Справа № 595/795/18
22.02.2019
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі: одноособово суддею Федорончуком В.Б.,
при секретарі Тарчинській Л.Я.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
представника позивачки ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за позовом ОСОБА_1 до Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію про часткове скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію та просила скасувати наказ №15 від 26 квітня 2018 року в частині звільнення її з посади молодшої сестри (санітарки палати), поновити її на роботі та стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона працювала в Язловецькому обласному протитуберкульозному санаторію на посаді молодшої сестри (санітарки палати) більше тридцяти років. 30 квітня 2018 року її ознайомили з наказом від 26.04.2018 року №15 про звільнення її з роботи у зв'язку з скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до ст.49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення працівника власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Проте, всупереч вимогам ОСОБА_5, позивачці не було запропоновано жодної роботи. Вважає наказ про її звільнення з роботи необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на її посаду після її звільнення переведено двірника ОСОБА_6 Внаслідок незаконного звільнення вона втратила дохід через вимушений прогул, який підлягає нарахуванню та виплаті.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та пояснили, що загальний стаж роботи позивачки в даному закладі становить понад тридцять років. Наказом головного лікаря Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію №15 від 26 квітня 2018 року позивачку було звільнено з посади молодшої медичної сестри за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Відповідачем були допущені порушення трудового законодавства, а саме, в наказі №15 від 26.04.2018 року відсутня інформація про скорочення посади молодшої медичної сестри (санітарки палати), при вирішенні питання про звільнення не було враховано переважне право позивачки на залишенняна роботі, оскільки вона є працівником із тривалим стажем роботи, тому мала переважне право на залишення на роботі в силу ст.42 КЗпП України, однак дане право не було враховане відповідачем при вирішенні питання про звільнення позивачки з роботи. При вивільненні позивачці відповідачем офіційної пропозиції іншої роботи в цьому ж закладі не надходило. В зв'язку з чим просить визнати незаконним і скасувати наказ №15 в частині її звільнення з посади молодшої медичної сестри Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію, поновити її на посаді сестри та стягнути з даного закладу на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та пояснили, що скорочення позивачки було проведено правомірно та відповідно до визначеної законом процедури, звільненому працівнику виплачена заробітна плата та вихідна допомога. З метою раціонального використання ліжкового фонду Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію з 01.05.2018 року проведено скорочення на 20 ліжок, що слугувало скороченню штату працівників без можливості їх переведення на іншу посаду. При скороченні працівників та звільненні особисто ОСОБА_1 ніяких порушень не було. Установа скористалась своїм правом на проведення перестановки, скоротивши працівників які неналежно виконували свої обов'язки, крім цього пенсіонери є фінансово забезпечені, тому залишились на роботі ті працівники, які не мали іншого доходу та мали на утриманні неповнолітніх дітей. У позивачки відсутні переважні права на залишенні на роботі, про можливе звільнення вона була попереджена за два місяці, згода на її звільнення надана місцевим комітетом первинної профспілкової організації, тому вимоги безпідставні.
Заслухавши пояснення сторони та представників сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно трудової книжки БТ-І №7568344 від 19.08.1981 року, ОСОБА_1 на підставі наказу №65 від 26.11.1984 року прийнята на посаду санітарки в Тубсанаторій «Яблунівка», на підставі наказу №15 від 07.03.1985 року переведена на постійне місце санітарки та наказом по медичному закладу №15 від 02.04.2007 року звільнена, у зв'язку з ліквідацією.
Наказом №1 від 02.04.2007 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду молодшої медичної сестри (палатної санітарки прибиральниці) в Язловецький обласний протитуберкульозний санаторій.
Відповідно до наказу №15 від 26 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи по скороченню штатів (п.1 ст.40 КЗпП України).
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Слід зауважити, що скорочення штату (не ототожнювати зі скороченням чисельності) - це зменшення кількості або ліквідація певних посад, спеціальностей, професій тощо.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У пункті 19 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Згідно ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
На виконання наказу начальника Управління охорони здоров'я облдержадміністрації №42-од від 25.01.2018 року «Про скорочення ліжкового фонду фтизіатричної служби» працівників санаторію, згідно поданого списку, було повідомлено про скорочення штатів та зміну умов праці.
30.01.2018 року позивачку ОСОБА_1 було повідомлено про наступне скорочення.
Згідно ст.42 Кодексу законів про працю України при скороченні штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до витягу з протоколу №68 засідання профспілкового комітету Язловецького ОПТС від 18.04.2018 року профспілковий комітет дав згоду на скорочення працівників - пенсіонерів ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_5, ОСОБА_9М та ОСОБА_10
Згідно штатного розпису Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію молодший медичний персонал скорочено не було. Станом на 01.05.2018 року кількість штатних одиниць молодших медичних сестер (санітарок палати), навпаки, збільшилась з 4,5 до 5.
В судовому засіданні встановлено, що в Язловецькому обласному протитуберкульозному санаторію були скорочені ставки прибиральниці, транспортного робочого, двірника, машиніста по пранню і ремонту спецодягу та офіціанів. Після звільнення позивачки ОСОБА_1 на посаду молодшої медичної сестри переведено іншу особу, яка до того працювала в Язловецькому обласному протитуберкульозному санаторію на іншій посаді.
За встановлених обставин і визначених відповідно до них правовідносин суд приходить до переконання, що посада молодшої медичної сестри (санітарки палати) скорочена не була, відповідач при звільненні позивачки з роботи не врахував вимоги закону про переважне право на залишення на роботі, не дотримав вимог трудового законодавства при звільненні позивачки з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, а тому наявні підстави для задоволення вимог позивачки про скасування наказу в частині її звільнення та поновлення її на роботі на попередній посаді.
За правилами ч.2 ст.235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При нарахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з розрахунку, з якого вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 у березні 2018 року становила 3994,01 грн, у квітні 2018 року - 3535,92 грн, отже, середньомісячна заробітна плата становить 3764,97 грн. Тому середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу становить 3764,97 грн х на 9 місяців = 33884,73 грн + (3764,97 грн : 30 днів х 22 днів = 2761 грн) = 36645,73 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36645,73 грн.
Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивачки на роботі.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з ч.3 ст.6 ОСОБА_5 №3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
У зв'язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ОСОБА_5 України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, з відповідача в порядку ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 1536,80 грн. (768,40 грн за вимогу майнового характеру та 768,40 грн за вимогу немайнового характеру).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40,42,49-2,51,235 КЗпП України, Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9, ст.ст.10,11,13,133,141,258,259,263-265,268,430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію про часткове скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Скасувати наказ №15 від 26 квітня 2018 року в частині звільнення з посади молодшої медичної сестри (санітарки палати) ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палати) Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію.
Стягнути з Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2018 року по 22 лютого 2019 року в розмірі 36645,73грн.
Стягнути з Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію 1536,80 грн. судового збору в дохід держави.
Стягнути з Язловецького обласного протитуберкульозного санаторію в користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складення повного тексту рішення - 01 березня 2019 року.
Суддя: ОСОБА_11