843/19
25 лютого 2019 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства « ОТП Банк», ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В., про визнання недійсними договорів та скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, -
05 листопада 2018 року ОСОБА_2звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В. про визнання недійсними договорів.
Свій позов мотивує тим, що 28 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено Кредитний договір №A00/3617/11, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 350000 гривень на придбання нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 110,6 кв.м, житловою площею 53,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боратин. В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (Позивача) за Кредитним договором між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» 28 жовтня 2011 року було укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого Позивачем було передано банку в іпотеку зазначене вище нерухоме майно. В подальшому, 04 червня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором №А00/3617/11 від 28.10.2011 року, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» (Первісний кредитор) передав у повному обсязі ОСОБА_3 (Новому кредитору) право вимоги за Кредитним договором №А00/3617/11 від 28.10.2011р. Крім того, 04 червня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір про відступленпя права вимоги за Договором іпотеки №А00/36І7/11 від 28.10.2011р., відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» (Первісний кредитор) передає та відступає ОСОБА_3 (Новому кредитору) сукупність прав, належних Первісному кредитору за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на заставне майно.Позивач вважає Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором №А00/3617/11 від 28.10.2011 року та Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки №А00/3617/11 від 28 жовтня 2011 року такими, що вчинені з грубим порушенням норм чинного законодавства України та такими, що підлягають визнанню недійсними у повному об'ємі з огляду на те, що вважає укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 04 червня 2013 року договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №А00/3617/11 від 28.10.2011 року за своєю юридичною природою є договором факторингу.
Враховуючи вищевикладене та з посиланням на норми ст.ст. 2, 15 203, 215, 216, 236,512,514, 1077, 1084 ЦК України, ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 26,31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» просить визнати знати недійсним Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором №А00/3617/11 від 28.10.2011 року, в тому числі договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №А00/3617/11 від 28.10.2011 року, укладений 04 червня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк ОСОБА_3 та ОСОБА_2; скасувати рішення приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень (з накриттям розділу), індексний номер 2845384 від 04 червня 2013 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача акціонерного товариства «ОТП Банк» в судове засідання не з'явився, від нього надійшов відзив на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки вважає, що позивач пропустив строки позовної давності для звернення до суду з даною позовною заявою.
Відповідач ОСОБА_3 та третя особа в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи наявні поштові повідомлення. Заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву від останніх на адресу суду не надходило.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги безпідставні і до задоволення не підлягають з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №А00/3617/11, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 350 000 грн. із цільовим призначенням - для придбання нерухомого майна (а.с. 10).
Також встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 28 жовтня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки №А00/3617/11, предметом якого є нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 110,6 кв.м та житловою площею 53,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.3.2.1 іпотечного договору, в іпотеку також було надано земельну ділянку, на якій знаходиться вищевказаний будинок, загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер: НОМЕР_3, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с. Боратин Луцького району Волинської області (а.с.15-18).
04 червня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором №А00/3617/11 від 28 жовтня 2011 року. відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» (Первісний кредитор) передав у повному обсязі ОСОБА_3 (Новому кредитору) право вимоги за Кредитним договором №А00/3617/11 від 28.10.2011р.(а.с. 19).
З копії договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки №А00/3617/11 від 28 жовтня 2011 року, укладеного 04 червня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2, встановлено, що ПАТ «ОТП Банк» передає та відступає ОСОБА_3 сукупність прав, належних первісному кредитору за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право стягнення на заставне майно. За цим договором новому кредитору переходять всі права первісного кредитора як сторони за Договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства (а.с.20). Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В., зареєстровано в реєстрі за №1644.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2018 року ухвалено стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_5, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_4 РНОКПП НОМЕР_2) заборгованість в сумі 1 799 690 гривень 76 копійок. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_5, РНОКПП НОМЕР_1) за Кредитним договором № А00/3617/11 від 28 жовтня 2011 року в сумі 1 799 690 гривень 76 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 28 жовтня 2011 року № А00/3617/11, посвідченим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І.В., зареєстрованим в реєстрі за №5152, житловий будинок (А-1), загальна площа 110,6 кв.м., житлова площа 53,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,1200 га, що розташована в селі Боратин, Луцького району Волинської області, кадастровий номер НОМЕР_3,які належить ОСОБА_2 на праві власності, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки згідно Закону України «Про виконавче провадження» з початковою ціною продажу предмету іпотеки, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 12 вересня 2018 року , яка набрала законної сили, постановлено рішення від 19 червня 2018 року змінити в частині стягнення розміру заборгованості, в решті рішення Луцького міськрайонного суду залишено без змін.
