Справа № 607/12153/16Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М.
Провадження № 22-ц/817/128/19 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
26 лютого 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Сташків Б. І.,
секретар - Сович Н.А.
з участю позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бачинської Н.О., представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Оленяка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2018 року, повний текст якого складено 9 листопада 2018 року, ухвалене суддею Грицаком Р.М. у цивільній справі №607/12153/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що з липня 2000 року по 19 грудня 2015 року він проживав та офіційно працював в США. В жовтні 2005 року між ним та його дочкою - ОСОБА_3 було досягнуто усної домовленості, яка полягала у тому, що зароблені у США грошові кошти він буде перераховувати на ім'я ОСОБА_3, та в подальшому при поверненні в Україну вказані кошти будуть йому повернуті. Протягом 2005-2008 років він перерахував на рахунок ОСОБА_3 кошти у загальній сумі 108 590 доларів США. Відповідачка переконала його придбати для нього майно, в тому числі нерухомість - житло, гараж, земельну ділянку, а також автомобіль та сільськогосподарську техніку. Решту коштів він збирався витратити на власний розсуд після повернення в Україну. Повернувшись 19.12.2015 року в Україну, звернувся до ОСОБА_3, щоб отримати грошові кошти та майно, яке вона повинна була для нього придбати, однак остання відмовилася повертати. Враховуючи, що частину отриманих коштів - 25 000 доларів США та 38 000 грн. ОСОБА_3 повернула ще у 2010 році, позивач просив стягнути решту отриманих нею коштів у сумі 2 101 904 грн. як безпідставно отримані. Оскільки договірні відносини між сторонами відсутні, дії відповідача є незаконними і підпадають під дію ст.1212 ЦК України: грошові кошти набуті відповідачкою за рахунок позивача; набуття і збереження коштів відбулось без достатньої правової підстави.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки ОСОБА_3 без достатньої правової підстави набула за рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, які останній тяжко заробляв. Під час розгляду справи відповідач неодноразово змінювала позицію щодо підстав набуття нею перерахованих позивачем коштів - спочатку заявляла, що це дарунок, потім - що це безповоротна фінансова допомога, а суд чомусь прийшов до переконання, що це була матеріальна підтримка, хоча жодна із сторін про це не заявляла. Разом з тим, поняття "безповоротна фінансова допомога" не існувало станом на 2005-2008 роки. Таке поняття з"явилось у Податковому кодексі України 02.12.2010 року. Фізичні особи в період з 2005 року по 2008 рік відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" вправі були отримувати благодійну допомогу, яка підлягала оподаткуванню, проте доказів сплати податку за отримання благодійної допомоги ОСОБА_3 не надає. Враховуючи, що письмовий договір дарування зазначених коштів відсутній, частину грошових коштів ОСОБА_3 все таки повернула, що свідчить про визнання нею того факту, що домовленості на зберігання коштів були, тому остання набула грошові кошти позивача і зберігає їх без достатніх правових підстав.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - Оленяк В.С. вказує, що відсутні будь-які домовленості, в тому числі і усні, щодо збереження грошових коштів відповідачем для позивача, чи придбання на ім'я позивача будь-якого майна, за винятком 25000,00 доларів США та 38000,00 грн, які були йому повернуті згідно досягнутих домовленостей. Спірні грошові кошти були отримані в якості безповоротної фінансової допомоги. Крім цього, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки частина грошових- коштів повернута ще у 2010 році і з того часу до грудня 2015 року позивач не пред"являв будь-яких вимог.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бачинську Н.О., які доводи апеляційної скарги підтримали, пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката Оленяка В.С., який проти задоволення апеляційної скарги заперечив та вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2000 по 2015 роки проживав та працював у США, з жовтня 2005 по вересень 2008 року здійснив дванадцять банківських переказів із США для отримувача - ОСОБА_3, на загальну суму 108 590 доларів США.
ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3
З відому ОСОБА_1 за частину цих коштів ОСОБА_3 придбала ряд нерухомого майна - 2-х кімнатну квартиру по АДРЕСА_1 (придбана 4 вересня 2007 року), земельну ділянку площею 0,245 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у с.Івачів Горішній Тернопільського району Тернопільської області (придбана 16.07.2009 року), гараж АДРЕСА_2 (придбано 19.03.2007 року), а також нерухоме майно, зокрема, автомобіль, чого позивач у суді не заперечив.
Будь-яких довіреностей на придбання зазначеного майна відповідачкою на ім"я позивача останній не надавав.
У 2010 році, після погіршення між сторонами стосунків, ОСОБА_1, перебуваючи у США, пред"явив усну вимогу ОСОБА_3 повернути кошти, що перебували на банківському рахунку (а.с.65-66, додаткові пояснення адвоката Бачинської Н.О.). В поясненнях наголошується, що позивач просив повернути не всі 108 590 доларів США, а лише ті, що перебували на банківському рахунку.
На виконання цієї вимоги ОСОБА_3 9 вересня 2010 року повернула ОСОБА_1 кошти, що перебували на рахунку, у сумі 25 000 доларів США та 38 000 грн., передавши їх особі, яку вказав ОСОБА_1 - ОСОБА_5
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено як факту безпідставності набуття відповідачкою грошових коштів, так і факту існування між сторонами договірних відносин щодо зберігання грошових коштів, які перераховувалися позивачем. Позивач добровільно переказував кошти в якості матеріальної підтримки відповідача. При цьому суд також врахував, що позивач не надавав будь-яких довіреностей чи інших письмових розпоряджень щодо мети і порядку розпоряджання коштами. Кошти були витрачені з його відому на придбання рухомого та нерухомого майна. Повернення відповідачкою 25 000 доларів США та 38 000 грн. відбулось добровільно згідно досягнутих домовленостей.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є законним та обгрунтованим і відповідає обставинам справи.
Позивач знав про придбання у 2007-2009 роках за переказані ним кошти нерухомого та рухомого майна, погоджувався з таким розпорядженням коштами, що підтвердив також і в суді апеляційної інстанції. При цьому він не надавав довіреності на укладення договорів купівлі-продажу від його імені.
Такі обставини підтверджують пояснення відповідачки про те, що кошти надавалися батьком добровільно в якості матеріальної допомоги, без будь-яких зобов"язань з її сторони.
Також позивач знав про те, що станом на вересень 2010 року з переказаних ним 108 590 доларів США залишились кошти у сумі 25 000 доларів США та 38 000 грн., оскільки після погіршення відносин з дочкою вимагав повернення лише тих коштів, що залишились на рахунку, і саме така сума була йому повернута. Після повернення у 2010 році зазначених коштів не пре"являв до ОСОБА_3 будь-яких вимог.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини свідчать про те, що відповідачка набула майно у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, а тому майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи відповідач неодноразово змінювала позицію щодо підстав набуття нею перерахованих позивачем коштів - спочатку заявляла, що це дарунок, потім - що це безповоротна фінансова допомога, хоча законодавчо закріплене таке поняття з"явилось лише у 2010 році, доказів сплати податку з отримання благодійної допомоги відповідачем не надано, а суд взагалі чомусь прийшов до переконання, що це була матеріальна підтримка, хоча жодна із сторін про це не заявляла, колегія суддів оцінює критично, так як позиція відповідачки протягом усього розгляду справи зводилась до одних і тих же мотивів, а саме, що кошти були надані батьком не безпідставно, а в якості матеріальної допомоги, без будь-яких домовленостей щодо їх повернення у майбутньому. Аналогічна позиція озвучувалась нею і на досудовому розслідуванні за заявою ОСОБА_1 щодо шахрайського заволодіння його коштами. Вживання різних термінів, а саме матеріальна допомога, підтримка, благодійна допомога чи безповоротна фінансова допомога суттєвого значення не має, так як зміст усіх цих понять є аналогічним і зводиться до того, що кошти надаються без обов"язку отримувача повертати їх.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.
Зазначеною нормою реалізовано загальний принцип цивільного права, за яким суб"єктам цивільних прав дозволено усе, що не заборонено законом або йому не суперечить.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що позивач передав відповідачці, а остання набула грошові кошти у спосіб, що заборонений законом або йому суперечить.
При цьому відсутність сплати податку з отриманої благодійної допомоги не спростовує факту отримання такої допомоги.
Крім цього, колегія суддів також враховуює, що й позиція самого позивача щодо мети здійснених ним грошових переказів не є чіткою та однозначною. Наведені ним у позовній заяві обставини про те, що між ним та дочкою була домовленість і кошти він передавав з метою зберігання, суперечить іншому його твердженню про те, що договірні відносини між ними відсутні і кошти набуті відповідачкою безпідставно.
Підстав для скасування рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судові витрати, понесені у зв"язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід покласти на сторони в межах ними понесених.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 4 березня 2019 року.
Головуюча
Судді