Справа №592/12256/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/252/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах
04 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 листопада 2018 року, якою відмовлено в задоволенні спільного подання Державної установи «Сумська виправна колонія №116» та спостережної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради про умовно-дострокове звільнення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Улянівка Білопільського району Сумської області, не працюючого, одруженого, мешканця АДРЕСА_1 , судимого вироком Білопільського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2012 року за ч. 2 ст. 121 КК України, -
Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2012 року ОСОБА_7 був засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.
Зараховано в строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_7 під вартою з 18 травня 2012 року по 07 червня 2012 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 3 134 грн. 66 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь фінансового управління Білопільської районної державної адміністрації Сумської області 1 265 грн. 68 коп., витрачених на лікування потерпілого у хірургічному відділенні КЗ Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня».
Початок строку покарання - 27 листопада 2012 року, кінець строку - 18 жовтня 2019 року
27 серпня 2018 року до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшло спільне подання начальника державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» та голови спостереженої комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , яке мотивувалося тим, що останній відбув більше 2/3 строку призначеного покарання і сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Так, за час відбування покарання в ДУ «Сумська виправна колонія №116» ОСОБА_7 характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання. Добровільно залучався без оплати праці до робіт з благоустрою колонії, поліпшення житлово-побутових умов засуджених, має десять заохочень.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 листопада 2018 року було відмовлено в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 . Своє рішення суд мотивував тим, що не доведено виправлення засудженого ОСОБА_7 , а застосування умовно-дострокового звільненні від відбування покарання на даний час є передчасним.
У поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на неповне врахування судом всіх фактичних обставин, які мають значення для справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання задовольнити.
На переконання засудженого, відмовляючи в задоволенні клопотання, судом повно та всебічно не було досліджено даних відносно нього за весь період відбування покарання.
Вказує, що відбуваючи покарання у виправній колонії, він був працевлаштований з грудня 2012 року днювальним чергової частини, за що мав подяки від начальника установи та в березні 2015 року був переведений до дільниці соціальної реабілітації. Проте, за порушення режиму тримання в березні 2015 року, був повернутий до виправної колонії. У червні 2015 року був працевлаштований до бригади №51, яка займалась ремонтами та контрольно-смуговій полосі, за що мав подяки. У жовтні 2015 року, на прохання начальника установи, був переведений до пожежної дружини, має за сумлінне ставлення до праці подяку. Наприкінці травня 2016 року, на прохання начальника ВНІБ та начальника колонії, був переведений та працевлаштований днювальним чергової частини, де працює і по цей час, за сумлінне ставлення до праці було оголошено подяку.
Зазначає, що із його заробітної плати, яку він отримував за роботу огородника в промисловій зоні за трудовим договором, були відрахування в рахунок погашення суми боргу, в подальшому він планує погасити весь борг, однак такої можливості перебуваючи в місцях позбавлення волі він не має.
Стверджує, що після звільнення він має намір працевлаштуватись та погасити всю суму боргу.
Крім того вважає, що судом першої інстанції не було враховано те, що він раніше не судимий, у вчиненому розкаявся, своїм ставленням до праці та до адміністрації колонії не несе загрозу суспільства, має на утриманні неповнолітню дитину.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, пояснення засудженого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягаю, з таких підстав.
Як вбачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 537, 539 КПК України, вислухавши пояснення ОСОБА_7 , представника установи відбування покарання, прокурора, дослідивши додані до подання матеріали, зокрема, характеристики засудженого, довідку про наявність заохочень та стягнень, витяги з протоколів комісій, інші довідки та надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Частиною другою цієї норми закріплено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з ч.1 ст.6 КВК України виправлення засудженого становить процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і зміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Таким чином, з вказаних норм вбачається, що одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах.
З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_7 , судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 працює днювальним в черговій частині установи. ОСОБА_7 будучи обізнаним із наявним стягненням з нього за вироком суду 20000 грн. 00 коп. в рахунок моральної шкоди та 3 134 грн. 66 коп. майнової шкоди на користь потерпілої, він не вживав заходів для погашення суми боргу. Протягом майже шести років відбування покарання, не працював на оплачуваних роботах, в промисловій зоні установи. За весь час відбування покарання ОСОБА_7 було відшкодовано потерпілій всього 540 грн. 00 коп.
