Справа № 369/3271/18
Провадження № 2-а/369/20/19
Іменем України
12.02.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
за участю секретаря Головатюк В.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Посилався на те, що 13 березня 2018 року Інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 537259, згідно якої постановив застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510, 00 гривень.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом МАЗ, модель 543205-226, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом МАЗ модель 975830-3012, реєстраційний номер НОМЕР_2, начебто, 13.03.2018 р. о 15 год. 20 хв. в м. Житомир по Київському шосе, 90, перевозив великогабаритний вантаж (металоконструкції), який виступав за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 метри та не мав при собі відповідного дозволу на перевезення великогабаритних вантажів, погодженого з органами Національної поліції, чим порушив п. 2.1 г) та 22.5. ПДР України, чим скоїв порушення, передбачене ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - Кодексу).
Позивач вказує, що правил не порушував, вважає, що постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання, є незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Просив суд скасувати постанову про накладення адміністратвиного стягнення по справі про адміністартвине правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13.03.2018 року серії БР № 537259, винесену інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3, про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 кодексу, у вигляді штрафу у розмірі 510, 00 гривень та закрити провадження по справі.
Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач подав до суду відзив відповідно до якого проти позову заперечував. Вказував, що під час складання постанови інспектор поліції діяв в межах норм чинного законодавства, як на доказ правомірності дій інспектора вказував на відеофіксацію події. В задоволені позову просив відмовити.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно постанови серія БР № 537259 від 13.09.2018 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП. Постановою встановлено, що 13.03.2018 року о 15 год. 20 хв. в м. Житомирі по Київському шосе 90 перевозив на напівпричепі МАЗ д.н.з. НОМЕР_3 великогабаритний вантаж (металоконструкції), який виступав за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 метри та не мав при собі відповідного дозволу на перевезення великогабаритних вантажів, погодженого з органами Національної поліції, чим порушив п. 2.1г та 22.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 132-1 КУпАП.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Статтею 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до п.16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, згідно п.3 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Підпунктом 4 п.2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пп.5-1 наведеного пункту документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Згідно з п.6 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що документальний габаритно-ваговий контроль здійснюється в пунктах габаритно-вагового контролю.
Як вбачається із матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, стало встановлення факту порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами.
Судом встановлено, що в постанові від 13.03.2018 року зазначено, що водій здійснював перевезення великогабаритного вантажу, що виступав за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 метри. До відзиву відповідачем було надано відеозапис з нагрудної камери.
Разом з тим відповідачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження факту перевищення розміру габаритів вантажу ,який виступає за задній габарит транспортного засобу, не надано відомостей про те яким чином здійснювалось вимірювання габаритів вантаж та за допомогою яких засобів. Ці ж відомості відсутні і в постанові БР № 537259.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що вказані у постанові обставини порушення правил дорожнього руху не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не містять доказової бази, так як здобуті з порушенням вимог ст.251 КУпАП, яка вказує, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані , на основі яких у визначеному законом порядку (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, що використовується при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині скасування постанови підлягають задоволенню.
Щодо задоволених позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то суд виходить з наступного.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення від 13 березня 2018 року серії БК № 537259 прийнята відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Стаття 247 КУпАП визначає обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, зокрема, згідно з п.1 ч.1 даної норми Закону провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення;
Згідно статті 1 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Отже, закриття провадження у адміністративній справі може мати місце лише з підстав, визначених КАС України.
А тому вимоги про закриття провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки повноваженням щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, закриття провадження у такій адміністративній справі, наділений виключно державний орган, а суд в адміністративному судочинстві лише перевіряє законність і обґрунтованість спірного рішення, а не приймає рішення замість нього, що повністю узгоджується з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року.
Закриття провадження по справі, постанова по якій прийнята в рамках іншого Закону, чинним Кодексом адміністративного судочинства не передбачено.
Статтею 245 КАС України визначені повноваження суду при вирішення справи. Зазначена норма Закону не передбачає ухвалення судом рішення про закриття провадження по справі, яка розглядалась за іншим Законом.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Позовні вимоги в частині закриття провадження по справі не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 77,242-246, 286 КАС України,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13.03.2018 р. серії БР № 537259, винесену інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції ОСОБА_3, про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 132-1 Кодексу, у вигляді штрафу в розмірі 510, 00 гривень.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.С. Пінкевич