05 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1271/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
за участі представника позивача: Дорош А.Б.
представника відповідача: Шимчишин І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 року (рішення ухвалене о 12:08 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Крутько О.В., повне судове рішення складено 26.12.2018 року) у справі за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків,-
У січні 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до суду першої інстанції з позовом про застосування арешту коштів на рахунках Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд».
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Львівській області Варцабюк Н.Б., старшим державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області Ткач О.П., головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Львівській області Поворозник Р.С., головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Львівській області Патер Н.Г., головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Львівській області Онацько О.В., старшим державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області Бобак І.Р. складено акт недопуску до проведення планової документальної перевірки ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд». Просив позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2017 року Головним управління ДФС у Львівській області прийнято наказ №6225 про проведення документальної виїзної планової перевірки ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» (код ЄДРПОУ 01273906) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01 січня 2014 року по 31.12.2016 року.
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.2 ст.82 ПК України та наказу ГУ ДФС у Львівській області від 12.12.2017 року №6225 виписані направлення на виїзну планову перевірку відповідача №10827, №10828, №10829, 10830, №10831, №10832.
26.12.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області здійснено вихід за податковою адресою ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» з метою проведення виїзної планової документальної перевірки підприємства.
В.о. генерального директором ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» відмовлено у допуску до перевірки посадових осіб ГУ ДФС у Львівській області, у зв'язку із відсутністю підстав передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, про що складено акт від 18.10.2017 року №537/13-01-14-13/31729530.
05.01.2018 року начальником ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» .
Податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв'язку із не допуском до проведення документальної перевірки.
Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно пункту 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відтак, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп.94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).
Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:
-арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;
-адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).
Право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Львівській області просить застосувати арешт коштів Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд», що знаходяться на рахунках цього платника податків.
Позивачем доказів наявності у Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» податкового боргу та відсутності майна для погашення податкового боргу суду не надано.
Таким чином, ГУ ДФС у Львівській області, у разі його недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків або ж з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Разом з тим, податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 06.02.2018 року у справі №К/9901/944/17 та від 27.03.2018 року у справі №К/9901/1695/18.
Судова колегія апеляційного суду також звертає увагу, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 року у справі №876/4977/18 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року по справі № 813/152/18 та прийнято нову постанову, якою позов Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 6225 від 12.12.2017 «Про проведення документальної виїзної планової перевірки».
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 року у справі №813/191/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. І. Запотічний
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 05.03.2019 року