Як встановлено судом, судове рішення ОСОБА_2 виконано не було, звернуто до примусового виконання та перебуває на примусовому виконанні в провадженні приватного виконавця ОСОБА_5 ( виконавче провадження № 57326070).
Твердження позивача зводилися до заперечення дійсності укладених договорів відступлення прав вимоги через наявність в них ознак договору факторингу. Але суд не погоджується з цією позицією .
Вирішуючи питання щодо визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги суд виходить з наступного.
Глава 47 ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо порядку та підстави заміни сторін у зобов'язанні.
Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст. 512 ЦК України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.
У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.
Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Водночас щодо суб'єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).
Разом з тим, законодавець визначив факторинг, як кредитну операцію, про що зазначено у ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
Договір факторінгу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги , передане фактору , не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.
Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги).
З урахуванням наведеного. суд приходить до висновку, про те, що спірні договори від 04 червня 2013 року є оплатними договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також спірні договори від 04 червня 2013 року не є договорами про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Посилання представника позивача на норми ч.1 ст.203 ч.1 ,ст. 215 ЦК України, є також недоцільним, з огляду на наступне.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Укладені 04 червня 2013 року договори між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2., є договорами відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання такого договору недійсними. Під час укладання оспорюваного договору було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення, а представник позивача не довів факту порушення його прав, у зв'язку з укладенням вищезгаданих договорів, що є його процесуальним обов'язком.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів осіб.
За змістом положень норм процесуального закону розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Тобто, звертаючись до суду з вимогами про визнання договорів недійсними, скасування рішення про реєстрацію прав, позивач має довести суду обставини, які б свідчили про те, що укладені відповідачами договори потягли за собою порушення її прав і законних інтересів.
ОСОБА_2 є стороною оспорюваних договорів про відступлення прав вимоги та договору про відступлення прав за іпотечним договором, в той же час позивачем як в поданій до суду позовній заяві, так і представником в судовому засіданні, не наведено жодних підстав вважати, що в результаті укладених 04 червня 2013 року договорів про відступлення прав вимоги були порушені її права чи охоронювані законом інтереси.
При вирішенні даної справи суд не погоджується з твердженням позивача щодо застосування в даній справі висновку Верховного Суду в справі № 909/968/16 з наступних підстав.
Правова природа договорів, укладених 04 червня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2., щодо якого виник спір, є іншою, а саме: він не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства, а є договором купівлі-продажу вимоги.
Покликання представника позивача на ту обставину, що ОСОБА_3внаслідок укладення оспорюваних договорів отримав фактичний прибуток не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні позову.
Окрім того, статтею 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено відступлення прав за іпотечним договором одночасно з відступленням права вимоги за основним зобов'язанням.
За умовами договору про відступлення права вимоги 04 червня 2013 року до ОСОБА_3 перейшло право вимоги, у тому числі і за іпотечним договором.
Договір про відступлення прав за іпотечним договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки №А00/3617/11 від 28.10.2011 року, укладений 04 червня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк ОСОБА_3 та ОСОБА_2відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку» посвідчено нотаріально, відомості про таке відступлення у встановленому законодавством порядку пройшли державну реєстрацію.
Оскільки сторонами під час укладання договору про відступлення права за іпотечним договором було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а доводи позивача про визнання оспорюваних договорів недійсним не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог скасування рішення приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень (з накриттям розділу), індексний номер 2845384 від 04 червня 2013 року.
Крім того, посилання представника відповідача ПАТ «ОТП Банк» на ту обставину, що позивач пропустив строки позовної давності для звернення до суду з даною позовною заявою судом до уваги не беруться.
За змістом ч.1 ст. 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право відповідача, то застосування строку позовної давності не можливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог. Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, то заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.
Таким чином, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 7,10,77, 78,79, 80,81, 8289,258,259,263-265, 279, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 2, 15 203, 215, 216, 236,512,514, 1077, 1084 ЦК України, ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтею 24 Закону України «Про іпотеку», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства « ОТП Банк», ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В., про визнання недійсними договорів та скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1);
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська,43; код ЄДРПОУ 21685166);
Відповідач: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_2);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В. (місцезнаходження: пр.-т. Грушевського,5/53 м. Луцьк).
Дата складення повного тексту рішення 06 березня 2019 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк