вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про закриття провадження у справі
26.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5897/18
За позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 153 448,44 грн за договором № 140 оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 05.03.2008 за №040810800140) від 29.12.2007 і додатковою угодою від 23.04.2010 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 №040810800140 та внесення змін до нього
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання Гаркуша К.О.
Представники:
від позивача: Скляр Н.М., довіреність №17/26/4308 від 28.12.2018
від позивача: Чабарай К.В., довіреність №17/26/4298 від 28.12.2018
відповідач: Штефан В.О., паспорт серія АЕ618998, виданий 04.07.1997
від відповідача: Лісовий Д.О., довіреність №4465 від 11.07.2017
Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 153 448,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 140 оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 05.03.2008 за №040810800140) від 29.12.2007 і додаткової угоди від 23.04.2010 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 №040810800140 та внесення змін до нього, в частині сплати орендної плати за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 22.01.2019.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.02.2019.
22.01.2019 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву від 19.12.2018 вих. № 54 (арк.с. 81-88). В обґрунтування своїх заперечень проти позову він зазначив таке:
- позивачем неправильного визначені предметна та суб'єктна юрисдикції (підсудність), спір не підлягає розгляду у господарському суді;
- для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності позивач має довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку);
- Криворізька міська рада не є належним позивачем у справі, оскільки порядок стягнення земельного податку регламентовано податковим законодавством;
- за відсутності правових підстав користуватися земельною ділянкою позивач може звернутися з позовом про стягнення безпідставно збережених грошових коштів за ст. 1212 Цивільного кодексу України, а не збитків у вигляді недоотриманої орендної плати;
- згідно з рішенням Криворізької міськради №3727 від 24.06.2015 ставка земельного податку складає 0,03% від нормативної грошової оцінки, тому, на думку відповідача, орендна плата повинна складати 13 319,66 грн на рік (або 1 109,97 грн на місяць);
- недотримання позивачем претензійного порядку свідчить про передчасність позову;
- у провадженні Верховного Суду перебуває адміністративна справа №210/5417/15-а про визнання протиправним та скасування рішення Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", на яке позивач посилається як на підставу для розрахунку розміру орендної плати.
07.02.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (арк.с. 94-98), в якій Криворізька міська рада зазначила таке:
- закінчення строку дії договору № 140 оренди земельної ділянки від 29.12.2007 не є підставою для припинення виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою в 2016 році, яка не повернена територіальній громаді міста Кривого Рогу за актом приймання-передачі;
- зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору;
- земельна ділянка надана відповідачу як фізичній особі-підприємцю, використовувалась та продовжує використовуватись саме в комерційних цілях, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки від 13.07.2016 та від 12.12.2016, складеними в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.02.2019 о 10:40 год. за усним клопотанням представника Криворізької міської ради.
В підготовче засідання, яке розпочалось 26.02.2019 о 10:55, з'явились представники позивача.
Відповідач у підготовче засідання, призначене на 26.02.2019 о 10:40 (розпочалось о 10:55) не з'явився. Представник відповідача в підготовчому засіданні, яке відбулося 07.02.2019, був належним чином повідомлений про дату і час наступного засідання, призначеного на 26.02.2019, що підтверджується особистим підписом представника відповідача ОСОБА_4 в розписці, яка міститься в матеріалах справи (арк.с. 121).
Відповідно до ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Згідно з ч. 1 ст. 220 Господарського процесуального кодексу України під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу.
На виконання вимог ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на завершення виконання завдань, які мали бути здійсненні в підготовчому провадженні, суд вийшов до нарадчої кімнати. Під час перебування судді Соловйової А.Є. в нарадчій кімнаті, до неї (нарадчої кімнати) увійшов відповідач Штефан В.О. На повідомлення судді, що вона перебуває у нарадчій кімнаті відповідач не відреагував, продовжив в ній знаходитися, розпочав здійснювати фіксацію за допомогою телефона та висловлював свої обурення.
Оскільки судом було встановлено порушення таємниці нарадчої кімнати, суддею було прийнято рішення про неможливість подальшого перебування у нарадчій кімнаті. В зв'язку з викладеним була оголошена перерва на декілька хвилин.
Після закінчення перерви підготовче засідання було продовжене.
Відповідач надав суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. В обґрунтування даного клопотання відповідач навів такі аргументи:
- з моменту укладення договору оренди та оформлення належних дозволів на будівництва на спірній земельній ділянці було розпочато будівництво об'єктів нерухомості, які не використовуються для підприємницької (комерційної) діяльності;
- набуття громадянином статусу підприємця не позбавляє його як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи, тому згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.03.2018 у справі № 306/2004/15-ц, від 12.06.2018 у справі № 922/3204/17, висновок про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства лише тому, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, є помилковим;
- фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомості чи інше майно, з різними цілями - як пов'язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною ділянкою не свідчить про господарський характер відносин;
- для встановлення факту користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності, Криворізька міська рада має довести суду факт здійснення відповідачем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку) та саме у період 2016 року, за яким заявлено стягнення заборгованості;
- акти обстеження земельної ділянки не є належним доказом у справі, оскільки не містить плану цієї земельної ділянки, кадастровий номер, підтверджуючих доказів використання відповідачем та саме у комерційних цілях зазначеної земельної ділянки у 2016 році. Відповідач також вказує на те, в порушення положень Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" акти обстеження земельної ділянки складені неуповноваженими на такі дії особами, без залучення державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Крім того, за твердженням відповідача, акти не містять доказів того, що саме відповідач використовує дану земельну ділянку, а не інша особа, що також неможливо встановити з наданих позивачем фотографій.
Представники позивача в підготовчому засіданні заперечили проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі з таких підстав:
- договір № 140 оренди земельної ділянки був укладений саме з фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем, тому правовідносини між сторонами мають господарський характер;
- правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 12.06.2018 у справі №922/3204/17, на яку посилається відповідач, не застосовується до спірних правовідносин між сторонами, оскільки у наведеній в постанові ситуації договір оренди землі не укладався;
- право власності на житлову будівлю, для експлуатації й обслуговування якої використовувалась земельна ділянка у наведеній в постанові Верховного Суду ситуації, було зареєстроване за відповідачем як фізичною особою.
Європейський суд з прав людини при застосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінлядії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") наголошує на тому, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
При цьому вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі з таких підстав.
Судом встановлено, що 29.12.2007 між Криворізькою міською радою (далі - позивач, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем (далі - відповідач, орендар) укладено договір № 140 оренди земельної ділянки, державна реєстрація від 05.03.2008 за № 040810800140 (далі - Договір, арк.с. 12-15).
Згідно з п. 1. Договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 28.11.2007 №2007 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення тюнінг-центру та автостоянки, яка знаходиться на вул. Електрозаводській, біля будинку № 28, у Жовтневому районі м. Кривого Рогу.
У відповідності до пунктів 2-4 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,3962 га. Кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:279:0025. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.
Договір укладено на 2 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення (п. 5. Договору).
23.04.2010 сторони уклали додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140 та внесення змін до нього (арк.с. 21-22), відповідно до п. 1 якої внесено зміни в пункт 5 розділу "Строк дії договору" на підставі рішення Криворізької міської ради 27.01.2010 № 3714, продовживши термін дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 № 040810800140 на 3 роки на тих самих умовах. Також внесено зміни щодо предмета договору: після слів "земельну ділянку" додано слова "житлової та громадської забудови"; розділ "Об'єкт оренди" доповнено пунктом такого змісту: на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: тимчасова споруда автостоянки, а також інші об'єкти інфраструктури.
Крім того, зазначеною додатковою угодою внесено зміни до Договору щодо орендної плати, умов використання земельної ділянки, обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки, інших прав та обов'язків сторін, змін умов договору і припинення його дії.
Рішенням Криворізької міської ради № 1926 від 24.04.2013 (арк.с. 35) фізичній особі-підприємцю Штефану Владиславу Олександровичу відмовлено в поновленні договору оренди від 05.03.2008 №040810800140 з додатковою угодою від 14.05.2010 №041010800396 земельної ділянки площею 0,3962 га (кадастровий номер 1211000000:04:279:0025), наданої під розміщення тюнінг-центру та автостоянки на вул. Електрозаводській біля будинку 28 у Жовтневому районі; зобов'язано припинити комерційне використання земельної ділянки та повернути її міській раді за актом приймання-передачі (повернення).
Отже, укладений з фізичною особою-підприємцем Штефаном В.О договір оренди №040810800140 від 05.03.2008 був припинений у 2013 році у зв'язку з закінченням строку його дії і відмовою Криворізької міської ради в його поновленні.
Згідно з частинами 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно зі статтею 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Частиною 2 статті 2 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина друга статті 93 Земельного кодексу України).
Таким чином, надання у власність або оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця. Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема щодо користування земельною ділянкою. Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 12.06.2018 у справі №922/3204/17, від 27.06.2018 у справі №749/230/15ц, від 03.10.2018 у справі № 904/1182/17.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця після закінчення строку укладеного з ним договору, у зв'язку з фактичним користуванням земельною ділянкою, без належних правових підстав. Отже, для визначення можливості розгляду даної справи господарським судом необхідним є встановлення факту користування земельною ділянкою Штефаном В.О. саме як фізичною особою-підприємцем в своїй господарській діяльності та саме в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за який заявлено стягнення заборгованості з орендної плати.
