Ухвала від 25.02.2010 по справі 22-1282

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1282/10 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.

Суддя-доповідач: Ломейко В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25 » лютого 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Ломейка В.О.

суддів: Полякова О.З.

Прокопенка О.Л.

При секретарі: Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 січня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Шевченківська районна адміністрація Запорізької міської ради, про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, в якій зазначав, що за рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23 травня 2003 року з нього утримують аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини усіх видів його доходів. На даний час позивач перебуває у новому шлюбі та має ще двох малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, яких також утримує. Він займається підприємницькою діяльністю та на протязі останнього року його доходи значно зменшилися, інших джерел доходу він немає. Його дружина не працює у зв'язку з доглядом за дитиною. Вищезазначені обставини ставлять його у тяжке матеріальне становище, через що позивач просив суд зменшити розмір аліментів , що стягуються на користь відповідача, та стягувати з нього на утримання сина ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 січня 2010 року позов задоволено. Зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23 травня 2003 року по цивільній справі №2-1819/2003 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 . Стягнуто зі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, і до досягнення дитиною повноліття.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Ст.308 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правільне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сімейне становище позивача змінилося, оскільки його діти Анастасія та ОСОБА_2 народилися після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на сина ОСОБА_6.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, за рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23 травня 2003 року з позивача утримують аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини усіх видів його доходів.

З 20 грудня 2008 року позивач перебуває у новому шлюбі та має ще двох малолітніх дітей: доньку Анастасію ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, яких також утримує(а/с 8-10).

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про зміну сімейного стану позивача, оскільки поряд з утриманням спільного сина з відповідачкою позивач зобов*язаний утримувати ще неповнолітніх дітей Анастасію та ОСОБА_2, тому обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апелянта про те, що позивач приховує свої доходи, які значно більші ніж ті, що він декларує нічим іншим, як її заявою не підтверджені не заслуговують на увагу.

В разі встановлення зазначених вище обставин відповідачка не позбавлена права на збільшення розміру аліментів.

Інші доводи апелянта також не є суттєві та не спростовують рішення суду першої інстанції від 13 січня 2010 року, тому підстав для його зміні чи скасування колегія суддів не має.

Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 січня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :