Справа № 161/18426/18
Провадження № 2/161/428/19
27 лютого 2019 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.
при секретарі - Грабовській Г.О.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Едель» до ОСОБА_2 про розірвання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Сталь-Едель» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення.
Позовні вимоги мотивує тим, що 22 вересня 2015 року між ТзОВ «Сталь-Едель» та ОСОБА_2 було укладено два договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, предметом яких є нерухоме майно: зерноочисний пункт /Є-3/ загальною площею 390,2 кв.м по вул. Шкільна, 75, с. Боратин, вартістю 38125 грн. та зерносклади №1-5 /Д-1/ загальною площею 1630,7 кв.м, по вул. Шкільна, 75, с. Боратин, вартістю 84976 грн.
Відповідно до вказаних договорів проведення розрахунків (відстрочення платежу) за домовленістю сторін не впливає на перехід права власності на предмет договору від продавця до покупця, а тому державну реєстрацію прав власності на вищезазначені приміщення проведено в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 22.09.2015 за відповідачем.
Однак, відповідач не виконав умови договорів купівлі-продажу та не провів оплату на рахунок позивача, чим порушив істотні умови даного договору та спричинив значні фінансові збитки, що негативно вплинуло на економічний стан позивача.
Просить суд на підставі вимог ст. 651 ЦК України розірвати договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22 вересня 2015 року, укладені з відповідачем, посвідчені та зареєстровані приватним нотаріусом ОСОБА_3, предметом яких є зерноочисний пункт /Є-3/ загальною площею 390,2 кв.м та зерносклади №1-5 /Д-1/ загальною площею 1630,7 кв.м, що знаходяться в с. Боратин по вул. Шкільна, 75.
У відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що немає можливості оплатити одержану у власність, згідно оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомість через відсутність коштів та визнає, що не виконання ним тривалий термін істотних умов договорів нанесло та продовжує наносити майнову шкоду позивачу, яка проявляється у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди.
Ухвалю Луцького міськрайонного суду від 30 листопада 2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 24 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити у його відсутності.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача по наявним у справі доказам.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Приписами ст. 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Судом встановлено, що 22 вересня 2015 року між ТзОВ «Сталь-Едель» та ОСОБА_2 було укладено два договори купівлі-продажу нежитлових приміщень (далі - договори), предметом яких є нерухоме майно: зерноочисний пункт /Є-3/ загальною площею 390,2 кв.м по вул. Шкільна, 75, с. Боратин, вартістю 38125 грн. та зерносклади №1-5 /Д-1/ загальною площею 1630,7 кв.м, по вул. Шкільна, 75, с. Боратин, вартістю 84976 грн. (а.с. 40-40а, 43-44).
Обидва договори були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_3 Крім того, нотаріусом в той же день прийняті рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на спірні об'єкти нерухомості з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 41-42, 45-46).
Відповідно до п.п. 3.1.1. договорів, покупець зобов'язувався сплатити продавцю частинами або одним платежем в строк до 22 лютого 2016 року кошти за вищезазначене нерухоме майно (а.с. 40 зворот, 43 зворот).
В обґрунтування позовних вимог, позивач та відповідач у відзиві на позовну заяву, вказували що відповідач не виконав покладений на нього обов'язок, визначений п.п. 3.1.1. договорів та не здійснив оплату за придбане нерухоме майно, а тому, порушив істотні умови договору, що спричинило позивачу фінансові збитки та негативно вплинуло на його економічний стан.
Проте, суд вважає такі доводи безпідставними, виходячи з наступного.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Перебування сторін у договірних правовідносинах містить у собі наявність як прав, так і обов'язків у кожної зі сторін. Також гарантується стабільність вказаних правовідносин, що передбачено у статті 651 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що розірвання договору вважається екстраординарною подією, що передбачене у вичерпному переліку підстав.
Суд при вирішенні питання про розірвання договору, повинен надати оцінку істотності порушення договору другою стороною, зокрема чи значною мірою вона позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При цьому суд повинен врахувати принцип стабільності правових відносин, особливо у сфері цивільного обігу нерухомого майна.
Зазначена правова позиція викладена також у постановах ОСОБА_4 Верховного Суду від 21 листопада 2018 року № 530/121/17 та від 27 листопада 2018 року № 912/1385/17.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду істотність допущеного відповідачем цивільного правопорушення у вигляді прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зокрема, позивач не зазначає та не надає суду доказів того, що йому було нанесено будь-яку шкоду в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема у вигляді упущеної вигоди за фактом невиконання відповідачем грошового зобов'язання.
Також, позивач не обґрунтовує в чому саме полягає «значна міра» позбавлення того, на що він розраховував укладаючи договір. Зокрема ним не зазначено мету укладення спірних договорів та мету спрямування виручених від реалізації нерухомого майна коштів. Можливо б було погодитися що позивач значною мірою втрачає те, на що розраховував укладаючи спірні договори купівлі-продажу, якби виручені за реалізацію нерухомого майна кошти були б спрямовані на невідкладні заходи з фінансової стабільності підприємства (наприклад, для погашення заборгованості з податків та зборів, заробітної плати тощо).
Однак, позивач погоджуючись та укладаючи спірні договори купівлі-продажу з відстроченням платежу на 5 місяців, а також без застосування заходів забезпечення виконання зобов'язання, які передбачені у главі 49 ЦК України (неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток), діяв на власний комерційний ризик, як господарське товариство.
Тому, в даному випадку, на думку суду, неможливо стверджувати про те, що позивач «значною мірою», в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України був позбавлений того, на що розраховував, внаслідок порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, оскільки він був обізнаний та міг передбачити наслідки такого порушення, однак відчужив нерухоме майно ОСОБА_2
Крім того, як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.01.2019 року, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.12.2017 року на зерносклад №1-5/Д-1/ загальною площею 1630,7 кв.м за адресою: Луцький район, с. Боратин, вул. Шкільна, 75, що є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу та належить на праві приватної власності ОСОБА_2, накладено арешт в інтересах Національного антикорупційного бюро України (а.с. 37).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - обтяження це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Відтак, розірвання зазначених договорів приведе до порушення інтересів держави в межах кримінального провадження, в якому накладено арешт на майно, що є предметом спірних правочинів.
Тому в силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Враховуючи, що позивач та його представник не довели та не підтвердили жодними належними та допустимими доказами факт порушення прав позивача за умовами договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, а також ту обставину, що розірвання оспорюваних договорів може вплинути на права та обов'язки інших осіб в інтересах яких накладено арешт на спірне нерухоме майно, суд приходить до висновку що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 651, 652, 653 Цивільного кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Едель» до ОСОБА_2 про розірвання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь-Едель», ЄДРПОУ 34310462, адреса місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Боженка, 34;
Відповідач - ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 А, кв. 103.
Повне судове рішення складено 01 березня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк