05 березня 2019 року
м.Суми
Справа №592/8755/18
Номер провадження 22-ц/816/1094/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Хвостик С. Г. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2018 року в складі судді Кривцової Г.В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 05 грудня 2018 року,
16 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробиче об'єднання» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 131181 грн. 23 коп.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2018 року по 05 грудня 2018 року включно у сумі 50439 грн. 35 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн. 21 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «СМНВО» оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги ПАТ «СМНВО» зазначається, що наданий позивачем розрахунковий лист не підтверджує факт заборгованості із виплати грошових коштів.
Представник ОСОБА_1 адвокат Терещенко В.В. у встановлений судом строк подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін. При цьому, посилається на те, що відповідач не надав доказів проведення розрахунку по заробітній платі на день його звільнення з роботи, а також вказав, що із розрахункових листів, які були надані відповідачем, вбачається наявність заборгованості позивачу із заробітної плати у заявленому у позові розмірі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на день звільнення ОСОБА_1 з роботи заробітна плата в розмірі 131181,23 грн. йому виплачена не була, тому вважав, що вказана сума заборгованості та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2018 року по 05 грудня 2018 року, тобто, за 65 робочих днів у розмірі 50439,35 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати в сумі 775,99 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО», а 06 липня 2018 року позивача було звільнено за власним бажанням у зв'язку із невиконанням власником умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Вказані обставини підтверджуються даними трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 6 - 12).
Згідно даних наданих позивачем розрахункових листів станом на липень 2018 року, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати складала 131181,23 грн. (а.с. 32).
Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно вимог статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як передбачено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Виходячи з пунктів 1-4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку унормовано, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Як було встановлено судом першої інстанції, у ПАТ «Сумське МНВО» діє неповний трьохденний робочий тиждень, установлений наказом від 21 березня 2014 року № 75.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 липня 2018 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного провадження, витребувано з ПАТ «Сумське НВО» довідку про заборгованість по заробітній та розмір середньоденної заробітної плати, а також розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені (а.с. 17).
Дана ухвала отримана ПАТ «Сумське НВО» 31 липня 2018 року (а. с. 21). Проте, в установлений судом строк вказана довідка про заборгованість по заробітній платі та про розмір середньоденної заробітної плати не була надана, про причини невиконання ухвали суду не повідомлено.
Таким чином, за приписами статей 12, 80, 81 ЦПК України суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів та ураховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 775,99 грн. (30263,47 грн. (17808,34+12455,13) заробітна плата за два останніх місяці роботи, тобто, за травень та червень 2018 року: 39 (20+19) кількість відпрацьованих робочих днів у травні та червні 2018 року) визначив, що розмір його середнього заробітку за час затримки розрахунку з 11 липня 2018 року по 05 грудня 2018 року включно становить 50439,35 грн. При цьому суд врахував, що на підприємстві діє неповний трьохденний робочий тиждень, тому за вказаний період робочими були 65 днів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 50439,35 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ураховуючи викладене, надана відповідачем до апеляційного суду довідка, відповідно до якої розмір середньоденного заробітку позивача становить 659,87 грн., не спростовує розрахунку розміру середньоденного заробітку, наведеного представником позивача (а.с. 28 - 29), який узгоджується з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, так як відповідач не обґрунтував суми вказаного ним розміру середньоденного заробітку, тому місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги наданий позивачем розрахунок середньоденної зарплати при ухваленні оскарженого рішення суду.
Відповідач, у свою чергу, не надав належних і допустимих доказів для підтвердження факту відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем або наявності заборгованості у меншому розмірі, ніж заявлено у позові.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу порушено з боку відповідача, оскільки встановлено, що останній станом на липень 2018 року не виплатив позивачу заробітну плату за виконану роботу, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Відтак, колегія суддів вважає, що судом з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, його висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2018 року у даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 05 березня 2019 року.
Головуючий: С.Г. Хвостик
Судді: Т.А. Левченко
О.І. Собина