Справа № 590/94/17
Провадження № 1-кп/590/1/19
5 березня 2019 року Ямпільський районний суд
Сумської області
у складі: головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання- ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представника потерпілого «Хілал Набіл Шаркаві» - ОСОБА_6
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ща Ямпіль Сумської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1-кп/590/1/19, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42016201280000002 від 15.01.2016 року стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.209 КК України, суд, -
31.01.2017 року відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями до Ямпільського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42016201280000002 від 15.01.2016 року, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.209 КК України.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 року, головуючим суддею призначено ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 22.10.2018 року кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42016201280000002 від 15.01.2016 року стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.209 КК України призначено до підготовчого судового засідання на 06.12.2018 року о 10-00 год., проте на підставі телефонограми захисника ОСОБА_5 підготовче судове засідання відкладено на 05.02.2019 року о 10-30 год, а після, у зв'язку з неявкою потерпілого та представника потерпілого, підготовче судове засідання відкладено на 05.03.2019 року о 13-30 год..
05.03.2019 року захисник обвинуваченої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в підготовчому судовому засіданні надав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Своє клопотання мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України. Зокрема, обвинувальний акт, складений стосовно ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст.291 КПК України, вважав, що його направлення у такій редакції є порушенням права на захист ОСОБА_4 , викладені у обвинувальному акті обставини не відображають, передбаченої законом необхідної інформації для можливості формулювання позиції захисту та швидкого проведення судового розгляду у справі з дотриманням прав учасників процесу. Так, обвинувальний акт у порушення п.9 ч.2 ст.291 КПК України має містити дату та місце його складання та затвердження. Однак, обвинувальний акт складено 30 січня 2017 року, а дата затвердження обвинувального акту зазначена як 30 грудня 2017 року, тоді як справа до суду передана у січні 2017 року, таким чином дата затвердження обвинувального акту не відповідає даті його складання та направлення до суду. Крім того, у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_4 взята на облік як фізична особа-підприємець 19.12.2016 року, тоді як фактично ОСОБА_4 розпочала свою підприємницьку діяльність у 2006 році. Також у обвинувальному акті за ч.4 ст.191 КК України сформульовано привласнення чужого майна, вчиненного у великих розмірах, що завдало компанії «Хілал Набіл Шеракві» матеріальної шкоди на суму 208368 грн, однак при цьому не зазначено, що вказані кошти були ввірені обвинуваченій, чи перебували у її віданні, що суттєво впливає на склад кримінального правопорушення та у свою чергу обвинувачення є незрозумілим.
Вважав, що зазначені обставини унеможливлюють призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі даного обвинувального акту та просив суд повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків, у зв'язку з невідповідністю його вимогам КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання свого захисника, просила обвинувальний акт відносно неї повернути прокурору.
Прокурор ОСОБА_3 просив призначити справу до судового розгляду, в судове засідання викликати обвинуваченого, захисника, свідків згідно реєстру; проти задоволення клопотання захисника заперечував, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, а вимоги захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , необгрунтованими та невмотивованими.
Представник потерпілого «Хілал Набіл Шаркаві» - ОСОБА_6 підтримала думку прокурора.
Заслухавши прокурора, обвинувачену, її захисника, представника потерпілого та вивчивши обвинувальний акт, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено вимогами ст.337 КПК України.
Частиною 4 ст.110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.
Згідно з положень до п.3, п.5, п.7, п.9 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; дату та місце його складення та затвердження.
Відповідно до п.«а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Тому, викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація з посиланням на закон про кримінальну відповідальність, має бути чітким, зрозумілим, не повинно містити протиріч, неточностей та неоднозначного тлумачення і лише в такому випадку особа зможе ефективно захищатись від висунутого обвинувачення та не буде порушене її право на захист.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Звертаючись до практики Європейського суду з прав людини, у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р., Європейський Суд зазначив, що у тексті п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішеннявід 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
А також, Європейський Суд з прав людини в пункті 37 рішення «Жупнік проти України» від 09 грудня 2010 року (Заява № 20792/05) зазначив, що у кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.
З огляду на викладене, суд зазначає, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію, але в ньому міститься ряд суттєвих порушень, а саме: обвинувальний акт складено 30 січня 2017 року, а дата затвердження обвинувального акту зазначена як 30 грудня 2017, тоді як справа до суду передана у січні 2017 року, таким чином дата затвердження обвинувального акту не відповідає даті його складання та направлення до суду. Крім того, у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_4 взята на облік як фізична особа-підприємець 19.12.2016 року, тоді як фактично ОСОБА_4 розпочала свою підприємницьку діяльність у 2006 році. Також, у обвинувальному акті за ч.4 ст.191 КК України сформульовано привласнення чужого майна, вчиненого у великих розмірах, що завдало компанії «Хілал Набіл Шеракві» матеріальної шкоди на суму 208368 грн, однак при цьому не зазначено, чи вказані кошти були ввірені обвинуваченій, чи перебували у її віданні, що суттєво впливає на склад кримінального правопорушення та у свою чергу обвинувачення є незрозумілим.
Дане свідчить про недотримання слідчим та прокурором вимог п.5, п.9 ч.2 ст.291 КПК України, що є підставою для повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, так як вона скоїла привласнення чужого майна, вчиненого у великих розмірах, що завдало компанії «Хілал Набіл Шеракві» матеріальної шкоди на суму 208368 грн. (а.с.2-6).
Але стороною обвинувачення в обвинувальному не зазначено чи вказані кошти були ввірені обвинуваченій, чи перебували у її віданні, що суттєво впливає на склад кримінального правопорушення та не відповідає зазначеній нормі, не конкретизує вказане діяння як цього вимагає Закон.
В той же час, за змістом обвинувального актузазначено, що ОСОБА_4 взята на облік як фізична особа-підприємець 19.12.2016 року, тоді як фактично ОСОБА_4 розпочала свою підприємницьку діяльність у 2006 році, що є фактично не виконання органом досудового розслідування вимог Закону та неналежне виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, як дату та місце його складення та затвердження.
У обвинувальному акті зазначено, що він складений 30 січня 2017 року, а дата затвердження обвинувального акту зазначена як 30 грудня 2017 року, тоді як справа до суду передана 31 січня 2017 року, таким чином дата затвердження обвинувального акту не відповідає даті його складання та направлення до суду.
Відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
За вказаних обставин, суд вважає, що у даному випадку відповідно до принципів верховенства права, презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини, та судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, а також в контексті застосування практики Європейського суду з прав людини, як джерела права, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 необхідно повернути, оскільки він не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, у зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК та підлягає поверненню прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 314 - 316 КПК України, -
Клопотання захисника обвинувачено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.209 КК України, задовольнити.
Повернути обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016201280000002 від 15.01.2016 року стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.209 КК України, прокурору, як такі, що не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1