Ухвала від 20.02.2019 по справі 909/1056/15

Справа № 909/1056/15

УХВАЛА

про відмову у застосуванні заходів впливу

20.02.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ПП "Вестхім" про застосування заходів впливу (вх. № 1270/19 від 23.01.2019) у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт"

та Приватного підприємства "Вестхім"

до: Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"

про банкрутство,

за участю:

від ініціюючих кредиторів ПП "Вестхім": Пукіш Н. М.,

ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт": Пукіш Б. С.,

від кредитора - Первинної профспілкової організації ВАТ "Пресмаш": Цівки Г. С.,

від кредитора ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області: Фролова О. В., Липчук В. І., Бабій Т. С.,

від кредитора ТОВ "Аурум Транс": Яковишин В. В., Устимчук О. О., Микити Я. Б.;

від кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську: Пасічник Л. В.,

від кредиторів по заробітній платі: Соболик О. В.,

від кредитора Обласного центру зайнятості: Гривнак Н. В.,

УСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за заявою ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" та ПП "Вестхім" про банкрутство ВАТ "Пресмаш".

23.01.2019 Приватне підприємство "Вестхім" звернулося до суду із завою про застосування до представників ДПІ у м. Івано-Франківську, зокрема, Зікрати Н., Бабій Т. С., Воришко М. В., Вуїв Г. Р., Фролова О. В., Ковтун Н. О., заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі 19 210, 00 гривень за зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, передбачених статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України та постановити щодо них окрему ухвалу з приводу зловживань, які містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 384 КК України та направити дану ухвалу в компетентні органи.

Обставини викладені у заяві зводяться до такого:

- 24.05.2016 спільно з комісією ВАТ "Пресмаш" було складено перелік першочергової реалізації технологічного обладнання, яке не задіяне у виробництві та можливо реалізувати, а отримані кошти направити на погашення заборгованості по заробітній платі. Після отримання висновків щодо оцінки обладнання, яке підлягало реалізації, 11.07.2016 ВАТ "Пресмаш" звернулося до ДПІ у м. Івано-Франківську про надання погодження для реалізації б/в обладнання в кількості 17 штук на відкритих торгах. 19.07.2016 заступником начальника інспекції Фроловим О. В. надано відповідь, згідно якої операцію щодо реалізації б/в обладнання в кількості 17 штук визнано вважати неузгодженою з Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську. Заявник вказує на те, що ДПІ у м. Івано-Франківську було відомо, що кошти від реалізації б/в обладнання будуть направленні безпосередньо для виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які є першочерговими платежами, а тому, службова особа Фролов О. В. не мав жодних підстав для неузгодження вказаної операції.

- Представники ДПІ у м. Івано-Франківську на комітеті кредиторів ВАТ "Пресмаш", який відбувся 05.05.2017 - 12.05.2017, незаконно присвоїли собі 6 112 голосів, порушили права інших кредиторів на участь у процедурі банкрутства шляхом реалізації своїх прав через комітет кредиторів та одноособово проголосували за відхилення плану санації, визнання ВАТ "Пресмаш" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.

- Не зважаючи на наявність судових рішень апеляційної та касаційної інстанції від 29.05.2017, від 30.08.2017, від 03.09.2018, від 13.11.2018 у даній справі, у яких визначено розмір кредиторських вимог ДПІ у м. Івано-Франківську та відповідно кількість голосів на зборах кредиторів, представники ДПІ у м. Івано-Франківську продовжили стверджувати на зборах 22.10.2018 про належність останній 6 112 голосів та чинності попереднього комітету кредиторів. Такі дії, на думку заявника, є незаконними, протиправними та такими, що грубо порушують вимоги закону, зокрема, п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 43, абз. 1 п. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 129-1 Конституції України та є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У судовому засіданні 23.01.2019 суд подану заяву приєднав до матеріалів справи, її розгляд відклав до наступного судового засідання - 20.02.2019.

20.02.2019 за вх. № 2942/19 ДПІ у м. Івано-Франківську подала суду заперечення на подану заяву.

У судовому засідання 20.02.2019 заявник заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представники ДПІ у м. Івано-Франківську у задоволення заяви просили відмовити з підстав викладених у поданих запереченнях.

Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Одним із основних принципів господарського судочинства є змагальність сторін, який тісно пов'язаний з процесуальною рівністю учасників справи та забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, учасники справи вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом, зокрема, подання доказів та участі в їх дослідженні.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подану заяву, заслухавши учасників у справі про банкрутство, враховуючи обставини справи у їх сукупності, суд зазначає таке.

Стосовно непогодження ДПІ у м. Івано-Франківську операції щодо реалізації б/в обладнання.

Так, ВАТ "Пресмаш" 11.07.2016 звернувся до ДПІ у м. Івано-Франківську з листом про надання погодження для реалізації б/в обладнання в кількості 17 штук, зокрема майна, яке перебувало у податковій заставі. Відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, боржник може тільки за згодою контролюючого органу (п. 92.2 ст. 92 Податкового кодексу України). У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого органу зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою контролюючого органу за умови часткового погашення податкового боргу (п. 92.2 ст. 92 Податкового кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у м. Івано-Франківську було запропоновано ВАТ "Пресмаш" замінити б/в обладнання, яке ВАТ "Пресмаш" мав намір реалізувати на відкритих торгах, іншим майном, такої самої або іншої вартості.

Суд встановив, що оскільки інше майно для опису в податкову заставу ВАТ "Пресмаш" не було надано, ДПІ у м. Івано-Франківську не узгодила операцію щодо реалізації б/в обладнання в кількості 17 штук на відкритих торгах.

Щодо незаконно присвоєння 6 112 голосів та одноособового голосування за відхилення плану санації, визнання ВАТ "Пресмаш" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.

Питання кількості голосів, які належать податковому органу було предметом дослідження судів апеляційної та касаційної інстанції. Так, зокрема, Верховний Суд у постанові від 13.11.2018 погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнята на підставі клопотання нелегітимного комітету кредиторів, оскільки кількість голосів ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області, визначена під час засідання комітету кредиторів, не відповідає дійсності та суперечить рішенням суду у цій справі, оскільки рішення про введення ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом прийнято лише на підставі голосів податкового органу.

При цьому суди зазначили, що саме арбітражним керуючим мало бути здійснено визначення кількості голосів для проведення зборів кредиторів, зборів комітету кредиторів, у відповідності до визнаних та внесених до реєстру грошових вимог кредитора. Обов'язок ведення реєстру вимог кредиторів та внесення у нього змін Закон про банкрутство покладає саме на арбітражного керуючого.

Суди вказали, що саме керуючий санацією ВАТ "Пресмаш" Слідзьона Н. П. скликала збори комітету кредиторів з невірним визначенням голосів кредиторів, що призвело до прийняття останнім нелегітимних рішень. Такі дії арбітражного керуючого Слідзьони Н. П. було визнано неналежним виконання обов'язків покладених на керуючого санацією ВАТ "Пресмаш" та відсторонено від виконання обов'язків ліквідатора (керуючого санацією).

Щодо позиції ДПІ у м. Івано-Франківську на зборах кредиторів ВАТ "Пресмаш" 22.10.2018.

Так, представники ДПІ у м. Івано-Франківську на вказаних зборах висловили позицію про те, що станом на 22.10.2018 ДПІ у м. Івано-Франківську належить 6 112 голосів, а попередній склад кредиторів є чинним.

При цьому суд вказує на те, що така позиція кредитора є наслідком суб'єктивного тлумачення норм Закону та розуміння судових рішень у даній справі. Водночас суд зазначає що оцінка такої позиції кредитора була надана в ухвалі суду при розгляді питання щодо призначення нового керуючого санації ВАТ "Пресмаш".

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Частиною 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно зі статтею 132 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Відповідно до статті 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Оскільки суд не встановив обставин зловживання представниками ДПІ у м. Івано-Франківську своїми процесуальними правами, станом на день розгляду заяви відсутні підстави для застосування до них заходів процесуального впливу у вигляді штрафу, а відтак у задоволенні заяви в частині застосування заходів процесуального примусу відмовляє.

Що стосується винесення окремої ухвали суд зазначає таке.

Частинами 1, 5 - 7, 11 статті 246 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Виходячи з аналізу правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено винесення окремої ухвали за заявою учасників справи та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такої заяви. Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені статтею 246 Господарського процесуального кодексу України. В даному випадку таких обставин та підстав не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви у частині винесення окремої ухвали.

Керуючись статтями 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 42, 234, 235, 246 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ПП "Вестхім" про застосування заходів впливу (вх. № 1270/19 від 23.01.2019) - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 20.02.2019 та, відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України, оскарженню не підлягає.

3. Повний текст ухвали складено 28.02.2019.

Суддя В. В. Михайлишин