номер провадження справи 5/12/19
28.02.2019 Справа № 908/191/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСВЕТ” (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, буд. 57, прим. 78, код ЄДРПОУ 39115503)
До відповідача: Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 14313866)
про стягнення 107 907,25 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
25.01.2019р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСВЕТ” від 21.01.2019 р. за вих. №3 (вх.№211/08-07/19 від 25.01.2019 р.) до Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” про стягнення 107 907,25 грн.
ОСОБА_1 з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2019р. справу №908/191/19 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/191/19 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/12/19. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.02.2019р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалами суду від 05.02.2019р. №908/191/19 та від 25.02.2019р. №908/191/19 судом відмовлено в задоволені клопотань позивача від 31.01.2019р. та від 18.02.2019р., відповідно, про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. У судовому засіданні 28.02.2019р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
13.02.2019р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 11.02.2019р., у якому представник відповідача просить суд закрити провадження по справі №908/191/19 в зв'язку із відсутністю предмету спору.
20.02.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 18.02.2019р., у якій позивач зазначає, що 05.02.2019р., тобто, після відкриття провадження у справі, відповідачем було сплачено у повному обсязі суму за поставлений товар відповідно до видаткової накладної №18-Ю_005916 від 30.08.2018р. у розмірі 97 010,16 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10 897,09 грн., з яких: 9 855,17 грн. - пеня; 821,26 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості; 220,66грн. - індекс інфляції; стягнути з відповідача та повернути сплачений позивачем судовий збір з державного бюджету пропорційно в залежності від розміру задоволення позовних вимог та в частині закриття провадження у справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак, в обґрунтування своєї позиції з урахуванням відповіді на відзив від 18.02.2019р. посилається на наступне: 20.04.2015р. між ТОВ “ЮГСВЕТ” та КП “Науково-виробничий комплекс “Іскра” укладено договір поставки №17/107-юр. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму в розмірі 97 010,16 грн., однак вказану суму боргу не сплатив. Позивач направив на адресу відповідача претензію з проханням сплатити заборгованість, проте відповідач на вказану претензію відповіді не надав. 05.02.2019р. після відкриття провадження у справі відповідачем товар, що був поставлений за видатковою накладною №18-Ю_005926 від 30.08.2018р., був сплачений в повному обсязі, а саме у розмірі 97 010,16 грн., що підтверджується платіжним №602 від 05.02.2019р. Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 9 855,17 грн., 3% річних в розмірі 821,26 грн. та інфляційні втрати в сумі 220,66 грн. А також, позивач просить суд стягнути з відповідача та повернути сплачений позивачу судовий збір з державного бюджету пропорційно в залежності від розміру задоволення позовних вимог та в частині закриття провадження у справі. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 205, 509, 510, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 181 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд закрити провадження по справі №908/191/19 у зв'язку із відсутністю предмету спору. Відповідач повідомляє суд, що ним було сплачено позивачу суму у розмірі 97 010,16грн. за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №602 від 05.02.2019р.
ОСОБА_1 ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮГСВЕТ” (далі - Постачальник) та Казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (далі - Покупець) було укладено договір поставки №17/107-юр (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність «Покупця» Товар згідно Специфікацій (Додаток №1 до Договору) або рахунків фактур, а «Покупець» зобов'язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором (п.1.1. договору).
Пунктом 2.1. Договору закріплено, що найменування товару, його кількість та якісні показники, ціна Товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість Товару, постачання якого буде здійснюватись, згідно Договору, вказується в Специфікаціях або рахунку-фактурі, які з моменту підписання сторонами складають невід'ємну частину Договору.
Оплата Покупцем Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному Договорі (п. 3.1. Договору). Оплата за поставлений Товар має бути здійснена не пізніше, ніж 7 (сім) банківських днів з моменту поставки та підтвердження якості Товару відповідно до вимог технічних умов зазначених у Специфікації на вхідному контролі Покупця (п. 3.2. Договору). Датою оплати Товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця (п. 3.3. Договору).
ОСОБА_1 п. 4.3. Договору днем виконання «Постачальником» зобов'язання по поставці Товару вважається дата відвантаження Товару зі складу «Постачальника» «Покупцю».
У пункті 4.5. Договору визначено, що Постачальник забезпечує надання з товаром наступних документів:
- рахунок-фактуру;
- товарно-транспортну накладну (ф. №1-ТН);
- накладна-вимога на відпуск матеріалів (ф. №М-11) або накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. №М-20);
- сертифікат якості підприємства-виготовлювача продукції або його завірена копія;
- податкові накладні в електронному вигляді.
Сторонами розділом 5 Договору визначено наступне: поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов'язані з поставкою Товару (п. 5.1.). Сума Договору орієнтовно складає п'ять мільйонів грн. нуль коп. з ПДВ (п. 5.2.). Ціна на Товар може бути змінена тільки за взаємною згодою Сторін шляхом підписання Додаткової угоди. Зміна ціни після оплати Товару не допускається (п. 5.3.).
Відповідно до п. 6.2. Договору, після прибуття поставленого Товару у кінцевий пункт призначення (чи інше місце, погоджене Сторонами) Сторони зобов'язуються провести приймання Товару за кількістю та якістю, забезпечивши при цьому, при необхідності, участь своїх уповноважених представників. У разі відсутності такої необхідності приймання Товару відбувається на вхідному контролі Покупця.
Приймання Покупцем Товару за кількістю та якістю не позбавляє Покупця права у встановленому порядку пред'являти Постачальникові претензії у зв'язку з недоліками поставленого Товару, які будуть виявлені пізніше (п. 6.4. Договору).
ОСОБА_1 п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 7.2. Договору закріплено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Товару, «Покупець» сплачує «Постачальникові» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Договором, у пункті 10.5. закріплено, що усі додатки і протоколи до Договору складають його невід'ємну частину.
Договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і скріплення печатками Сторін, діє до « 31» грудня 2018р. (п. 10.6. Договору).
У Додатку №1 до Договору №17/107-юр від 20.04.2015р. - Специфікацією №1 - визначено суму специфікації та у п. 7 встановлено умови оплати, а саме: оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше, ніж 7 (сім) банківських днів з моменту поставки. Пунктом 9 зазначеного додатку визначено, що інші умови Договору залишаються без змін.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було отримано від позивача лист від 13.07.2018р. за вих. №225/10-1, у якому відповідач просить ТОВ “ЮГСВЕТ” відпустити товар по рахунку №3733 від 12.07.2018р. на суму 97 010,16 грн., гарантуючи оплату протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання товару (а.с. 20 - 21).
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 97 010,16 грн., що підтверджується видатковою накладною №Ю_005926 від 30.08.2018р. на суму 97 010,16грн., Товарно-транспортною накладною №РЮ_005926 від 30.08.2018р. наявними у матеріалах справи (а.с. 22 - 24). Перелічені документи містять підписи та печатки обох підприємств, а також, документи підписані без будь-яких зауважень.
ОСОБА_1 п. 3.2. Договору, оплата за поставлений Товар має бути здійснена не пізніше, ніж 7 (сім) банківських днів з моменту поставки та підтвердження якості Товару відповідно до вимог технічних умов зазначених у Специфікації на вхідному контролі Покупця.
Однак, в порушення умов договору відповідачем не було сплачену за поставлений товар, тому позивачем на адресу відповідача була надіслана Претензія від 11.12.2018р., у якій позивач просить відповідача розглянути претензію та сплатити суму простроченої заборгованості по Договору в розмірі 97 010,16 грн., а також суму нарахованих штрафних санкцій в сумі 6 483,35 грн. у строк 7 (сім) днів з моменту отримання даної претензії (а.с. 53 -57).
