іменем України
28 лютого 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/6609/18
Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/187/19
Чернігівський апеляційний суд у складі:
голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,
суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.,
за участю секретаря судового засідання Бивалькевич Т.В., Шапко В.М.,
учасники судового процесу:
позивач: ОСОБА_2;
відповідач: Чернігівська міська рада;
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
особа, яка подала скаргу: ОСОБА_4;
оскаржується рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання рішень незаконними, скасування та зобов'язання вчинити дії,
прізвище судді: Карапута Л. В.; місце ухвалення рішення: м. Чернігів; дата складання повного тексту рішення: 31 жовтня 2018 року,
У липні 2018 року позивач звернувся з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати п. 20 рішення п'ятдесят другої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 28.08.2015 року «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва» щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); визнати незаконним та скасувати п. 8 рішення Чернігівської міської ради від 31.05.2018 року №31/VІІ-22 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів» щодо відмови ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації та передачі у власність безоплатно земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0774 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); зобов'язати Чернігівську міську раду повторно розглянути заяву позивача про затвердження технічної документації та передачу у власність безоплатно земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0774 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано п. 20 рішення п'ятдесят другої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 28.08.2015 року «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва» щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Визнано незаконним та скасовано п. 8 рішення Чернігівської міської ради від 31.05.2018 року №31/VІІ-22 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів» щодо відмови ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації та передачі у власність безоплатно земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0774 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Зобов'язано Чернігівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження технічної документації та передачу у власність безоплатно земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0774 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності поширюється компетенція адміністративних судів, суд першої інстанції не взявши це до уваги, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства. Зазначала, що на момент виникнення у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою із придбанням житлового будинку, він не мав права на земельну ділянку в розмірі 1000 кв.м, а тільки 600 кв.м, відповідно до положень ст. 88 ЗК УРСР 1970 року, чинного на час придбання будинку. Вказувала на те, що посилання суду першої інстанції на сплату позивачем земельного податку, як на одну з підстав для задоволення позову, не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи, оскільки фактично ОСОБА_2 також сплачував земельний податок, а тому мав право користуватися земельної ділянкою.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без зміни, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без зміни, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у 1979 році ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_6 будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1000 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 31 липня 1979 року №1-6344 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30 серпня 2010 року (а.с. 14-15, 16).
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради депутатів трудящих «Про наслідки обміру земель до будівельного кварталу №326 міста Чернігова» №1023 від 07.07.1953 року за ОСОБА_6, попереднім землекористувачем цієї земельної ділянки, було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 1000 кв.м., при цьому надлишки площею 265 кв. м. були залишені у його тимчасовому користуванні.
На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_2, братом позивача, без виділення земельної ділянки в порядку, передбаченому законом, узгодження цього питання з позивачем та отримання відповідних дозволів було зведено житловий будинок.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2012 року за ОСОБА_2 було визнано за право власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі самовільного будівництва, житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1. В частині вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права забудовника судом було відмовлено, оскільки будівництво здійснювалося без належного виділення земельної ділянки під таке будівництво.
В подальшому, після смерті 04.12.2015 року ОСОБА_2, згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.06.2017 року в порядку спадкування за його дочкою ОСОБА_3 та пережившою дружиною ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/2 частку матеріалів і обладнання, використаних в процесі самочинного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, за кожною.
Пунктом 20 рішення п'ятдесят другої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 28.08.2015 року «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва» ОСОБА_2 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Чернігівської міської ради про затвердження технічної документації і передачі у власність земельної ділянки площею 0,0774 га по АДРЕСА_1 в м. Чернігові, однак
п. 8 рішення Чернігівської міської ради від 31.05.2018 року №31/VІІ-22 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів» ОСОБА_2 також було відмовлено у затвердженні технічної документації та передачі у власність безоплатно земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0774 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). При цьому, приписами ч.3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган самоврядування у місячний строк має розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Відмова у наданні дозволу без мотивації заборонена законом.
З матеріалів справи судом було встановлено, що заяви позивача про вирішення його питань неодноразово відкладались, йому двічі було відмовлено у затвердженні технічної документації та передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Чернігові без належної мотивації та посилання на норми закону.
Відтак, аналізуючи зібрані у справі докази та враховуючи положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду, які є джерелом права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність рішень Чернігівської міської ради про відмову ОСОБА_2, який з 1979 року користується земельною ділянкою, у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості) та відмову у затвердженні технічної документації та передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0774 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, не можуть бути врахованими апеляційним судом, оскільки спір виник з приводу права на володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташовано належний позивачеві житловий будинок, на яку претендує інша фізична особа, а тому спір є приватноправовим, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою 1000 кв.м. або 774 кв.м. , не можуть бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на те, що наведені питання мають вирішуватись Чернігівською міською радою під час повторного розгляду його заяв.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог закону, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року клопотанням ОСОБА_4 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення було задоволено, а відтак з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3 171 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2018 року без зміни.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3 171 (три тисячі сто сімдесят одна ) грн.
Поновити дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.
Судді: