Справа № 609/627/18Головуючий у 1-й інстанції Ковтунович О.В.
Провадження № 22-ц/817/259/19 Доповідач - Сташків Б.І.
Категорія - 305010400
28 лютого 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Сташків Б.І.
суддів - Костів О. З., Щавурська Н. Б.,
за участю секретаря - Сович Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу №609/627/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року, ухвалено суддею Ковтуновичем О.В.,повне рішення складено 14 грудня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,-
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтовуванні позовних вимог позивач зазначала, що з відповідачем ОСОБА_3, який є сусідом по сходинковій площадці, та мешкає у квартирі НОМЕР_3, в неї склалися неприязні стосунки. Позивач вказувала, що під час однієї із сварок, намагаючись нанести їй тілесні ушкодження , відповідач розбив вхідні двері до квартири, що було зафіксовано у протоколі поліції. Добровільно відшкодувати матеріальні збитки, які понесені у результаті таких дій - пошкодження вхідних дверей, відповідач відмовляється, а тому позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача її заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 4980 грн., яку вона просить стягнути з відповідача .
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, від позивача ОСОБА_2. поступила апеляційна скарга, в якій вона посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги зафіксованого Шумським ВП ГУНП в Тернопільській області факту пошкодження дверей, оскільки під час сварки з відповідачем, внаслідок якої і сталося пошкодження дверей нею було здійснено виклик поліції. Поліцією було зроблено фотознімки пошкоджень, відібрані пояснення у неї та відповідача, також поліцією було встановлено, в діях відповідача ОСОБА_3 діяння, передбаченого КК України, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки, та свідчить про відсутність в діях ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення. Вважає, що факт завданої їй матеріальної шкоди, внаслідок дій відповідача доведений , а тому вбачаються підстави для відшкодування завданої шкоди відповідачем.
Сторони в судове засідання не з'явилися, однак від представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 поступило клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідач ОСОБА_3, згідно рекомендованого повідомлення про вручення судової повістки №4600113618711, про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином.
У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту пошкодження відповідачем належного їй майна .
Колегія суддів не може погодитись з зазначеними висновками суду, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 де вона і проживає.
Відповідач ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_2.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли неприязні відносини, внаслідок чого виник конфлікт, який мав місце 12 вересня 2016 року, про що свідчить висновок Шумського ВП ГУНП в Тернопільській області №1267(далі - Висновок) від 12 вересня 2016 року по зверненню ОСОБА_2 з приводу неправомірних дій сусіда ОСОБА_3 Внаслідок даного конфлікту у сторін та їх сусідів були відібрані пояснення в яких вони підтвердили факт конфлікту позивача та відповідача, який є тривалим.
Із пояснень сусідки сторін - ОСОБА_5, підтверджується наявність неприязних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже тривалий час.
У своїх первинних поясненнях відповідач ОСОБА_3 відмовився органам поліції надати пояснення з приводу конфлікту і спричиненої шкоди, що мало місце 12 вересня 2016 року.
В подальшому у своїх поясненнях від 23 вересня 2016 року, ОСОБА_3 наданих по суті поставлених питань поліцією, не заперечував про те, що 12 вересня 2016 року між ним та позивачкою виникла суперечка, яка відбулася на сходовій клітці між їхніми квартирами, зазначивши, що коли позивач ОСОБА_2 зачинила перед ним вхідні двері , то він дійсно стукав по них кулаком декілька разів.
Аналіз здобутих доказів та в їх сукупності дає підстави вважати, що 12 вересня 2016 року мав місце конфлікт між позивачем та відповідачем, внаслідок якого відповідач ОСОБА_3 пошкодив майно позивача, а саме вхідні двері її квартири.
Крім цього, вчинення відповідачем заподіяної шкоди позивачеві підтверджується Висновком про результати розгляду звернення ОСОБА_2 від 26 вересня 2016 року, даний висновок не оскаржувався.
Згідно висновку про результати розгляду звернення ОСОБА_2 , старшим інспектором Шумського ВП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Соловком В.Т. проведено перевірку по зверненню ОСОБА_2 з 12 по 26 вересня 2016 року та встановлено, що вартість пошкодженого майна, згідно довідки виданої ТОВ "Шумськ- Інвест" становить 2000 грн., а тому зважаючи на те, що такий розмір шкоди не є завданою шкодою у великих розмірах, можуть вбачаються цивільно- -правові відносини. До Висновку, також додано фотознімки з яких вбачається наявність пошкодження вхідних дверей позивача.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи, помилково не враховано причинного зв'язку між шкодою і діями відповідача, які мале місце під час суперечки між сторонами 12 вересня 2016 року, оскільки сам відповідач не заперечує, того що під час конфлікту між ним та позивачем кулаками стукав у вхідні двері позивача, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вважає доведеним пошкодження майна позивача на суму 2000 грн., виходячи із середньої ринкової вартості дерев'яних дверей розміром 2.00 м на 1.00 м. на ринку в м. Шумськ, згідно довідки наданої ТОВ "Шумськ - Інвест".
Доводи апеляційної скарги про те, що з відповідача слід стягнути 4980 грн. матеріальної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на встановлених обставинах справи, а наданий позивачем рахунок про покупку дерев'яних дверей від 26 вересня 2016 року не свідчить про розмір завданої шкоди відповідачем саме в такому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково ,а рішення суду до скасування та ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2000 грн.
Оцінюючи інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Також Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи при подачі позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила 704 грн. 80 коп. та 1057 грн. 21 коп.
Враховуючи, що сплачені позивачем судові витрати відповідно до п.2 ч.1 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" є мінімальними ставками при поданні позовної заяви майнового характеру станом на 2018 рік, а тому на користь позивача ОСОБА_2 із відповідача ОСОБА_3 слід стягнути 1762 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.367,376,381-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково.
Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року- скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовом ОСОБА_2 (проживає АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає АДРЕСА_2) про відшкодування матеріальної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 2000( дві тисячі) гривень матеріальної шкоди.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1762 грн. 00 коп. понесених судових витрат.
Постанова Тернопільського апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 28 лютого 2019 року.
Головуючий: Сташків Б.І.
Костів О.З.
Судді: Щавурська Н.Б.