Згідно з актами обстеження земельної ділянки від 13.07.2016 (арк.с. 100) та від 12.12.2016 (арк.с. 103) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська (біля будинку №28), Покровський район, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні.
Крім того, зазначені акти не містять плану і кадастрового номера обстежуваної земельної ділянки. З доданих до актів фотоматеріалів також не можливо визначити, яка саме ділянка обстежується та час виготовлення фотознімків, що унеможливлює ідентифікацію зображуваної на них місцевості з земельною ділянкою, наданої відповідачу за договором №140 оренди земельної ділянки від 29.12.2007.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.
За приписами ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:
- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;
- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що обстеження земельних ділянок, перевірка документів щодо використання земельної ділянки, складання акта перевірки і проведення фотографування порушень належить до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.
Натомість, зазначені дії проведені головними спеціалістами відділу моніторингу землекористування та забудови управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому міської ради ОСОБА_9, ОСОБА_10 та завідувачем сектору з питань будівництва, регулювання земельних відносин та індивідуальної житлової забудови відділу житлово-комунального господарства виконкому Жовтневої районної у місті ради ОСОБА_11, про що свідчать їхні підписи в актах обстеження земельної ділянки від 13.07.2016 і від 12.12.2016, без залучення державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.
Відтак, надані позивачем документи не можуть вважатися належними і допустимими доказами використання Штефаном В.О. як фізичною особою-підприємцем в своїй господарській діяльності земельної ділянки площею 0,3962 га (кадастровий номер 1211000000:04:279:0025), розміщеної за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводській, біля будинку 28, у період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Оскільки позивачем не доведено використання земельної ділянки Штефаном В.О. як фізичною особою-підприємцем в своїй господарській діяльності, а відтак не доведено віднесення цієї справи до суб'єктної юрисдикції господарських судів, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
У підготовчому засіданні представник позивача заявила усне клопотання про застосування до ФОП Штефана В.О. заходів процесуального примусу за порушення таємниці нарадчої кімнати.
ФОП Штефан В.О. заперечив проти заявленого представником позивача клопотання про застосування заходів процесуального примусу, попросив вибачення і заявив зустрічне усне клопотання про застосування заходів процесуального примусу до представників позивача у зв'язку з введенням відповідача в оману.
Розглянувши клопотання сторін, заслухавши їх пояснення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Статтю 132 ГПК України передбачено такі заходи процесуального примусу: попередження; видалення із зали судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф.
Так, згідно зі ст. 133 ГПК України до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх в судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень судді (головуючого судді) застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.
За приписами ст. 134 ГПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.
Відповідно до ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;
5) порушення заборон, встановлених частиною 10 статті 188 цього Кодексу.
Згідно з ч. 10 ст. 188 ГПК України під час врегулювання спору за участю судді забороняється використовувати портативні аудіотехнічні пристрої, а також здійснювати фото- і кінозйомку, відео-, звукозапис.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України визначає вичерпний перелік видів заходів процесуального примусу, а також умови і підстави для застосування кожного з них.
Щодо клопотання позивача про застосування до відповідача заходу процесуального примусу за порушення таємниці нарадчої кімнати, суд не вбачає підстав для застосування попередження або видалення із зали судового засідання, оскільки порушення відбулося поза межами судового засідання. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для тимчасового вилучення доказів і стягнення штрафу в дохід державного бюджету з огляду на те, що визначені Господарським процесуальним кодексом України підстави для застосування цих заходів процесуального примусу не стосуються виниклої ситуації.
Розглянувши клопотання ФОП Штефана В.О. про застосування до представників позивача заходу процесуального примусу у зв'язку з введенням відповідача в оману, суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених ст.ст. 133-135 Господарського процесуального кодексу України, для застосування попередження, видалення із зали судового засідання, вилучення доказів або стягнення штрафу як заходів процесуального примусу.
За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи викладене, позивач може звернутись до суду з клопотанням про повернення йому судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 129, 131-135, 188, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Закрити провадження у справі №904/5897/18 за позовом Криворізької міської ради до фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 153 448,44 грн за договором № 140 оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 05.03.2008 за №040810800140) від 29.12.2007 і додатковою угодою від 23.04.2010 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 №040810800140 та внесення змін до нього.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (частина 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 04.03.2019.
Суддя А.Є. Соловйова