ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2019Справа № 910/14303/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, б. 121-В),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро Плюс" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, б. 20),
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Героїв Майдана, б. 78),
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" (37240, Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. Матросова, б. 10)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд 5/17)
про стягнення 214 014 654,13 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Калітіна О.В., Ніколаєнко Є.А.,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
від відповідача-3: не з'явився,
від відповідача-4: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" про стягнення 214 014 654,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" зобов'язань за Кредитним договором № 06.1-20/192 від 24.12.2013, належне виконання яких забезпечено укладеними між позивачем та відповідачами Договорами поруки № 06.1-20/193 від 24.12.2013, № 06.1-20/195 від 24.12.2013, від 04.11.2015, від 25.01.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 позовну заяву Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.11.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз", призначено підготовче засідання у справі на 10.12.2018.
05.12.2018 через відділ діловодства суду відповідач-1 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, із заявою про поновлення процесуального строку для подання відзиву.
05.12.2018 через відділ діловодства суду відповідач-2 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, та поновити процесуальний строк для подачі відзиву.
06.12.2018 через відділ діловодства суду відповідач-1 подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.
07.12.2018 через відділ діловодства суду відповідач-4 подав клопотання про витребування доказів та клопотання про продовження строку для подання відзиву, продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.
07.12.2018 через відділ діловодства суду відповідач-3 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
07.12.20118 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшла заява про залишення позовної заяви без руху.
В підготовче засідання 10.12.2018 з'явилися представники позивача, відповідача-2 та третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 поновлено відповідачу-1 та відповідачу-4 пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позов у справі № 910/14303/18, клопотання відповідача-4 про витребування доказів задоволено, витребувано у Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" оригінали долучених до матеріалів справи документів, встановлено Акціонерному товариству "Укрсоцбанк" строк для подання доказів - не пізніше 07.01.2019, клопотання відповідача-4 про продовження строку для подання відзиву на позов задоволено, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 25.12.2018, у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без руху відмовлено, клопотання відповідача-1 та відповідача-4 про відкладення підготовчого засідання задоволено, відкладено підготовче засідання у справі на 16.01.2019, продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/14303/18 на 30 днів.
26.12.2018 через відділ діловодства суду від відповідача-4 надійшов відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
08.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
14.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзиви.
В підготовче засідання 16.01.2019 з'явилися представники позивача та відповідачів-1,2. Представники відповідачів-3,4 та третьої особи в підготовче засідання не з'явилися.
В підготовчому засіданні Судом було оглянуто оригінали договорів, витребуваних ухвалою суду від 10.12.2018.
Представник відповідачів-1,2 надав їх спільну заяву про залишення позову без розгляду та заяву про виключення документів з числа доказів.
В підготовчому засіданні 16.01.2019 Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив оголосити перерву до 04.02.2019.
29.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-4 надійшло клопотання про призначення судово-економічної та судово-бухгалтерської експертиз.
31.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду.
04.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.
В підготовче засідання 04.02.2019 з'явилися представники позивача та відповідачів-1,2. Представники відповідачів-3,4 та третьої особи в підготовче засідання не з'явилися.
Розглянувши спільну заяву відповідачів-1,2 про залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що витребувані ухвалою від 10.12.2018, не були подані позивачем, Суд зазначає таке.
За приписами ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Водночас, Суд зазначає, що 08.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо неможливості подати витребувані судом докази, у яких повідомив причини, з яких оригінали витребуваних договорів будуть надані для огляду в судовому засіданні 16.01.2019, а також неможливість подання оригіналів меморіальних ордерів, банківських виписок та вимоги від 13.12.2017.
Оскільки позивач повідомив суд про неможливість подання оригіналів документів з причин, які визнаються Судом поважними, враховуючи, що оригінали договорів судом оглянуто в підготовчому засіданні 04.02.2019, підстави для залишення позову в порядку ст. 226 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено відмовити в задоволенні заяви відповідачів-1,2 про залишення позову без розгляду.
Розглянувши клопотання відповідача-4 про призначення судово-економічної та судово-бухгалтерської експертиз, Суд зазначає таке.
