ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2019Справа № 910/19473/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом ОСОБА_1
до 1) ОСОБА_2
2) ОСОБА_3
3) ОСОБА_4
4) ОСОБА_5
5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохім"
про визнання договорів дарування удаваними та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_8
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: не з'явився
від відповідача 4: не з'явився
від відповідача 5: Розваляєва Т.С.
від третьої особи: не з'явився
вільний слухач: ОСОБА_10
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" про:
визнання договору дарування, укладеного 02.08.2017 між ОСОБА_3 як дарувальником та ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" як обдаровуваним, удаваним правочином, застосувавши до договору дарування норми, що регулюють укладення договору купівлі-продажу з переведенням прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр "Нафтохім", яка складає 3 (три цілих) % на ОСОБА_1;
визнання договору дарування, укладеного 07.09.2017 між ОСОБА_4 як дарувальником та ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" як обдаровуваним, удаваним правочином, застосувавши до договору дарування норми, що регулюють укладення договору купівлі-продажу з переведенням прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр "Нафтохім", яка складає 2,34 (дві цілих і тридцять чотири сотих) % на ОСОБА_1
визнання договору дарування, укладеного 13.09.2017 між ОСОБА_5 як дарувальником та ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" як обдаровуваним, удаваним правочином, застосувавши до договору дарування норми, що регулюють укладення договору купівлі-продажу з переведенням прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр "Нафтохім", яка складає 2,34 (дві цілих і тридцять чотири сотих) % на ОСОБА_1
визнання договору дарування, укладеного 21.09.2017 між ОСОБА_2 як дарувальником та ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" як обдаровуваним, удаваним правочином, застосувавши до договору дарування норми, що регулюють укладення договору купівлі-продажу з переведенням прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр "Нафтохім", яка складає 1,17 (одна ціла і сімнадцять сотих) % на ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні договори дарування є удаваними та укладені для приховання інших правочинів, а саме договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі третьої особи, які порушують переважне право позивача як учасника третьої особи на купівлю відповідних часток у статутному капіталі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 порушено провадження по справі №910/19473/17, призначено розгляд справи на 29.11.2017 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохім".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/19473/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
11.09.2018 матеріали справи № 910/19473/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 суддею Гулевець О.В. прийнято справу № 910/19473/17 до свого провадження, постановлено розгляд справи №910/19473/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.10.2018.
В судовому засіданні 02.10.2018 судом відкладено підготовче засідання по справі №910/19473/17 на 23.10.2018.
В судовому засіданні 23.10.2018 суд, розглянувши клопотання відповідача 5 про зобов'язання позивача внести кошти на депозитний рахунок суду, відмовив в його задоволені, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 4 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Згідно із ч. 5 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.02.2018 № 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", встановлено, що внесення відповідних змін до Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ, порушених за позовною вимогою, передбаченою частиною п'ятою статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", застосовуються такі правила:
1) позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, сплаченому покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки), визначеному в ухвалі суду;
2) невиконання вимоги про внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є підставою для залишення позову без розгляду;
3) суд у своєму рішенні вирішує питання про перерахування грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, покупцю або про їх повернення.
Разом з тим, предметом спору у даній справі є договори дарування, питання щодо вчинення відповідачами договорів купівлі-продажу підлягає дослідженню у межах даної справи, та окрім зазначеного, доказів сплати грошових коштів за спірними договорами сторонами не надано, а тому підстави для зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 725000,00 грн. відсутні.
Окрім того, зазначена вище норма Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набула чинності 17.06.2018, в той час як позивач звернувся до суду з даним позовом у листопаді 2017 року, а тому посилання відповідача 5 на приписи частини п'ятої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є помилковими.
Враховуючи вище наведене клопотання відповідача 5 про зобов'язання позивача внести кошти на депозитний рахунок суду задоволенню не підлягає.
23.10.2018 в підготовчому засіданні представником відповідача 5 - ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" подано заяву про відвід судді.
В судовому засіданні 23.10.2018 відкладено розгляд справи №910/19473/17 для вирішення питання про відвід судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 визнано відвід судді необґрунтованим, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" про відвід судді Гулевець О.В. від участі у розгляді справи № 910/19473/17 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України та зупинено провадження у справі №910/19473/17 до вирішення суддею, визначеного у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи №910/19473/17.
В результаті автоматизованого розподілу матеріалів заяви по справі №910/19473/17, заяву ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" про відвід судді Гулевець О.В. передано на розгляд судді Паська М.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 (суддя Пасько М.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" в задоволенні заяви про відвід судді Гулевець О.В. у справі № 910/19473/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 поновлено провадження у справі №910/19473/17.
Також, 25.10.2018 через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" було подано заяву про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи №910/19473/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 визнано відвід судді необґрунтованим, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" про відвід судді Гулевець О.В. від участі у розгляді справи № 910/19473/17 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України та зупинено провадження у справі №910/19473/17 до вирішення суддею, визначеного у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи №910/19473/17.
В результаті автоматизованого розподілу матеріалів заяви по справі №910/19473/17, заяву ТОВ "Арт Капітал Едюкейшн" про відвід судді Гулевець О.В. передано на розгляд судді Паська М.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 (суддя Пасько М.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" в задоволенні заяви про відвід судді Гулевець О.В. у справі № 910/19473/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 поновлено провадження у справі № 910/19473/17 та призначено підготовче засідання на 18.12.2018.
17.12.2018 через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В підготовче засідання 18.12.2018 представники учасників судового процесу не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 продовжено підготовче провадження у справі № 910/19473/17 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 22.01.2019.
В судовому засіданні 22.01.2019 судом задоволено клопотання відповідача 5 про відкладення розгляду справи, підготовчого засідання відкладено на 31.01.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
В судовому засіданні 31.01.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/19473/17 до судового розгляду по суті на 21.02.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
20.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідач 5 надійшли клопотання про відмову позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу.
В судове засіданні 21.02.2019 з розгляду справи по суті з'явились представники позивача та відповідача 5. Представники відповідачів 1-4 та представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Відповідачі 1-4 повідомлені про розгляд справи ухвалою суду від 31.01.2019, що підтверджується розпискою про отримання ухвали.
Представник третьої особи про розгляд справи також, повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання від 31.01.2019 та розпискою про розгляд справи від 31.01.2019.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду справи, суд прийшов до висновку про розгляд справи без участі представників відповідачів 1-4 та третьої особи за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представником позивача заявлено клопотання про застосування заходів процесуального примусу до відповідачів 1-4.
Відповідно до статті 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Статтею 132 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є:1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
В той же час, враховуючи те, що за змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом учасників справи, за висновками суду відсутні підстави для застосування до відповідачів 1-4 заходів процесуального примусу відповідно до ст.ст. 131, 135 ГПК України у вигляді стягнення штрафу у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки не вбачає в діях відповідачів 1-4 зловживання ними процесуальними правами та створення відповідачами 1-4 протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
З урахуванням наведеного, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу до відповідачів 1-4.
Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2019 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача 5 в судовому засіданні 21.02.2019 надав пояснення по суті заперечень на позов, проти позовних вимог заперечив.
В судовому засіданні 21.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 5, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр "Нафтохім" (Товариство, третя особа) зареєстровано Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.12.1994, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 365861.
У відповідності до п.п. 3.1, 6.3 Статуту Товариства в редакції, затвердженій загальними зборами засновників Товариства, оформлених протоколом від 17.06.2010, зі змінами, внесеними рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом №7 від 03.12.2014, учасниками Товариства є:
- ОСОБА_11, яка володіє часткою у розмірі 1 300 грн., що відповідає 3,044% статутного капіталу;
- ОСОБА_2 (відповідач 1), яка володіє часткою у розмірі 500 грн., що відповідає 1,171% статутного капіталу Товариства;
- ОСОБА_3 (відповідач 2) яка володіє часткою у розмірі 1 500 грн., що відповідає 3,513% статутного капіталу Товариства;
- ОСОБА_4 (відповідач 3), яка володіє часткою у розмірі 1 000 грн., що відповідає 2,342% статутного капіталу Товариства;
- ОСОБА_5 (відповідач 4), який володіє часткою у розмірі 1000 грн., що відповідає 2,342% статутного капіталу Товариства;
- ОСОБА_1 (позивач), яка володіє часткою у розмірі 23000 грн., що відповідає 53,864% статутного капіталу Товариства;
- ОСОБА_12, який володіє часткою у розмірі 12900 грн., що відповідає 33,724% статутного капіталу Товариства.
02.08.2017 між ОСОБА_3 (відповідачем 2) як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" (відповідачем 5) як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі, в п. 1.1 якого погоджено, що дарувальник передає безоплатно у власність обдарованому, а обдарований приймає частку у статутному капіталі Товариства, що становить 3%.
Заявою від 02.08.2017 ОСОБА_3, підпис якої на вказаній заяві посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохім" про передачу (уступку) належної частки у розмірі 3% статутного капіталу ТОВ "Нафтохім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" шляхом укладання договору дарування.
07.09.2017 ОСОБА_4 (відповідачем 3) як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" (відповідачем 5) як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі, в п. 1.1 якого погоджено, що дарувальник передає безоплатно у власність обдарованому, а обдарований приймає частку у статутному капіталі Товариства, що становить 2,34%.
Згідно змісту заяви від 07.09.2017 ОСОБА_4, підпис якої на вказаній заяві посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, учасником повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохім" про передачу (уступку) належної частки у розмірі 2,34% статутного капіталу ТОВ "Нафтохім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" шляхом укладання договору дарування.
13.09.2017 ОСОБА_5 (відповідачем 4) як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" (відповідачем 5) як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі, в п. 1.1 якого погоджено, що дарувальник передає безоплатно у власність обдарованому, а обдарований приймає частку у статутному капіталі Товариства, що становить 2,34%.
Заявою від 13.09.2017 ОСОБА_5, підпис якого на вказаній заяві посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохім" про передачу (уступку) належної частки у розмірі 2,34% статутного капіталу ТОВ "Нафтохім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" шляхом укладання договору дарування.
21.09.2017 ОСОБА_2 (відповідачем 1) як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" (відповідачем 5) як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі, в п. 1.1 якого погоджено, що дарувальник передає безоплатно у власність обдарованому, а обдарований приймає частку у статутному капіталі Товариства, що становить 1,17%.
Відповідно до заяви від 21.09.2017 ОСОБА_2, підпис якої на вказаній заяві посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, учасником повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохім" про передачу (уступку) належної частки у розмірі 1,17% статутного капіталу ТОВ "Нафтохім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" шляхом укладання договору дарування.
У відповідності до пунктів 3.2 оспорюваних договорів, у випадку, якщо не з вини відповідача 5 третьою особою не буде проведено реєстраційні дії щодо внесення відповідача 5 до складу учасників Товариства протягом трьох місяців з дня укладення цих договорів, дарунок вважається неприйнятим. У цьому випадку відповідач 5 має право відмовитись від дарунку та стягнути з дарувальника штрафні санкції у розмірі, встановленому сторонами у кожному зі спірних договорів.
Згідно із п. 6.2. договорів передбачено, що у випадку розголошення будь-якої інформації, пов'язаної з договором, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штраф в розмірі 100000 грн.
В обґрунтування позовних позивач посилається на наступні обставини:
- всі чотири засновники, які уклали спірні договори, подали загальним зборам учасників третьої особи аналогічні за змістом заяви, які були засвідчені одним і тим саме нотаріусом, направлені на адресу третьої особи в однин день, однією і тією самою кур'єрською службою, за транспортними накладними, дані у яких заповнені одним і тим саме почерком, проте за відсутності підписів кожного з відправників;
- всі чотири засновники, які уклали спірні договори, раніше ніколи не заявляли про намір, бажання, можливість здійснити відчуження своїх часток будь-кому, жодним чином не пов'язані з юридичною особою, якій вони такі частки подарували (відповідач 5);
- на думку позивача, виключно пропозиції майнового (грошового) характеру за "дарування" часток стали підставою для укладення договорів дарування, оскільки чотири учасники свідомо відмовились від права на отримання дивідендів з прибутку підприємства нібито "безоплатно";
- позивачу стало відомо, що ще одному засновнику третьої особи - ОСОБА_11 представники відповідача 5 пропонували продати (саме продати, а не подарувати) належну їй частку статутного капіталу на користь останнього, проте вказаний засновник відмовився;
- договори-дарування було укладено з метою можливості обійти переважне право учасників третьої особи на купівлю частки у статутному капіталі.
Також, позивачем в обґрунтування своїх доводів щодо того, що договори дарування є удаваними правочинами зазначено, що згідно із п. 3.2 спірних договорів, у випадку, якщо не з вини відповідача 5 третьою особою не буде проведено реєстраційні дії щодо внесення відповідача 5 до складу учасників третьої особи протягом трьох місяців з дня укладення цих договорів, для дарувальників встановлені санкції, розмір яких прямо залежить від розміру частки статутного капіталу, яка передається та, на думку позивача, вказані санкції і є ціною фактично укладених договорів купівлі-продажу. Крім того, на думку позивача, встановлені п. 6.2 спірних договорів штрафні санкції за розголошення будь-якої інформації, пов'язаної з такими договорами, є способом змусити дарувальників приховати факт укладення саме договорів купівлі-продажу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/19473/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2018 року ОСОБА_1 задоволено частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховним Судом вказано, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання дійсної спрямованості волі сторін при укладенні спірних договорів дарування. Також Верховним Судом зазначено, що за відсутності належних обґрунтувань відповідачів щодо дійсного наміру укладення саме договору дарування висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не обґрунтував удаваності договорів дарування частки у статутному капіталі Товариства з метою приховання договору купівлі-продажу таких часток є передчасними.
Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Представники сторін під час нового розгляду справи письмових пояснень по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 06.06.2018, суду не надали.
Позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що спірні договори дарування є удаваними та укладені для приховання інших правочинів, а саме договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі третьої особи, які порушують преважне право позивача як учасника третьої особи на купівлю відповідних часток у статутному капіталі.
Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" (відповідач 5) проти позову обґрунтовані тим, що в оспорюваних договорах відсутня обов'язкова ознака договору купівлі-продажу - оплата товару грошима як загальним еквівалентом вартості. Відповідач 5 зазначає, що встановлення в договорах дарування умов щодо штрафних санкцій жодним чином не вказує на наявність у договорах дарування ознак інших правочинів, зокрема договору купівлі-продажу.
Відповідачі 1-4 під час нового розгляду не надали пояснень щодо заявлених ОСОБА_1 вимог, однак у матеріалах справи міститься спільний відзив відповідачів 1-4 на позов, в якому відповідачі 1-4 проти позову заперечили, посилаючись на те, що позивач не обґрунтував наявність підстав для визнання таких договорів удаваними, не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог, не довів своєї присутності при укладенні договорів дарування, не є стороною договору дарування, якій могло би бути відомо про обставини та умови договору дарування, не надав жодного доказу оплатності вказаних договорів. Також, відповідачами 1-4 зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення сторонами розрахунків чи в інший спосіб оплати за договорами дарування, тобто укладення їх з метою приховання правочинів купівлі-продажу. Окрім того, у своєму відзиві на позов, відповідачами 1-4 вказано, що при укладанні оспорюваних договорів дарування, жодні розрахунки за цими договорами між сторонами не проводилися.
Третя особа (ТОВ "Нафтохім") позовні вимоги підтримала та у наявному у матеріалах справи відзиві на позові (а.с. 107-112, том 1), просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Як встановлено судом вище, 02.08.2017 між ОСОБА_3 (відповідачем 2) як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" (відповідачем 5) як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі, в п. 1.1 якого погоджено, що дарувальник передає безоплатно у власність обдарованому, а обдарований приймає частку у статутному капіталі Товариства, що становить 3%.
07.09.2017 ОСОБА_4 (відповідачем 3) як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" (відповідачем 5) як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі, в п. 1.1 якого погоджено, що дарувальник передає безоплатно у власність обдарованому, а обдарований приймає частку у статутному капіталі Товариства, що становить 2,34%.
13.09.2017 ОСОБА_5 (відповідачем 4) як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" (відповідачем 5) як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі, в п. 1.1 якого погоджено, що дарувальник передає безоплатно у власність обдарованому, а обдарований приймає частку у статутному капіталі Товариства, що становить 2,34%.
21.09.2017 ОСОБА_2 (відповідачем 1) як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" (відповідачем 5) як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі, в п. 1.1 якого погоджено, що дарувальник передає безоплатно у власність обдарованому, а обдарований приймає частку у статутному капіталі Товариства, що становить 1,17%.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
У відповідності до статті 16 одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частина 1 статті 235 ЦК України встановлює, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).
Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи "в парі" з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.
Так, згідно із ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір дарування є завжди безоплатним, в той час як договір купівлі-продажу є оплатним, а вартість відчужуваного майна сплачується продавцеві лише у грошовому вираженні, а відтак, відмінність між договорами купівлі-продажу та дарування полягає в платності за одержане майно.
Умовами спірних договорів дарування не встановлено, що за отримання (набуття у власність) відповідних часток у статутному капіталі ТОВ "Нафтохім" відповідач 5 передає відповідачам 1, 2, 3 та 4 певну грошову суму.
Надаючи оцінку посиланням позивача на те, що, відповідно до п. 3.2 спірних договорів, у випадку, якщо не з вини відповідача 5, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтохім" не буде проведено реєстраційні дії щодо внесення відповідача 5 до складу учасників Товариства протягом трьох місяців з дня укладення цих договорів, для дарувальників встановлені санкції, розмір яких прямо залежить від розміру частки статутного капіталу, яка передається та, на думку позивача, вказані санкції і є ціною фактично укладених договорів купівлі-продажу, суд зазначає наступне.
Так, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Встановлення сторонами у договорі умов щодо сплати штрафних санкцій не суперечить приписам ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України та не вказує на наявність у договорах дарування ознак інших правочинів, зокрема договору купівлі-продажу.
