154/107/19
2/154/189/19
26 лютого 2019 року м. Володимир-Волинський
Володимир - Волинський міський суд Волинської області в складі :
головуючого судді Вітера І.Р.,
при секретарі Корніюк Т.О.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
09 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позову вказала, що з відповідачем у справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.11. 2006 року було розірвано. Від спільного подружнього життя мають одну неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалось, на даний час вони проживають окремо. Син проживає разом з нею та повністю перебуває на її утриманні. Відповідач участі у вихованні сина не приймає, матеріальну допомогу на його утримання не надає, а тому вона змушена звернутись до суду із позовом про стягнення з нього аліментів на утримання сина. У позові зазначила, що відповідач військовий пенсіонер та спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення сином повноліття.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 січня 2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач у встановлені судом строки надав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу). Обґрунтував відзив тим, що не може сплачувати аліменти у розмірі Ѕ частини, оскільки є учасником бойових дій, приймав безпосередню участь у антитерористичній операції та є інвалідом ІІ групи, інвалідом війни. Крім того, має ряд захворювань: епілепсія симптоматична (судинного ґенезу) з помірним мнестичним зниженням, частими вторинно-генералізованими судомними припадками за анамнезом на фоні протисудомної терапії, вираженого астено-нервотичного і астено-вегетативного, помірного атаксичного і стійкового цефалгічного синдромів. Хронічна атеросклеротична гепертензивна дисцикуляторна і дисметаболічна енцефалопатія ІІ ступеня, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня. Дані захворювання пов'язані із захистом Батьківщини. Враховуючи вищенаведене він змушений витрачати значні кошти на власне лікування. Також просив врахувати суд, що на даний час проживає разом зі своєю мамою ОСОБА_4, яка є пенсіонером за віком, отримує незначну пенсію, тому він допомагає їй матеріально в оплаті комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, а також ліків.
У поданому запереченні на відзив позивач зазначила, що заявлені нею позовні вимоги підтримує повністю, заперечує щодо зазначеної у відзиві відповідача суми аліментів в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), посилаючись, що відповідач не врахував, що вона також хворіє ,у неї виявлено онкологічне захворювання , має інвалідність ІІ групи, також перебувала в зоні АТО. Хвороба відповідача не перешкоджає йому керувати транспортним засобом та виїжджати за межі України в ОСОБА_5, де він має змогу придбати продукти харчування по значно нижчій ціні. Посилання відповідача на допомогу матері є неналежним доказом, оскільки мати є пенсіонеркою і не потребує стороннього догляду. Їх спільний син додатково приватно має уроки репетиторства з англійської мови за які вона сплачує 640 грн. в місяць. Матеріально відповідач сина не забезпечує та в добровільному порядку робити це не бажає. Домовленості щодо добровільної сплати відповідачем коштів на утримання сина між ними не досягнуто. Просила суд врахувати, що вона хворіє і потребує матеріальної допомоги для сина, оскільки в даний час вона витрачає багато коштів на своє лікування .
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги зменшила, просила стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09 січня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, з підстав, викладених у письмовому відзиві, додатково пояснив, що матеріальну допомогу на утримання сина надавав та буде надавати надалі, однак згоден сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини доходів, але не менш ніж 50% для дитини відповідного віку.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.11.2006 року.
Однак після розірвання шлюбу продовжили спільні відносини та у них 25 березня 2009 рокународився син ОСОБА_3, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 27 грудня 2018 року.
Згідно свідоцтва про народження серії І-ЕГ № 237380 від 29.06.2016 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир-Волинський Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області, актовий запис №130 сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, судом встановлено, що на даний час неповнолітня дитина повністю знаходиться на утриманні позивачки та проживає разом з останньою. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання спільної дитини не надає про що свідчить факт звернення позивача із позовом до суду.
Відповідач ОСОБА_2 є військовим пенсіонером
За клопотанням позивача судом було витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідку про розмір грошового забезпечення (пенсії) за останні шість місяців ОСОБА_2
Як вбачається з відповіді Головного пенсійного фонду України у Волинській області від 06.02.2019 р. №334 ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Волинській області і отримує пенсію по інвалідності, а саме за період з 01.09.2018 року по 28.02.2019 року розмір отриманої ним пенсії склав 62654 грн. 16 коп.
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Приписами ст. 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За правилами ч.1-2, ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні питання про розмір аліментів суд враховує, зокрема, матеріальне становище дитини - ОСОБА_3, те, що позивач хворіє, стан здоров'я неповнолітнього, а також те, що відповідач являється інвалідом, відсутність у нього на утриманні інших дітей, при цьому він отримує немінливий, регулярний дохід, має матір пенсійного віку, яка проживає разом з ним, та те, що у відповідності до ч.3 ст.181 СК України, спосіб стягнення аліментів визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, суд вважає, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина необхідно визначити в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Необхідність стягнення аліментів у більшому розмірі, а саме - 1/3 частки всіх видів заробітку, позивачем не доведено, а менший розмір аліментів є недостатнім для належного виховання та утримання неповнолітньої дитини.
Одночасно суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Враховуючи те, що позивач на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст.180-183, 191 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09 січня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 березня 2019 року.
Суддя (підпис).
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер