4 березня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.11.2018 року, якою заяву засудженого ОСОБА_5 про пом'якшення або зміну режиму його утримання залишено без розгляду та повернуто останньому.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
засуджений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.11.2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про пом'якшення або зміну режиму утримання.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.11.2018 року заяву засудженого ОСОБА_5 про пом'якшення або зміну режиму його утримання залишено без розгляду та повернуто останньому.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 зазначає, що ухвала суду є незаконною та постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що оскаржуваним судовим рішенням порушені його законні права, свободи та інтереси, передбачені Конституцією України та КПК України.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
21 листопада 2018 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява засудженого ОСОБА_5 , подана ним в порядку ст.ст.537-539 КПК України, про пом'якшення або зміну режиму його утримання.
Ухвалою судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 23.11.2018 року заяву засудженого ОСОБА_5 про пом'якшення або зміну режиму його утримання залишено без розгляду та повернуто останньому.
Своє рішення суд вмотивував тим, що питання, яке засуджений ОСОБА_5 ставить у своїй заяві, віднесено до компетенції органів з питань виконання покарань.
Також, суддею зазначено, що засуджений ОСОБА_5 відбьуває покарання в Замкові ВК №58 Хмельницької області, а тому його заява не підсудна Центральному районному суду м. Миколаєва. Оскільки Центральний районний суд м. Миколаєва не є судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, та не є судом, який ухвалив вирок.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку вимог апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який вважав, що апеляційна скарга підлячгає частковому задоволенню, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення у відповідності з вимогами ст.ст.537, 539 КПК України.
Так, статтею 537 КПК України визначено перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків.
Положеннями ст.86 КВК України передбачено, що вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Згідно ст.100 КВК України, залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії. У разі якщо така постанова передбачає збільшення обсягу встановлених обмежень і більш суворі умови тримання, вона погоджується із спостережною комісією. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією.
Відповідно до п.3 розділу IV Положення про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.02.2017 року №680/5, зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки, погодженим керівником міжрегіонального управління.
Отже, вирішення питання, яке засуджений ОСОБА_5 ставить у своїй заяві, віднесено до компетенції органів з питань виконання покарань.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_5 , ним фактично оскаржується бездіяльність установи виконання покарань, що передбачено п. 13-1 ч.1 КПК України.
Підсудність справ по вирішенню питань, визначених ст.537 КПК України, врегульовано нормами ч.2 ст.539 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання або до суду, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених в тому числі і пунктом 13-1 частини першої ст. 537 КПК України.
В розумінні ч.2 ст.11 КВК України, установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст.89 КВК України передбачено, що осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування. Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань за наявності письмової згоди засуджених.
Як вбачається з повідомлення в.о. начальника ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» від 23.11.2018 року вих. №20/1.5-9670/Дрз, місцем відбування покарання засудженого ОСОБА_5 є Замкова ВК №58 Хмельницької області.
З цього ж повідомлення вбачається, що засуджений ОСОБА_5 не зарахований до відділення господарчого обслуговування та строк покарання в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» не відбуває.
Таким чином, Центральний районний суд м. Миколаєва не є судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
За такого, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що заява ОСОБА_5 не підсудна Центральному районному суду м. Миколаєва.
Враховуючи загальні засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України щодо верховенства права та законності судового рішення, суд першої інстанції обґрунтовано повернув заяву ОСОБА_8 , роз'яснивши йому право на звернення з відповідною заявою за належністю.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого відсутні.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 418, 419, 532, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.11.2018 року, якою заяву засудженого ОСОБА_5 про пом'якшення або зміну режиму його утримання залишено без розгляду та повернуто останньому - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: