Справа № 369/2386/19
Провадження №1-кс/369/791/19
21.02.2019 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Києво - Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110200000406 від 24.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Старший слідчий СВ Києво - Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, який мотивує тим, що у провадженні СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження №12019110200000406 від 24.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.01.2019 близько 19 години ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи за місцем проживання в будинку по АДРЕСА_1 , в ході сварки, яка виникла після сумісного розпиття спиртних напоїв зі своєю дружиною ОСОБА_5 , маючи прямий умисел направлений на завдання останній тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров'я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_5 удари по різним частинам тіла, заподіявши при цьому потерпілій, відповідно до довідки № 610 від 23.01.201, виданої Центральною районною лікарнею Києво-Святошинського району тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, численних забійних ран обличчя, закритої травми живота.
20.02.2019 року в період часу з 14:30 по 14:50 був проведений огляд штанів чоловічих сірого кольору, що добровільно надані для огляду потерпілою ОСОБА_5 в яких знаходився ОСОБА_4 в момент нанесення їй тілесних ушкоджень.
Штани, що вилучені під час огляду у відповідності до ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі ознаки вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У даному випадку на вищевказані речі, необхідно накласти арешт для запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту є збереження вказаного майна як речового доказу в даному кримінальному провадженні, оскільки необхідно встановити чи є вказані речі предметом вчинення злочину, знаряддям вчинення злочину, а також такі що зберегли на собі сліди вчинення злочину, зокрема шляхом проведення експертиз.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У даному випадку вказане нерухоме майно є об'єктом кримінально протиправних дій, а тому у відповідності до ст. 98 КПК України є речовим доказом у даному кримінальному провадженні та може бути використаний для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаних речових доказів.
У відповідності із ст. 100 КПК України та нормами Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджених Постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104 - умовою зберігання речових доказів повинно бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Тому, слідчий просив накласти арешт на чоловічі штани сірого кольору зі слідами рідини бурого кольору зовні схожими на кров, що були вилучені під час ОМП від 20.02.2019 року, в яких знаходився ОСОБА_4 під час вчинення злочину за для забезпечення кримінального провадження та запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі та відчуження.
В судове засідання слідчий не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 167 KПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.
Стаття 170 КПК України визначає що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Стаття 171 КПК України визначає що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у провадженні СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження №12019110200000406 від 24.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.01.2019 близько 19 години ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи за місцем проживання в будинку по АДРЕСА_1 , в ході сварки, яка виникла після сумісного розпиття спиртних напоїв зі своєю дружиною ОСОБА_5 , маючи прямий умисел направлений на завдання останній тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров'я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_5 удари по різним частинам тіла, заподіявши при цьому потерпілій, відповідно до довідки № 610 від 23.01.201, виданої Центральною районною лікарнею Києво-Святошинського району тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, численних забійних ран обличчя, закритої травми живота.
20.02.2019 року в період часу з 14:30 по 14:50 був проведений огляд штанів чоловічих сірого кольору, що добровільно надані для огляду потерпілою ОСОБА_5 в яких знаходився ОСОБА_4 в момент нанесення їй тілесних ушкоджень.
Штани, що вилучені під час огляду у відповідності до ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі ознаки вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, приходить до переконання, що клопотання обґрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки є достатні підстави вважати, що вказані у клопотанні речі відповідають критеріям, зазначеним ст. 98 та ст.167 КПК України та існує можливість використання даних речей як доказів у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Києво - Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110200000406 від 24.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на чоловічі штани сірого кольору зі слідами рідини бурого кольору зовні схожими на кров, що були вилучені під час ОМП від 20.02.2019 року, в яких знаходився ОСОБА_4 під час вчинення злочину за для забезпечення кримінального провадження та запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі та відчуження.
Заборонити розпоряджатися та користуватися будь-яким чином вищевказаними речами.
Ухвала виконується слідчим негайно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1