Умовами пунктів 3.2 спірних договорів сторони правочинів передбачили випадки сплати штрафних санкцій саме дарувальниками (відповідачами 1-4), а не обдаровуваним (Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн"). Будь-яких умов щодо сплати відповідачем 5 грошових коштів на користь дорувальників умовами договорів не передбачена, що не суперечить ст. 717 ЦК України.
Встановлення у пунктах 6.2 спірних договорів умов щодо штрафних санкцій за розголошення будь-якої інформації, пов'язаної з договором, то за висновками також не вказує на наявність у договорах дарування ознак договору купівлі-продажу, а є реалізацією сторонами права на свободу договору, встановленої ст. 6 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що під час нового розгляду відповідачами не було надано письмових пояснень щодо мотивів укладення договорів дарування.
Однак, під час розгляду справи по суті позовних вимог в судовому засіданні 21.02.2019 представником відповідача 5 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" було зазначено, що будь-яких інших пояснень щодо позиції відповідача 5, ніж ті що наявні в матеріалах справи надано не буде. Укладення договорів дарування, в тому числі однакових за змістом, представник відповідача 5 пояснив наявністю у відповідачів 1-4 бажання безоплатно передати належні їм частки у статутному капіталі ТОВ "Нафтохім", у зв'язку із тривалим конфліктом між дарувальниками та іншими учасниками ТОВ "Нафтохім", а також незначними частками дарувальників, що не являють собою жодної реальної цінності.
Крім того, у наявному в матеріалах справи спільному відзиві на позов відповідачів 1-4, відповідач зазначили, що в момент укладення договорів дарування сторони діяли добровільно та розуміли значення своїх дій. Також, відповідачами 1-4 зазначено, що дарування часток статутного капіталу ТОВ "Нафтохім" відбулось сторонами виключно на безоплатній основі, жодної оплати за вказані частки між сторонами не здійснювалося.
Саме лише відсутність окремих пояснень відповідачів у справі щодо мотивів укладеного договору, не може бути безумовною обставиною, що свідчить про укладення спірних договорів з метою приховання інших правовідносин, у даному випадку, що виникають на підставі договору купівлі-продажу.
Також, в матеріалах справи наявна копія заяви свідка ОСОБА_11 від 12.02.2018 (підпис ОСОБА_11 на заяві посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу), в якій зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" зверталось до ОСОБА_11 із заявою про продаж належної їй частки у статному капіталі ТОВ "Нафтохім", за ціною 200000,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Дослідивши зміст зазначеної заяви свідка, суд прийшов до висновку, що вказана заява не підтверджує доводів позивача щодо наявності у відповідачів 1-4 мотиву здійснити продаж частки у статутному капіталі ТОВ "Нафтохім" та не може бути прийнята судом як доказ по справі, оскільки заява не містить відомостей щодо особи, яка звернулась до ОСОБА_11 із пропозицією про продаж належної їй частки. Зазначення ОСОБА_11 про те, що пропозиція здійснити продаж частки була здійснена "невідомою особою" не може бути покладена в основу доводів про удаваність провочину.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що обставини за яких можна прийти до висновку, що спірні договори дарування укладені між відповідачами з метою приховати інший правочин, у даному випадку, договір купівлі-продажу частки у статному капіталі ТОВ "Нафтохім", не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та спростовані встановленими судом обставинами.
При цьому судом враховано, що частина 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка діяла на дату укладення спірних договорів), встановлює, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відповідно д ч. 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Пунктом 5.1.1 Статуту ТОВ "Нафтохім", серед інших, встановлено право учасників Товариства здійснити відчуження часток у статутному капіталі Товариства.
Згідно з п. 6.4 Статуту ТОВ "Нафтохім", учасник Товариства має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам Товариства або третім особам. Учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно до розмірів її частки у статутному капіталі Товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
З урахуванням наведеного, Статут ТОВ "Нафтохім" не містить заборони на відчуження учасником Товариства своєї частки у статному фонді Товариства третім особам, проте встановлює, що учасники Товариства користуються переважним правом саме придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно до розмірів її частки у статутному капіталі Товариства або в іншому погодженому між ними розмірі, тобто, як вірно зазначає позивач, саме придбання (купівлі-продаж тощо), такої частки має здійснюватись з дотриманням правила щодо надання переважного права на придбання такої частки учасникам Товариства.
Частиною 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що учасники товариства користуються переважним правом саме купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.
Таким чином, Статутом ТОВ "Нафтохім" та чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладення договорів дарування учасником Товариства своєї частки у статутному капіталі.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Капітал Едюкейшн" про визнання договорів дарування удаваними та зобов'язання вчинити дії.
Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 04.03.2019.
Суддя О.В. Гулевець