Згідно наданої ДУ «Сумська виправна колонія (№116)» довідки від 18.10.2018 року, ОСОБА_7 в квітні 2015 року відпрацьовано 1 день, в червні 2015 року - 13 днів, липні 2015 році - 9 робочих днів, травні 2018 році - 17 днів, червні 2018 року - 7 днів, липні 2018 року - 9 днів, серпні 2018 року - 13 днів, вересні 2018 року 9 днів, нарахована заробітна плата на загальну суму 3 618 грн. 23 коп., з яких утримано на погашення боргу за виконавчими листами лише 239 грн. 89 коп. Причому утримання місце лише в липні, серпні та вересні 2018 року.
За час відбування покарання, в 2015 році та в 2017 році до ОСОБА_7 застосовувались два дисциплінарні стягнення за вживання спиртних напоїв та вилучення заборонених речовин.
Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_7 від 21 червня 2017 року та психологічної характеристики засудженого від 27.03.2017 року, ОСОБА_7 не довів своє виправлення. У поведінці засуджений орієнтований на стереотип поведінки засуджених негативної соціальної спрямованості.
В період з 2013 року по 2016 рік включно ОСОБА_7 мав заохочення за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку, а в липня 2017 року, в березні та червні 2018 року за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці, що в свою чергу є обов'язком засудженої особи.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відомостей про те, які саме роботи виконувались ОСОБА_7 під час відбування покарання та про його залучення до робіт у відділенні, в тому числі в житловій зоні чи на прилеглій території, в матеріалах особової справи ОСОБА_7 були відсутні. Не надано таких доказів і під час апеляційного перегляду ухвали суду.
Будь-яких нових відомостей, які б доводили його виправлення, до суду не надходило.
Таким чином, враховуючи те, що наданими по справі доказами, які були предметом судового дослідження, не доведено виправлення засудженого, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що застосування умовно-дострокового звільненні від відбування покарання ОСОБА_7 на даний час є передчасним.
Доводи засудженого про те, що він весь час відбування покарання був працевлаштований, а з травня 2016 року працює днювальним не підтверджують того, що до нього необхідно застосувати ст. 81 КК України та не спростовують висновків суду.
Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_7 від 21.06.2017 року, ОСОБА_7 не довів своє виправлення, та комісією установи відмовлено в застосування ст. 81 КК України, незважаючи на те, що на той момент він вже був працевлаштованим на посаді днювального.
Посилання засудженого на наявність в нього подяк, також не є підставою для умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання, оскільки протягом останніх двох років перед зверненням начальника установи та голови спостережної ради з даним поданням, ОСОБА_9 оголошувались подяки за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та ПВР, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці, що є прямим обов'язком засуджених осіб, та не свідчить про його виправлення.
У свою чергу колегія суддів відмічає, що для застосування положень ст.81 КК України поведінка засудженого має бути послідовною протягом всього строку відбування покарання, який передує можливому застосуванню пільги.
Крім того, та обставина, що засудженим на протязі строку відбування покарання не вживались дії для погашення присудженої до стягнення за вироком суду суми моральної та майнової шкоди, також спростовує доводи ОСОБА_7 про його виправлення. Так, починаючи із грудня 2012 року ОСОБА_7 працював на оплачуваних роботах лише в 2015 році (квітень, червень, липень) та в 2018 році (з травня по вересень) та ним не наведено причин, з яких він знаючи про заборгованість перед потерпілою, протягом майже 6 років не працював на оплачуваних роботах та не здійснював погашення боргу.
Наявність у засудженого ОСОБА_7 родини, неповнолітньої дитини на утриманні та наміру працевлаштуватися після виходу на свободу, колегією суддів під сумнів не ставляться, проте ці обставини самі по собі не є визначеними законом підставами для застосування до нього положень ст.81 КК України та за певних умов могли лише бути враховані в сукупності з прямо передбаченими вказаною нормою закону вимогами - доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Відсутність судимостей та розкаяння у вчиненому враховувалось судом при визначенні ОСОБА_7 виду та міри покарання.
Таким чином, оскільки засуджений ОСОБА_7 не довів своє виправлення, до нього не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, оскільки умовно-дострокове звільнення може бути застосоване до засудженого лише за умови, що він своєю сумлінною поведінкою та, безумовно, ставленням до праці доведе своє виправлення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду законна та обґрунтована, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 листопада 2018 року, якою відмовлено в задоволенні спільного подання Державної установи «Сумська виправна колонія №116» та спостережної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,