Справа № 161/2673/19
Провадження № 3/161/1068/19
04 березня 2019 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., за участі: прокурора - Довгана Н.Я. захисника - адвоката Кобилинського А.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової прокуратури Луцького гарнізону, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку Волинської області, громадянин України, освіта вища, одружений, до адміністративної відповідальності раніше не притягався, не судимий, працює старшим оперуповноваженим в ОВС 1 відділу управління контррозвідки ГУ СБУ в АР Крим (з місцем дислокації в м. Херсон), звання підполковник, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 ,
за ч. 2 ст. 172-13 КУпАП,-
Старший оперуповноважений в ОВС 3 сектору відділу захисту національної державності УСБУ у Волинській області підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, всупереч вимогам ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 3, 4, ЗУ «Про Службу безпеки України», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість виконувати належним чином свої службові обов'язки, будучи військовою службовою особою, зловживаючи владою та службовим становищем, упродовж листопада-грудня 2017 року схиляв ОСОБА_2 доставити консерви з тушонкою у кількості 1000 металевих банок на тимчасово окуповану територію України з метою реалізації їх «бойовикам» НЗФ «Восток», які ведуть бойові дії проти Збройних Сил України на території окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), а на зворотному шляху схиляв купити транспортні засоби із тимчасово окупованих територій України, які були викрадені чи відібрані у місцевих громадян України, з метою постановки транспортних засобів на облік на території Волинської області та їх подальшої реалізації, з метою одержання грошової винагороди.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-13 КУпАП, тобто зловживання владою та службовим становищем з корисливих мотивів чи інших особистих інтересів.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно (втрете) не з'явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З приваду неявки ОСОБА_1 в судове засідання 04.03.2019 року його захисник адвокат Кобилинський О.О. суду повідомив, що ОСОБА_1 з'явитися в судове засідання не може, оскільки перебуває у відряджені в м. Києві.
Зі змісту ст. 268 КУпАП слідує, що під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також визначено перелік адміністративних правопорушень, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Проте, ОСОБА_1 , знаючи про наявність судового провадження відносно нього, не вжив жодних заходів з метою з'явитися в судове засідання для участі у розгляді даної справи.
Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 172-13 КУпАП не передбачається обов'язкова присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
В судовому засідання адвокат Кобилинський А.О. суду пояснив, що вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-13 КУпАП. Так, у листопаді 2017 року на зустріч з ОСОБА_2 . ОСОБА_1 пішов за усним дорученням керівництва УСБУ у Волинській області з метою здійснення оперативно-розшукових заходів щодо протидії підривній діяльності сепаратистських формувань. Вважає, що ОСОБА_2 був підісланий керівництвом СБУ з метою дискредитації ОСОБА_1 та звільнення його із органі Служби безпеки України.
Прокурор Довган Н.Я. вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-13 КУпАП, просив накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції вказаної статті.
Заслухавши адвоката Кобилинського А.О., прокурора Довганя Н.Я., допитавши свідка, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах даної справи, матеріали кримінального провадження № 42017030220000062, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно наказу начальника УСБУ у Волинській області від 04.10.2016 року № 215 - ОС майора ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС 3 сектору відділу захисту національної державності УСБУ у Волинській області та наказом начальника УСБУ у Волинській області від 20.11.2017 року № 264 - ОС підполковника ОСОБА_1 відкомандировано для подальшого проходження військової служби в ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією в м. Херсон).
Згідно функціональних обов'язків (посадової інструкції) співробітників відділу захисту національної державності УСБУ у Волинській області підполковник ОСОБА_1 зобов'язаний організовувати та координувати контррозвідувальні заходи з протидії сепаратистській, підривній та іншій протиправній діяльності, що здійснюється вітчизняними політизованими структурами проросійського спрямування, а також членами сепаратистських формувань, які діють на непідконтрольній Україні території, здійснювати планомірну, цілеспрямовану роботу з вивчення і оцінки оперативної обстановки за лінією здійснення контррозвідувальних і оперативно-розшукових заходів з протидії підривній діяльності проти України державних і неурядових центрів РФ та підконтрольним їм вітчизняних громадсько-політичних структур, сепаратистських формувань, які діють на непідконтрольній Україні території у східних регіонах нашої держави.
Вищевказані обставини представником ОСОБА_1 - адвокатом Кобилинським А.О. не заперечувалася.
Пунктами 1-3 ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно ст.ст. 3, 4 ЗУ «Службу безпеки України» Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується принципів поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації. Правова основа діяльності Служби безпеки України Правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.
Статтею 11 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (Статут) визначена необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати ОСОБА_3 своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст. 16 Статуту Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Диспозицією ч. 1 ст. 172-13 КУпАП передбачається адміністративна відповідальність за незаконне використання військовою службовою особою транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна, використання військовослужбовця для виконання завдань, не пов'язаних з військовою службою, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливою метою чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб.
Згідно ч. 2 ст. 172-13 КУпАП діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста сорока п'яти до двохсот вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-13 КУпАП підтверджується сукупністю доказів, які були дослідженими в судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_2 , допитаний в судовому засіданні пояснив, що в жовтні-листопаді 2017 року в кафе «Пан Тадеуш» в м. Луцьку він познайомився із співробітником УСБУ у Волинській області ОСОБА_1 . В ході бесіди вони ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) обговорювали ситуацію в державі та в зоні проведення АТО. Після того, як ОСОБА_1 дізнався, що він родом з м. Ясинувата Донецької області, почав цікавитися можливими зв'язками з числа терористів ОРДЛО та розпитувати чи може їх цікавити будь-яка інформація з правоохоронних органів. Крім того, ОСОБА_1 цікавився можливістю придбати викрадені бойовиками автомобілі, з подальшою їх легалізацією на території Волинської області, відмітивши, що можна організувати своєрідний бізнес на території України. В подальшому, на прохання останнього 09.11.2017 року він ( ОСОБА_2 ) провів зустріч з ОСОБА_1 та обговорив з ним деталі та механізм придбання транспортних засобів, якими в законний та незаконний спосіб володіють бойовики ОРДЛО, а також суми особистого заробітку ОСОБА_1 за проведення вказаних дій. 17.11.2017 року в телефонній розмові з ОСОБА_1 було обговорено можливість проведення бартерного обміну транспортного засобу на вантаж м'ясних консервів, який повинен був відбутися з бойовиками НЗФ «Восток», що діє на території ОРДЛО. Під час телефонних розмов з ОСОБА_1 вони неодноразово домовлялись про постачання на користь бойовиків ОРДЛО партії м'ясних консервів у кількості 1000 грн. 26.11.2017 року в ході зустрічі з ОСОБА_1 , останній повідомив його про те, що подальші контакти щодо закупівлі м'ясних консервів з ОСОБА_4 , яка на той час була його співмешканкою, а також про те, що він вирішив питання щодо перевезення консервів через лінію розмежування, надавши контактний телефон особи, яка мала допомогти у цьому. 27.11.2017 року за вказівкою ОСОБА_1 , ОСОБА_5 надіслала йому номер свого карткового рахунку для перерахування завдатку за продукцію. 06.12.2017 року ОСОБА_5 надіслала йому номер мобільного телефону особи на ім'я ОСОБА_6 з метою організації зустрічі та відвантаження придбаних м'ясних консервів. Того ж дня, він під'їхав до місця роботи ОСОБА_5 та обговорив з останньою умови розрахунку за купівлю обумовленої партії тушонки, оплату за зберігання, прибуток ОСОБА_1 та інші деталі домовленості, а також, під час телефонної розмови між ним та ОСОБА_1 останній повторно розпитував його про строки поставки викраденого бойовиками автомобіля (а.с. 14-18);
поясненнями свідка ОСОБА_7 від 09.10.2018 року (а.с. 24-27), з яких слідує, що в листопаді 2017 року до нього зателефонував знайомий та повідомив, що з ним має зв'язатися особа з метою подальшої закупівлі тушонки на потреби АТО у кількості 1000 банок. Через деякий час до нього зателефонувала невідома особа, яка представилася ОСОБА_8 , з якою, в свою чергу, було досягнуто домовленості про зустріч на території підприємства де виробляють тушонку для обговорення деталей та проведення закупівлі. Досягнувши домовленості щодо продажу 1000 банок тушонки (як повідомлено - для потреб військовослужбовців в зоні проведення АТО), остання також повідомила, що має намір надалі закупляти партії м'ясних консервів у більшому розмірі. Після її (Ані) прибуття на підприємство та оформлення покупки документально, у автомобіль останньої було загружено вищевказану партію тушонки, внаслідок чого вона залишила територію підприємства (а.с. 24-27);
заявою ОСОБА_2 від 25.10.2017 року, адресованої на ім'я начальника УВБ СБУ (а.с. 9);
протоколом огляду від 07.12.2017 року вантажу консервів м'ясних (тушонки), які було закуплено 06.12.2017 року ОСОБА_2 , а також фототаблицею, доданої до даного протоколу огляду, з відображенням зазначеної вище продукції - тушонки (а.с. 10-13);
постановою про закриття кримінального провадження від 04.02.2019 року, з якої вбачається що за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017030220000062 від 29.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 328 та ч. 2 ст. 364 КК України, було постановлено вказане кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 35).
Об'єктивних підстав ставити під сумнів показання свідків у суду немає, належних та допустимих доказів будь-якої зацікавленості свідків у результаті розгляду справи, ОСОБА_1 та його захисником суду не надано, а судом в ході розгляді справи не отримано.
Аналізуючи диспозицію ст. 172-13 КУпАП слід зробити висновок, що відповідальність за даною нормою чинного законодавства України наступає, зокрема, внаслідок зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливою метою чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб.
Зловживання владою - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою, яка є представником законодавчої, виконавчої чи судової влади, своїх повноважень і можливостей щодо пред'явлення вимог і прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами.
Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов'язаних із займаною посадою.
Разом з тим, з вищевказаних термінів слід відокремити поняття «всупереч інтересам служби», яке означає, що службова особа ігнорує покладені на неї чинним законодавством функції, діє на противагу їм, нехтує службовими інтересами чи хибно їх сприймає, підриває авторитет владних органів, престиж державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, тобто поводиться незаконно і не відповідно до її статусу.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення була доведеною під час розгляду справи, яка в свою чергу встановлена в системному співвідношенні та аналізі наданих суду доказах, що містяться в матеріалах справи.
Таким чином, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ст. 172-13 КУпАП.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу Президента України № 303 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», продовжено його Указом Президента України № 15/2015 від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію» і триває по цей час.
Тобто дії ОСОБА_1 , з приводу яких було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення № 9 від 04.02.2019 року, здійснене останнім в умовах особливого періоду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-13 КУпАП.
При визначенні виду та розміру стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його майновий стан.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.
Враховуючи всі обставини справи, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2890 грн.
Дана міра адміністративного стягнення, на думку суду, буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.
На підставі ч. 2 ст. 172-13 КУпАП, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-13 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2890 (дві тисячі вісімсот дев'яносто) гривень
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп., за наступними реквізитами: банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, рахунок отримувача: 31211256026001.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська