іменем України
26 лютого 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 745/512/18
Головуючий у першій інстанції - Стельмах А. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/135/19
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого судді - Губар В.С.,
суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.
із секретарем судового засідання - Шапко В.М.
Позивач - ОСОБА_2
Відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4
Третя особа - приватний нотаріус Сосницького нотаріального округу Куць Марина Іванівна
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сосницького районного1 суду Чернігівської області від 02 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Сосницького районного нотаріального округу Чернігівської області Куць Марина Іванівна, про визнання права власності на спадкове майно,
місце ухвалення судового рішення - смт. Сосниця Чернігівської області
дата складання повного тексту судового рішення - 02 листопада 2018 року
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належав її колишньому чоловікові ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 22 січня 1972 року по 07 березня 1995 року, від якого мають повнолітніх спільних дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Як зазначає позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 1972 року, перебуваючи у шлюбі, вони з чоловіком купили будинок у АДРЕСА_1, який у 1981 році був перебудований.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.
ОСОБА_2 посилається на те, що вона не може реалізувати своє право на частину будинку як колишня дружина у зв'язку з тим, що у останнього не було правовстановлюючого документу на будинок і нотаріус за відсутності документів не видає свідоцтво на ? частину житлового будинку.
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 та належав її колишньому чоловікові ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції встановлено, що спірний будинок є спільною сумісною власністю, проте суд необґрунтовано прийшов до висновку, що колишня дружина не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 та не може претендувати на 1/2 частину житлового будинку.
ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нею заявлені позовні вимоги як спадкоємцем на спадкове майно, оскільки нею заявлені позовні вимоги на підставі ст. 60 СК України як колишньою дружиною на ? частину спірного будинку як спільного сумісного майна, набутого за час перебування у шлюбі.
У встановлений судом строк відзиви учасниками справи не подавались.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Перевіряючи аргументи скарги апеляційним судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_2 (ОСОБА_6) та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 січня 1972 року, який було розірвано 07 березня 1995 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 13, 19).
З матеріалів справи убачається, що 20 жовтня 1972 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та право власності за ОСОБА_6 зареєстровано Чернігівським Міжміським бюро технічної інвентаризації 25.10.1972 року (а.с. 14-15).
Згідно з випискою з рішення № 29 виконкому Сосницької селищної Ради народних депутатів від 24 березня 1978 року ОСОБА_6 дозволено перебудову житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно схеми технічного бюро (а.с. 16).
Відповідно до довідки-характеристики КП «Зодчий» БТІ Сосницької районної ради від 25.05.2018 року (а.с. 23), ОСОБА_6 є власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А-1, сараю Б-1, гаражу Г-1, погреба та має вартість 56654 грн.
З копії свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 20) вбачається, що 23.02.1996 року ОСОБА_8 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №07.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 21).
Згідно з довідкою Сосницької селищної ради Чернігівської області від 13 грудня 2017 року ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 07.09.1976 року і по день смерті, разом з ним на день смерті були зареєстровані: син ОСОБА_3, син ОСОБА_4 та колишня дружина ОСОБА_2, які зареєстровані по теперішній час.
Також апеляційним судом встановлено, що приватним нотаріусом Сосницького районного нотаріального округу Куць М.І. після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 заведена спадкова справа №5/2015 та з якої убачається, що із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 звернулись його сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 55-63). На день розгляду справи в апеляційному суді, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від спадщини не відмовлялись.
Позивач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори не зверталась.
Зазначені обставини в апеляційному суді сторони не спростовували і не заперечували.
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на положення ст. 60 СК України та ст. 392 ЦК України та вважає, що має право на частку майна подружжя.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як колишня дружина померлого ОСОБА_6, не є спадкоємцем, яка прийняла спадщину після його смерті, та не може претендувати на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по вул. Михайлівській, 40 смт. Сосниця, Чернігівської області та належав її колишньому чоловіку ОСОБА_6
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, з огляду на таке.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне.
За загальним правилом, предметом спадкування є майно, яке на момент смерті спадкодавця перебувало у його власності та увійшло до спадкової маси. Як правило, це безпосередньо те майно, яке зареєстроване за померлим.
У даному випадку спірне майно на час відкриття спадщини було зареєстровано за ОСОБА_6 - колишнім чоловіком позивача ОСОБА_2
За життя ОСОБА_6 та після розірвання шлюбу у 1995 року і до його смерті у 2016 році, ОСОБА_2 вимог про визнання за нею права власності на частину набутого у шлюбі майна, зокрема 1/2 частини спірного житлового будинку, не заявляла і до суду не зверталась.
Статтею 22 КпШС України, у редакції чинній на момент набуття колишнім чоловіком позивача права власності на спірне майно, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Частиною 1 статті 29 КпШС України встановлено, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Згідно вимог ст.44 КпШС України в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Враховуючи, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був припинений 07 березня 1995 року, тому ОСОБА_2, як колишня дружина померлого, не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6
Разом з тим, після розірвання у 1995 році шлюбу і за життя колишнього чоловіка ОСОБА_6, будь-яких претензій щодо розподілу майна та визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку, ОСОБА_2 до колишнього чоловіка не пред»являла, що свідчить про відсутність між ними спору щодо належності майна, набутого у період шлюбу.
Відтак, апеляційний суд вважає, що після припинення шлюбу в 1995 році шлюбу і до дня смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_2 не заявляла вимог про поділ спірного будинку, як спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу з ОСОБА_6, тому права на спірний будинок за життя спадкодавця не набула, що зумовлює той факт, що спірний будинок увійшов до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, а враховуючи наявність факту припинення шлюбу у встановленому порядку, ОСОБА_2 не входить до складу спадкоємців, тому відсутні підстави для задоволення її вимог за позовом щодо визнання права власності на 1/2 частину спірного будинку.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Перевіривши доводи ОСОБА_2, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, які б безспірно підтвердили обґрунтованість заявлених вимог та є аналогічними доводам, виладеним в позовній заяві, яким суд першої інстанції дав обгрунтовану оцінку.
Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими апелянт обґрунтовував доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і їм надана вірна юридична оцінка.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді:
Повний текст постанови складений 05 березня 2019 року.