вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" лютого 2019 р. Справа№ 910/9531/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Власова Ю.Л.
секретар Добрицька В.С.
за участю
представників: позивача - Євтєхов Є.А.
відповідача-1 - Гармашов Б.С.
відповідача-2 - Карпенко Д.В.
третьої особи - Сторощук О.І.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар"
на рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 р.
у справі № 910/9531/18 (суддя - Сівакова В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
2. Управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 23588,59 грн
У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву (відповідач-1) та Управління державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва (відповідач-2) про стягнення 23588,59 грн надмірно зарахованих до бюджету коштів.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що оскільки з 01.12.2015 р. змінився власник переданого в оренду майна, сплачена позивачем в дохід державного бюджету орендна плата за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року в розмірі 23588,59 грн підлягає поверненню у відповідності до ст. 1212 ЦК України як безпідставно набута.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 р. у справі № 910/9531/18 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Київстар" відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київстар" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що з 18.08.2015 р. ПАТ «Укрзалізниця» набуло статусу орендодавця за договором оренди і саме платежі на користь останнього з 18.08.2015 р. є орендною платою, а не платежі за вказаний період на користь будь-яких інших осіб.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" у справі № 910/9531/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 р. справу № 910/9531/18 призначено до розгляду на 06.02.2019 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
28.04.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (далі - орендар) було укладено договір нерухомого майна, що належить до державної власності № 6193 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення (далі - майно) загальною площею 4 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Чапаєва, 5, на другому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Центральна станція зв'язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2011 р. і становить 36292,00 грн без ПДВ.
Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку.
Як передбачено п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передавання майна.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2012 року 1221,88 грн.
Згідно з п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 29.04.2012 р. до 28.04.2013 р. включно (п. 10.1 договору).
Як передбачено п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Згідно з п. 10.5 договору реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).
На виконання умов укладеного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 4,0 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Чапаєва, 5, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 28.04.2012 р.
Договором № 6193/01 про внесення змін до договору нерухомого майна від 19.06.2013 р. продовжено строк дії договору до 28.04.2014 р. включно.
Договором № 6193/02 про внесення змін до договору нерухомого майна від 22.05.2014 р. продовжено строк дії договору до 28.04.2015 р. включно.
Договором № 6193/03 про внесення змін до договору нерухомого майна від 21.05.2015 р. продовжено строк дії договору до 28.04.2016 включно.
Договором № 6193/04 про внесення змін до договору нерухомого майна від 05.08.2015 р. сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 договору в новій редакції, а саме: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2015 року 1732,17 грн. Розмір орендної плати змінено за домовленістю сторін, відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить 2351,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2015 року.
У період з грудня 2015 року по грудень 2016 року позивачем здійснено платежі в розмірі 70% орендної плати за договором в дохід державного бюджету на загальну суму 23588,59 грн, а саме:
платіжним дорученням № 626021 від 06.01.2016 р. в сумі 2005,98 грн;
платіжним дорученням № 657294 від 10.02.2016 р. в сумі 1933,98 грн;
платіжним дорученням № 684150 від 09.03.2016 р. в сумі 1943,58 грн;
платіжним дорученням № 710878 від 08.04.2016 р. в сумі 1961,18 грн;
платіжним дорученням № 736089 від 06.05.2016 р. в сумі 1960,50 грн;
платіжним дорученням № 765359 від 09.06.2016 р. в сумі 1961,18 грн;
платіжним дорученням № 786060 від 08.07.2016 р. в сумі 1961,18 грн;
платіжним дорученням № 817876 від 27.07.2016 р. в сумі 1961,22 грн;
платіжним дорученням № 829503 від 09.09.2016 р. в сумі 1961,22 грн;
платіжним дорученням № 849218 від 07.10.2016 р. в сумі 1961,22 грн;
платіжним дорученням № 903295 від 28.10.2016 р. в сумі 1961,22 грн;
платіжним дорученням № 7790 від 13.12.2016 р. в сумі 2016,13 грн.
Відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця". Засновником ПАТ "Українська залізниця" є держава в особі Кабінету Міністрів України.
З 01.12.2015 р. розпочало фінансово-господарську діяльність Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та ч. 2 загальних положень статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015 р., Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Положеннями ст. 20 статуту ПАТ "Укрзалізниця" передбачено, що Товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу.
За приписами п. п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 було утворено ПАТ "Українська залізниця", статутний капітал якого сформовано шляхом внесення до нього, зокрема, майна підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Згідно з передавальним актом від 18.08.2015 р., Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" реорганізовано шляхом злиття з переходом усіх його прав і обов'язків до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Як вбачається із Зведеного переліку майна державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015 р., будинок зв'язку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чапаєва, 5, було включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
09.06.2016 р. листом № ЦЦР-13/107 ПАТ "Українська залізниця" повідомило позивача про те, що до ПАТ "Українська залізниця" з початком його фінансово-господарської діяльності - 01.12.2015 р. перейшли права та обов'язки за договорами оренди майна залізничного транспорту, що увійшло до статутного капіталу товариства, переданого в оренду Регіональним відділенням Фонду державного майна України.
01.12.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Київстар" укладено додатковий договір № 6193/05 до договору, відповідно до якого визначено орендодавцем майна - ПАТ "Укрзалізниця".
Також вказаним договором внесено зміни до п. 3.1 та встановлено розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року в сумі 2782,26 грн без ПДВ.
Внесено зміни до п. 3.6 договору та визначено, що орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.
Внесено зміни до п. 10.1 договору та встановлено, що договір діє з 01.12.2015 р. по 31.03.2017 р. включно.
Пунктом 6 додаткового договору № 6193/05 від 01.12.2016 р. визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та у відносинах щодо терміну дії та розрахунків діє з 01.12.2015 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що оскільки з 01.12.2015 р. змінився власник переданого в оренду майна, сплачена позивачем в дохід державного бюджету орендна плата за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року в розмірі 23588,59 грн підлягає поверненню у відповідності до ст. 1212 ЦК України як безпідставно набута.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Отже, у розумінні наведених приписів орендар у будь-якому випадку не звільняється від виконання свого зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном будь-то первісному чи новому орендодавцю.
Вбачається, що ПАТ "Українська залізниця" листом № ЦЦР-13/107 від 09.06.2016 р. повідомило позивача про те, що до ПАТ "Українська залізниця" з 01.12.2015 р. перейшли права та обов'язки за договорами оренди майна залізничного транспорту, що увійшло до статутного капіталу товариства, переданого в оренду Регіональним відділенням Фонду державного майна України.
Незважаючи на те, що позивачем вже було сплачено орендну плату за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року на користь первісного орендодавця, він підписав редакцію додаткового договору № 6193/05 від 01.12.2016 р. та тим самим фактично погодився з передбаченими ним умовами щодо здійснення сплати орендної плати за цей же період новому орендодавцю - власнику.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву не є стороною додаткового договору № 6193/05 від 01.12.2016 р., а отже внесені цим договором зміни щодо його дії в частині розрахунків з 01.12.2015 р. не свідчать, що сплачені позивачем кошти у період до укладення вказаної угоди є безпідставно набутими.
Крім цього, позивачем не доведено, що сплачені ним кошти в розмірі 23588,59 грн є безпідставно набутими, оскільки вони сплачені на підставі договору № 6193 від 28.04.2012 р., який на момент здійснення оплати не був розірваний та не визнаний в установленому законодавством порядку недійсним.
Отже кошти в розмірі 23588,59 грн, перераховані позивачем до державного бюджету, отримані на достатній правовій підставі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 23588,59 грн надмірно зарахованих до бюджету коштів є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 р. у справі № 910/9531/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київстар" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 р. у справі № 910/9531/18 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство "Київстар".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.03.2019 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
Ю.Л. Власов