Справа № 161/20179/18
Провадження № 2/161/84/19
01 березня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому засіданні у залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
14.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів на обґрунтування якого вказав, що з відповідачкою він перебував в зареєстрованому шлюбі від якого вони мають спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 26.02.2006 року їх шлюб було розірвано. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2007 року з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.12.2006 року до досягнення дитиною повноліття. Дане рішення суду пред'явлене до виконання. На даний час він не працює, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, а тому жодних виплат не отримує. Крім цього, у нього утриманні перебуває двоє інших його дітей, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 На даний час будь-якої заборгованості по сплаті аліментів у нього немає. Зазначає, що сума стягуваних з нього аліментів за рішенням суду від 13.02.2007 року, виходячи з середньомісячної заробітної плати по регіону, становить близько 1950 грн. на місяць. Оскільки його матеріальне становище у порівнянні з 2007 роком значно погіршилось, стягуваний розмір аліментів є непосильним для нього, у зв'язку з чим просить суд змінити їх розмір та стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
01.02.2019 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_2 зазначила, що позивачем не надано жодного доказу того, що він несе будь-які витрати на утримання дітей від іншого шлюбу. Крім того, відповідачем за 2018 рік було сплачено 41456,66 грн. аліментів по при ту обставину, що позивач є безробітним, а це свідчить про наявність в останнього не офіційних заробітків. Доводи ОСОБА_1 про відсутність заборгованості по сплаті аліментів не відповідає дійсності, оскільки станом на 01.12.2018 року така заборгованість становить 1790,75 грн. Також, у позивача на праві власності перебуває автомобіль VOLKSWAGEN Transporter, за допомогою якого останній має можливість отримувати доходи. Разом з тим, неповнолітній ОСОБА_3 проживає з нею та весь тягар утримання житла несе саме вона. Їх спільний з позивачем син навчається на платній формі навчання, займається плаванням, а тому усі витрати на його утримання залишаються за нею. Розмір її заробітної плати не набагато більший розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством, а тому зменшення сплачуваних позивачем аліментів поставить їх з сином у скрутне становище. На підставі зазначеного, просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів у повному обсязі (а.с. 29-31).
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі із зазначених у позовній заяві підстав, просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що його середньомісячний дохід становить 6000 грн. на місяць. Зауважив, що у нього дійсно існувала заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте така заборгованість була погашеною ним.
Відповідач в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав, які були викладеними у її відзиві на позовну заяву. Як пояснила суду, позивач майже не спілкується з їх сином, тісного контакту з ним немає. Додатково вказала, що в останнє аліменти, які вона отримала на ОСОБА_3 становили 1850 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого 10.02.2003 року у них народився син - ОСОБА_3 (а.с. 9).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2007 року з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.12.2006 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалюючи судове рішення від 13.02.2007 року, судом при визначенні частки розміру аліментів враховувався стан здоров'я та матеріальне становище неповнолітньої дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, стягувача аліментів, а також те, що відповідач працює та отримує заробітну плату, інших неповнолітніх дітей, непрацездатної дружини, батьків на утриманні немає (а.с. 10).
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії 1-ЕГ № 280868, виданого повторно 24.10.2018 року Луцьким МВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області, 16.12.2014 року народився ОСОБА_4 Його батьками вказані: батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_6 (а.с. 8).
З копії свідоцтва про народження серії 1-ЕГ № 254328, виданого 27.04.2017 року Луцьким МВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області вбачається, що 04.04.2017 року народився ОСОБА_5 Його батьками вказані: батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_7 (а.с. 7).
Позивач ОСОБА_1 є здоровим, на обліку у лікарів не перебуває, офіційно не працює, на обліку в центрі зайнятості населення не перебуває, його середньомісячний дохід складає близько 6000 грн.
Будь-які інші докази, які б спростовували вищевикладене, суду сторонами надані не були.
Проаналізувавши надані суду докази, суд вважає, що позивач не має реальної можливості сплачувати на користь відповідачки аліменти на утримання сина - ОСОБА_1, у розмірі 1/4 частину від заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, суд вважає доведеним, що у зв'язку з підвищенням цін на продовольчі та непродовольчі товари, підвищенням рівня прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, та враховуючи факт народження у ОСОБА_1 з моменту присудження аліментів, двох дітей від інших шлюбів, які також перебуваються на його утриманні, матеріальний стан позивача погіршився, а тому аліменти, що стягуються з нього на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), з урахуванням обставин, що існують на даний час, є значно завищеними.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищевказана сума аліментів, встановлена рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2007 року, що стягується з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає зменшенню до 1/6 частину від заробітку (доходу) ОСОБА_1
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, в силу положення ч. 1 ст. 192 СК України, якою визначені обставини, які враховуються судом при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як слідує з роз'яснень Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів (п. 23) відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з моменту набранням даним рішенням законної сили.
З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів підлягає задоволенню.
На підставі ст. ст. 180, 182, 184, 192 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-83, 259, 263-265, 268 ЦПК України,суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити.
Розмір аліментів зменшити - стягувати з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, 10.02.2003 року, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення у повному обсязі складне 05 березня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області ОСОБА_8