Позивачем відповіді на зазначену претензію від відповідача не було отримано.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
ОСОБА_1 із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ОСОБА_1 ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Факт поставки та отримання товару відповідачем підтверджується видатковою накладною №Ю_005926 від 30.08.2018р. на суму 97 010,16грн., Товарно-транспортною накладною № РЮ_005926 від 30.08.2018р. наявними у матеріалах справи (а.с. 22 - 24). Перелічені документи містять підписи та печатки обох підприємств, а також, документи підписані без будь-яких зауважень.
ОСОБА_1 з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, строк оплати за поставлений товар на загальну суму у розмірі 97 010,16грн. за Договором поставки №17/107-юр від 20.04.2015р., є таким, що настав 11.09.2018р.
Під час розгляду справи до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 11.02.2018р., у якому він повідомляє суд про сплату суми основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 97 010,16грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення №602 від 05.02.2019р. (а.с. 90). Представник Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” просить суд закрити провадження у справі №908/191/19 у зв'язку із відсутністю предмету спору.
У відповіді на відзив від 18.02.2019р. позивач підтверджує факт сплати відповідачем суми основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 97 010,16грн.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 897,09 грн., з яких: 9 855,17 грн. - пеня; 821,26 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості; 220,66 грн. - індекс інфляції.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
ОСОБА_1 ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. ОСОБА_1 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 230 ГК України, яка передбачає, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
ОСОБА_1 зі ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2. Договору закріплено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Товару, «Покупець» сплачує «Постачальникові» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Таким чином, укладеним між сторонами договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені за порушення строків оплати поставленого товару.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок здійснено вірно і сума пені, що підлягає стягненню за період з 11.10.2018р. по 21.01.2019р. становить 9 855,17 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.10.2018р. по 21.01.2019р. у розмірі 821,26 грн. та інфляційні втрати за період з 11.10.2018р. по 31.12.2018р. у розмірі 220,66 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.
За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.
ОСОБА_1 із розрахунками позивача відповідачу нараховані 3% річних за період з 11.10.2018р. по 21.01.2019р. у розмірі 821,26 грн. та інфляційні втрати за період з 11.102018р. по 31.12.2018р. у розмірі 220,66грн. Розрахунок позивача перевірено судом за допомогою КП «Законодавство», є вірним, відповідає нормам чинного законодавства та підлягає задоволенню.
Суд враховує, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 97 010,16 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення №602 від 05.02.2019р.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд роз'яснює, що згідно з ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи, що відповідач сплатив суму основного боргу після порушення провадження у справі, суд закриває провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 97 010,16 грн., у зв'язку із відсутністю предмету спору у цій частині.
Доказів сплати інших сум відповідачем заявлених позивачем до стягнення, або контррозрахунку спірної суми до суду не надано.
ОСОБА_1 із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
ОСОБА_1 із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 897,09 грн., з яких: 9 855,17 грн. - пеня; 821,26 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості; 220,66 грн. - індекс інфляції..
Пунктом 5 частини 1 статті 7 вказаного Закону (в редакції станом на дату розгляду справи) встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо стягнення судового збору з відповідача пропорційно заявленим позовним вимогам та повернення позивачу судового збору в частині закриття провадження у справі з державного бюджету України, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 194,02 грн., а позивачу, в зв'язку із закриттям провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1 726,98грн. Питання повернення судового збору позивачу буде вирішено у відповідній ухвалі суду.
Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 14313866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГСВЕТ” (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, буд. 57, прим. 78, код ЄДРПОУ 39115503) пеню у розмірі 9 855 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 17 коп., 3% річних від простроченої заборгованості у розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) грн. 26 коп., індекс інфляції у розмірі 220 (двісті двадцять) грн. 66 коп. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 02 коп. Видати наказ.
3. В частинні стягнення суми основного боргу у розмірі 97 010,16 грн. провадження закрити.
Суддя К.В. Проскуряков
Повне рішення складено: 05.03.2019р.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.