05 березня 2019 року Справа 160/1994/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" про підтвердження обґрунтованості арешту коштів,-
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" про підтвердження обґрунтованості арешту коштів.
Разом із позовною заявою, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що станом на 11.02.2019 року сума дебіторської заборгованості ГУ ДФС у Дніпропетровській області по сплаті судового збору становить 13017960,73 грн. Згідно з показниками зведених кошторисів на 2019 рік по ГУ ДФС у Дніпропетровській області по загальному фонду КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» передбачено 21592500,00 гривень. Находження, які очікуються у лютому 2019 року на сплату судового збору складають 776100,00 грн., у зв'язку із чим заявником було направлено лист до Державної фіскальної служби України з проханням зміни помісячного плану асигнувань та збільшення ГУ ДФС у Дніпропетровській області помісячного плану асигнувань на 2019 рік. Також, зазначили про те, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.
За приписами ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Статтями 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів.
Згідно із ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Натомість, позивачем не надано до матеріалів адміністративного позову документу, який підтверджує сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру.
Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями), судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 4 даного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень встановлюється ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 921,00 грн., згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 року № 2629-VIII.
Державне мито має бути сплачено за наступними банківськими реквізитами:
Отримувач: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101;
Код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253;
Рахунок: 34316206084014;
Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП);
Код банку отримувача (МФО): 899998;
код бюджетної класифікації доходів: 22030101.
Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати судового збору. При цьому, зазначена норма не звільняє від сплати судового збору юридичних осіб за подання адміністративного позову.
Отже, законодавцем на рівні Закону визначений обов'язок юридичних осіб сплачувати судовий збір.
У розумінні приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та за певних умов.
Отже, вимогами чинного законодавства не передбачена можливість відстрочити позивачу - юридичній особі - суб'єкту владних повноважень сплату судового збору за підставами, які не визначені в ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону.
Обставини фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору, встановленого законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Суд звертає увагу, що у Прикінцевих положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язав забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів з державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щороку затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Доводи клопотання про відстрочення від сплати судового збору не містять доказів, що підтверджують неспроможність позивача як суб'єкта владних повноважень сплатити судовий збір за подання до суду вказаної заяви.
Доданий заявником лист Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про збільшення суми асигнувань від 11.02.2019 року викладеного не спростовує.
Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
З огляду на викладені обставини, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення заявленого клопотання про відстрочення від сплати судового збору станом на момент звернення позивач до суду, оскільки заявником як суб'єктом владних повноважень подана до адміністративного суду заява на виконання покладених на нього функцій та завдань, а відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відстрочення або звільнення від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.
Крім зазначеного, невмотивоване відстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 132, 133, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" про підтвердження обґрунтованості арешту коштів - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, а саме: сплатити судовий збір та надати до суду оригінал платіжного документа за подання адміністративного позову в розмірі 1 921,00 грн.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до цієї ухвали, позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу, згідно ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1