Вказане клопотання мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" не було учасником справи Господарського суду міста Києва № 910/14247/17 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" та Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" 214 014 654,13 грн. заборгованості по тілу кредиту, що виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором № 06.1-20/192 від 24.12.2013, та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про визнання припиненою поруки за договором поруки № 06.1-20/194, що укладений між ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Компанія "Райз" та ПАТ "Райз-Максимко" 24.12.2013. за твердженнями відповідача-4, в цьому випадку посилання позивача встановлений факт наявності заборгованості є неправомірним. Окрім того, необхідність проведення експертизи зумовлено великою сумою позову та відсутністю розрахунку суми заборгованості у позові.
За приписами ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.
Однак, з наведених відповідачем-4 обґрунтувань призначення експертиз у даній справі не вбачається таких, які б підтверджували дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Натомість, відсутність відповідача-4, як поручителя боржника, серед учасників господарської справи, у якій встановлено розмір заборгованості останнього, такою підставою не являється.
При цьому, Суд звертає увагу, що встановлення суми заборгованості третьої особи як боржника за Кредитним договором є не однією з обставин, встановлених у тексті рішення, а є саме предметом спору, щодо якого прийнято остаточне рішення за результатами вирішення спору у цілому, а відтак відмінний склад учасників у даних справах жодним чином не впливає на встановлення обставини щодо заборгованості третьої особи за кредитним договором.
Враховуючи наведене, Суд доходить висновку про безпідставність та недоцільність призначення судово-економічної та судово-бухгалтерської експертиз у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено відмовити в задоволенні клопотання відповідача-4 про призначення судово-економічної та судово-бухгалтерської експертиз.
В підготовчому засіданні 04.02.2019 Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив оголосити перерву до 11.02.2019.
04.02.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшла заява про забезпечення позову у справі № 910/14303/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 заяву Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про забезпечення позову у справі № 910/14303/18 повернуто заявнику.
08.02.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшла заява про зупинення провадження у справі.
11.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи (Висновок експерта № 01/02-19 за результатами проведення судово-економічної експертизи по справі № 910/14303/18 від 09.02.2019).
В підготовче засідання 11.02.2019 з'явилися представники позивача та відповідачів-1,2. Представники відповідачів-3,4 та третьої особи в підготовче засідання не з'явилися.
Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
З урахуванням наведеного, Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив не приймати до розгляду клопотання про доручення доказів до матеріалів справи (Висновок експерта № 01/02-19 за результатами проведення судово-економічної експертизи по справі № 910/14303/18 від 09.02.2019).
Розглянувши заяву третьої особи про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17190/18 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро Плюс" до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про визнання поруки припиненою) та рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1637/18 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" та Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання поруки припиненою), Суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.
Водночас, порука, будучи за своєю правовою природою зобов'язанням, припиняється на загальних підставах, передбачених у главі 50 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, у статті 559 ЦК України визначено також спеціальні (додаткові) підстави її припинення; припинення поруки з підстав, визначених у статті 559 ЦК України, презюмується, а відтак при вирішенні спору про стягнення кредитної заборгованості з поручителів господарський суд не позбавлений можливості на підставі поданих сторонами доказів перевірити наявність або відсутність правових підстав для припинення поруки.
Суд зазначає, що в даному випадку має можливість самостійно встановити при розгляді справи №910/14303/18 всі обставини спірних правовідносин сторін, в тому числі і обставини, з якими закон пов'язує припинення поруки, надати правову оцінку доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, у зв'язку з чим розгляд справ Господарського суду міста Києва № 910/17190/18 та Господарського суду Полтавської області № 917/1637/18 про визнання поруки припиненою не перешкоджає розгляду даної господарської справи та не є підставою для зупинення провадження у ній в порядку ч. 5 ст. 227 ГПК Господарського процесуального кодексу України.
Суд також звертає увагу, що навіть сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.
Оскільки Судом не встановлено обставин, які свідчили б про неможливість розгляду справи № 910/14303/18, то зупинення провадження у справі є недоцільним та безпідставним, тому заява третьої особи задоволенню не підлягає.
Ухвалою суду від 11.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено відмовити у задоволенні заяви третьої особи про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
11.02.2019 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.02.2019.
25.02.2019 через відділ діловодства суду відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В судове засідання 25.02.2019 з'явилися представники позивача. Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши клопотання відповідача-2 про долучення доказів Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерагро Плюс" строк на подання доказів та прийняв їх до розгляду.
Окрім того, що стосується заяви відповідачів-1,2 про виключення документів з числа доказів, то це клопотання Судом відхиляється як таке, що не узгоджується з приписами Господарського процесуального кодексу України, оскільки вчинення такої процесуальної дії як виключення доказів процесуальним законом не передбачена.
Суд зазначає, що відповідачі та третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою представників відповідачів-1,2 про наступне судове засідання, а також повідомленнями про вручення поштових відправлень (ухвали суду від 11.02.2019) відповідачам-3,4 та третій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що відповідачів та третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 25.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (Банк) та Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 06.1-20/192 (надалі також - Кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит загальною сумою кредиту 10 000 000, 00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США та з терміном кредиту до 23.12.2016.
Додатковою угодою № 3 від 18.08.2015 внесено зміни до п. 1.1 Кредитного договору та визначено, що Банк надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту еквівалентну 10 000 000,00 доларів США з можливістю отримувати в гривні та доларах США та з терміном кредиту до 31.12.2026.
Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, позичальник сплачує Банку проценти (вище та надалі - „Проценти") за отримані та непогашені інше не передбачено Договором. Проценти сплачуються за Процентною Ставкою, визначеною у пункті 5.2 цього Договору, та нараховуються щодо кожної Частки, що залишається непогашеною, з Дати Надання Частки до дати фактичного погашення такої Частки, кожного Робочого дня на фактичний залишок заборгованості за Часткою (Кредитом) на кінець дня. Нарахування процентів за користування Кредитом за дні, що не є Робочими Днями в поточному місяці, здійснюється в останній Робочий День перед такими днями. Якщо дні, що не є Робочими Днями, починаючи в поточному місяці та закінчуються в наступному місяці, то нарахування Процентів за дні, що не є Робочими Днями в поточному місяці, здійснюється а останній Робочий День поточного місяця, а нарахування Процентів за дні, що не є Робочими Днями в наступному місяці, здійснюється в перший робочийДень такого наступного місяця, а нарахування процентів за днів, що не є робочими днями в наступному місяці, здійснюється в перший робочий день такого наступного місяця.
При розрахунку процентів за кожний Процентний Період враховуються як перший, так і останній день процентного Періоду.
Проценти розраховуються на підставі фактичної кількості календарних днів, коли Частка є непогашеною, та року з 360 календарних днів.
Згідно з п. 5.2 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 07.10.2015, Процентна ставка:
5.2.1. Процентна Ставка для Часток в Доларах США є змінюваною і складається з: (і) маржа 7 (сім) % річних та (іі) 6М LIBOR. При цьому максимальний розмір, до якого може бути збільшена Процентна Ставка для Часток в Доларах 14 (чотирнадцять) % річних.
5.2.2. Процентна Ставка для Часток в Гривні є фіксованою та становить:
- протягом періоду з « 18» серпня 2015 року по « 31» грудня 2016 року - 8% (вісім процентів) річних;
- протягом періоду з « 01» січня 201? року по « 31» грудня 2018 року - 10 % (десять процентів) річних;
- протягом періоду з « 01» січня 2019 року по « 31» грудня 2022 року - 12% (дванадцять процентів) річних;
- протягом періоду з « 01» січня 2023 року по « 31» грудня 2026 року - 34 % (чотирнадцять процентів) річних.
Цей Договір набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. (п. 11.11 Кредитного договору).
Відповідно до п. h) п. 9.1 розділу 9 Кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 18.12.2014 в забезпечення зобов'язань позичальника за договором позичальник надає/забезпечує надання Банку застави майнових прав на майбутній урожай сільськогосподарської продукції (пшениця, жито, кукурудза, ячмінь, овес, просо, соняшник, соя, ріпак тощо) відповідно до структури посівних площ на відповідний сільськогосподарський рік та середньої врожайності за останні три роки. Заставна вартість сільськогосподарської продукції визначається на рівні ринкової вартості (з урахуванням ПДВ), визначеної за даними загальнодоступних джерел інформації, а саме: АПК-Інформ або Агро-сфера, або інших аналогічних джерел за визначенням Банку. Така застава повинна становити заставу з найвищим пріоритетом обтяження. Таке заставне майно повинно бути застрахованим фінансово стабільною та надійною страховою компанією, прийнятною для Банку, проти втрати або пошкодження та інших ризиків, як буде прийнятно для Банку, та Банк повинен мати статус вигодонабувача (бенефіціара) за такими страховими договорами та полісами.
Відповідно до підпункту (іі) пункту 12 додаткової угоди № 2 від 18.12.2014 до 15.02.2015 позичальник зобов'язаний укласти з Банком договори застави майнових прав на майбутній урожай сільськогосподарської продукції, передбачені підпунктом (h) пункту 9.1 розділу 9 кредитного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 25.01.2016 між позивачем (Банк), Публічним акціонерним товариством "Компанія-Райз" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" (поручитель) укладено Договір поруки (далі - Договір поруки-1), відповідно до умов якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з кредитним договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки-1, поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 10 000 000 доларів США не пізніше 31 грудня 2026 року, сплатити проценти за ставкою, що є змішаною для часток в доларах США і складається з: (і) маржі 7 (сім) % річних та (іі) Ставки LIBOR (шестимісячного, відповідно до валюти частки), при цьому максимальний розмір, до якого може бути збільшена Процентна Ставка для Часток в Доларах США складає 14 (чотирнадцять) % річних, процентна ставка для часток в гривні є фіксованою та протягом періоду з 18 серпня по 2015 року по 31 грудня 2016 року - 8% річних; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року - 10% річних; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року - 12% річних; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2026 року - 14% річних; а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного договору.
Підписанням цього Договору поручитель безвідклично надає згоду на майбутню зміну будь-яких умов Кредитного Договору (в тому числі щодо змін, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя), новацію зобов'язань за Кредитним договором у інше зобов'язання, будь-яку заміну боржника за Кредитним договором (в т.ч. в результаті спадкування чи правонаступництва), без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди до цього Договору.
Пунктом 1.3 Договору поруки-1 встановлено, що поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом двох робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань та утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки банку, вказані у вимозі.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2036 року (п. 3.8 Договору поруки-1).
Також 04.11.2015 між позивачем (Банк), Публічним акціонерним товариством "Компанія-Райз" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагро Плюс" (поручитель) укладено Договір поруки (далі - Договір поруки-2), відповідно до умов якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з кредитним договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки-2, поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 10 000 000 доларів США не пізніше 31 грудня 2026 року, сплатити проценти за ставкою, що є змішаною для часток в доларах США і складається з: (і) маржі 7 (сім) % річних та (іі) Ставки LIBOR (шестимісячного, відповідно до валюти частки), при цьому максимальний розмір, до якого може бути збільшена Процентна Ставка для Часток в Доларах США складає 14 (чотирнадцять) % річних, процентна ставка для часток в гривні є фіксованою та протягом періоду з 18 серпня по 2015 року по 31 грудня 2016 року - 8% річних; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року - 10% річних; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року - 12% річних; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2026 року - 14% річних; а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного договору.
Підписанням цього Договору поручитель безвідклично надає згоду на майбутню зміну будь-яких умов Кредитного Договору (в тому числі щодо змін, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя), новацію зобов'язань за Кредитним договором у інше зобов'язання, будь-яку заміну боржника за Кредитним договором (в т.ч. в результаті спадкування чи правонаступництва), без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди до цього Договору.
Пунктом 1.3 Договору поруки-2 встановлено, що поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом двох робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань та утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки банку, вказані у вимозі.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2036 року (п. 3.8 Договору поруки-2).
Також 24.12.2013 між позивачем (Банк), Публічним акціонерним товариством "Компанія-Райз" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" (поручитель) укладено Договір поруки № 06.1-20/193 (далі - Договір поруки-3), відповідно до умов якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з кредитним договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки-3 в редакції Договору про внесення змін № 3 від 07.10.2015, поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 10 000 000 доларів США не пізніше 31 грудня 2026 року, сплатити проценти за ставкою, що є змішаною для часток в доларах США і складається з: (і) маржі 7 (сім) % річних та (іі) Ставки LIBOR (шестимісячного, відповідно до валюти частки), при цьому максимальний розмір, до якого може бути збільшена Процентна Ставка для Часток в Доларах США складає 14 (чотирнадцять) % річних, процентна ставка для часток в гривні є фіксованою та протягом періоду з 18 серпня по 2015 року по 31 грудня 2016 року - 8% річних; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року - 10% річних; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року - 12% річних; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2026 року - 14% річних; а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного договору.
Підписанням цього Договору поручитель безвідклично надає згоду на майбутню зміну будь-яких умов Кредитного Договору (в тому числі щодо змін, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя), новацію зобов'язань за Кредитним договором у інше зобов'язання, будь-яку заміну боржника за Кредитним договором (в т.ч. в результаті спадкування чи правонаступництва), без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди до цього Договору.
Пунктом 1.3 Договору поруки-3 встановлено, що поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом десяти робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки банку, вказані у вимозі.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 23 грудня 2019 року (п. 3.8 Договору поруки-3).
Окрім того, 24.12.2013 між позивачем (Банк), Публічним акціонерним товариством "Компанія-Райз" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" (поручитель) укладено Договір поруки № 06.1-20/193 (далі - Договір поруки-4), відповідно до умов якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з кредитним договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки-4 в редакції Договору про внесення змін № 2 від 07.10.2015, поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 10 000 000 доларів США не пізніше 31 грудня 2026 року, сплатити проценти за ставкою, що є змішаною для часток в доларах США і складається з: (і) маржі 7 (сім) % річних та (іі) Ставки LIBOR (шестимісячного, відповідно до валюти частки), при цьому максимальний розмір, до якого може бути збільшена Процентна Ставка для Часток в Доларах США складає 14 (чотирнадцять) % річних, процентна ставка для часток в гривні є фіксованою та протягом періоду з 18 серпня по 2015 року по 31 грудня 2016 року - 8% річних; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року - 10% річних; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року - 12% річних; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2026 року - 14% річних; а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного договору.
Підписанням цього Договору поручитель безвідклично надає згоду на майбутню зміну будь-яких умов Кредитного Договору (в тому числі щодо змін, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя), новацію зобов'язань за Кредитним договором у інше зобов'язання, будь-яку заміну боржника за Кредитним договором (в т.ч. в результаті спадкування чи правонаступництва), без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди до цього Договору.
Пунктом 1.3 Договору поруки-4 встановлено, що поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом десяти робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки банку, вказані у вимозі.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 23 грудня 2019 року (п. 3.8 Договору поруки-4).
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" та Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" 214 014 654, 13 грн заборгованості по тілу кредиту, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про визнання припиненою поруки за договором поруки №06.1-20/194 від 24.12.2013.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14303/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 25.01.2018 та постановою Верховного Суду від 02.05.2018, первісний позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ПАТ "Компанія "Райз" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 214 014 654, 13 грн заборгованості по тілу кредиту. Стягнуто солідарно з ПАТ "Райз-Максимко" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 214 014 654,13 грн заборгованості по тілу кредиту. В задоволенні зустрічного позову ПАТ "Райз-Максимко" відмовлено повністю.
15.02.2017 у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором на адресу відповідача-1 була направлена вимога про виконання порушеного зобов'язання № 08.41-186/67-2559 від 13.02.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
14.02.2017 у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором на адресу відповідача-2 була направлена вимога про виконання порушеного зобов'язання № 08.41-186/67-2551 від 13.02.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
15.02.2017 у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором на адресу відповідача-3 була направлена вимога про виконання порушеного зобов'язання № 08.41-186/67-2550 від 13.02.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
14.02.2017 у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором на адресу відповідача-4 була направлена вимога про виконання порушеного зобов'язання № 08.41-186/67-2558 від 13.02.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вказані вимоги залишені без відповіді та задоволення, взяті на себе грошові зобов'язання за договорами поруки відповідачі не виконали, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" заборгованість по тілу кредиту у розмірі 214 014 654,13 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-1 зазначає, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" за Договором поруки-1 є припиненим у зв'язку з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 зазначає, що Кредитний договір № 06.1-20/192 від 24.12.2013 припинив свою дію, тому припинив свою дію і Договір поруки-2, у зв'язку з чим відповідно зобов'язання з поручительства Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро Плюс" також є припиненими.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-3 зазначає, що Договір поруки-3 є припиненим, оскільки на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється. Окрім того, позивачем не подано повного обсягу документів на підтвердження заявлених вимог, зокрема, належним чином оформлених платіжних документів.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-4 зазначає, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" за Договором поруки-4 є припиненим у зв'язку з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" та Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" 214 014 654, 13 грн заборгованості по тілу кредиту, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про визнання припиненою поруки за договором поруки №06.1-20/194 від 24.12.2013.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 25.01.2018 та постановою Верховного Суду від 02.05.2018, первісний позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ПАТ "Компанія "Райз" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 214 014 654, 13 грн заборгованості по тілу кредиту. Стягнуто солідарно з ПАТ "Райз-Максимко" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 214 014 654,13 грн заборгованості по тілу кредиту. В задоволенні зустрічного позову ПАТ "Райз-Максимко" відмовлено повністю.
Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
Таким чином, факт прострочення виконання грошових зобов'язань та розмір заборгованості Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" як позичальника за Кредитним договором № 06.1-20/192 від 24.12.2013, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи.
З метою забезпечення виконання третьою особою своїх зобов'язань за Кредитним договором між позивачем, позичальником та відповідачами як поручителями з кожним окремо 25.01.2016, 04.11.2015 та 24.12.2013 було укладено вказані вище Договори поруки.
Пунктом 1.3 Договору поруки-1 та Договору поруки-2 встановлено, що поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом двох робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань та утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки банку, вказані у вимозі.
Пунктом 1.3 Договору поруки-3 та Договору поруки-4 встановлено, що поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом десяти робочих днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки банку, вказані у вимозі.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
З огляду на вищенаведене, оскільки між позивачем, третьою особою та відповідачами були укладені Договори поруки, поручителі зобов'язалась відповідати перед банком за зобов'язання позичальника в разі порушення останнім зобов'язань за Кредитним договором.
15.02.2017 у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором на адресу відповідача-1 була направлена вимога про виконання порушеного зобов'язання № 08.41-186/67-2559 від 13.02.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
14.02.2017 у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором на адресу відповідача-2 була направлена вимога про виконання порушеного зобов'язання № 08.41-186/67-2551 від 13.02.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
15.02.2017 у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором на адресу відповідача-3 була направлена вимога про виконання порушеного зобов'язання № 08.41-186/67-2550 від 13.02.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
14.02.2017 у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за Кредитним договором на адресу відповідача-4 була направлена вимога про виконання порушеного зобов'язання № 08.41-186/67-2558 від 13.02.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
Відповідачі-1, 2, 3, заперечуючи проти позову, зазначають, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлено договором поруки, що узгоджується із правовою позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 202/4494/16-ц, а відтак, з огляду на приписи ч. 1 ст. 559 порука за Договорами поруки-1, 2, 3 відповідно припинилась.
Разом з тим, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 у справі 564/2199/15-ц, відповідачі-2,4 стверджують, що Кредитний договір № 06ю.1-20/192 від 24.12.2016 припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому Договори поруки-2,4 та зобов'язання за ними припинили свою дію.
Зазначені аргументи відповідачів Судом розглянуті та відхилені, з огляду на таке.
У статті 559 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення саме зобов'язань з поруки, зокрема порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Таким чином, законодавець передбачив додаткові підстави припинення поруки, а саме: правила обмежувальних строків (шестимісячного та тривалістю в один рік), які вступають в дію, відповідно, лише у разі, якщо договором поруки не встановлено строк дії поруки, а основним договором не визначено строк виконання основного зобов'язання.
Однак, в Договорі поруки-1 сторонами встановлено строк його дії до 31 грудня 2036 року, у Договорі поруки-2 - до 31 грудня 2036 року, у Договорі поруки-3 - до 23 грудня 2019 року, у Договорі поруки-4 - до 23 грудня 2019 року.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки.
Таким чином, і право кредитора, й обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Аналогічна позиції викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №490/5224/14-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц викладено таку правову позицію:
"Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
Велика Палата Верховного Суду, враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору та пряму залежність від його умов, вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" вимог про стягнення з поручителя сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляв, Велика Палата Верховного Суду вважає, що із рішень судів попередніх інстанцій необхідно виключити посилання на пропуск позивачем визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України строку для пред'явлення вимог до поручителя та припинення поруки ОСОБА_4, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні із зазначенням про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.".
У постанові від 14.02.2018 у справі 564/2199/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив таке: «Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» в частині стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за відсотками та підвищеними відсотками в сумі 17 000,86 доларів США, суд першої інстанції правильно виходив із того, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, є безпідставними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.».
З огляду на викладене, Суд зазначає, що правовідносини у вказаних справах та у справі № 910/14303/18 не є подібними, оскільки у даній справі позивач звернувся з позовом до поручителів боржника про стягнення суми неповернутого кредиту, тобто, про фактичне виконання основного зобов'язання, що виникло у позичальника під час дії кредитного договору, у тому ж обсязі, в якому відповідальний і сам боржник.
При цьому, в контексті висновків вказаних постанов суду, Суд звертає увагу, що будь-яких додаткових нарахувань (процентів, пені, інфляційних) за період після звернення до боржника з вимогою про дострокове погашення заборгованості або ж після рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17 позивачем у даному позові здійснено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Водночас, Суд зазначає, що припинення (розірвання) договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не має наслідком припинення зобов'язань сторін, які виникли під час дії договору та які не виконані сторонами.
Разом з тим Суд також зазначає, що у наведених постановах Верховного Суду не міститься висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості є підставою для припинення поруки.
Оскільки станом на даний час зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" щодо повернення заборгованості за кредитом, розмір якої, підтверджений судовим рішенням, не припинилось, доказів його належного виконання в матеріалах справи немає, враховуючи встановлений у Договорах поруки-1, 2, 3, 4 строк їх дії, Суд доходить висновку про відсутність підстав вважати припиненою поруку за цими договорами.
Поряд з викладеним Суд також розглянуто та відхилено аргументи відповідача-3 про недопустимий характер поданих позивачем доказів, оскільки долучені до матеріалів справи копії доказів відповідають вимогам законодавства, підтверджують обставини укладення Кредитного договору та Договорів поруки, надання позивачем кредитних коштів третій особі та часткове погашення нею заборгованості по кредиту тощо.
Окрім того, оригінали долучених до позову копії договорів було оглянуто Судом в підготовчому засіданні 16.01.2019.
Поряд з наведеним Суд також констатує, що в будь-якому разі факт наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" перед позивачем за Кредитним договором та її розмір підтверджений та встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17 на підставі оцінки відповідних доказів, зокрема, платіжних документів (меморіальних ордерів та банківських виписок), а тому має преюдиційне значення для вирішення даного спору та не підлягає повторному доказуванню.
Відтак, посилання відповідача-3 на недопустимість платіжних документів, поданих позивачем, жодним чином не спростовує заборгованості Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" перед банком за Кредитним договором.
Щодо поданих відповідачем-2 актів про реалізацію предмета іпотеки на підтвердження зменшення розміру заборгованості на суму 55 107 979,63 грн за Кредитним договором у зв'язку з реалізацією іпотечного майна на електронних торгах, Суд не приймає їх до уваги в якості доказів, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за тілом кредиту, в той час, як подані акти стосуються задоволення вимог Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" щодо заборгованості за відсотками.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачами-1, 2, 3, 4 грошових коштів Акціонерному товариству "Укрсоцбанк" в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 214 014 654,13 грн., що утворилась у третьої особи за Кредитним договором.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки доказів виконання взятих на себе зобов'язань поручителями до матеріалів справи не надано, а Судом не встановлено наявності обставин, з якими закон пов'язує припинення поруки, Суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідачів-1, 2, 3, 4 в рівних частках.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, б. 121-В, код ЄДРПОУ 37339531) на користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 214 014 654 (двісті чотирнадцять мільйонів чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 13 коп. заборгованості по тілу кредиту та 154 175 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро Плюс" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, б. 20, код ЄДРПОУ 39988948) на користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 214 014 654 (двісті чотирнадцять мільйонів чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 13 коп. заборгованості по тілу кредиту та 154 175 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альфа" (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Героїв Майдана, б. 78, код ЄДРПОУ 34401397) на користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 214 014 654 (двісті чотирнадцять мільйонів чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 13 коп. заборгованості по тілу кредиту та 154 175 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" (37240, Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. Матросова, б. 10, код ЄДРПОУ 34235972) на користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 214 014 654 (двісті чотирнадцять мільйонів чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 13 коп. заборгованості по тілу кредиту та 154 175 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.03.2019
Суддя Т.Ю.Трофименко