13 лютого 2019 року справа № 2340/4443/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком з часу припинення такої виплати 01.07.2016.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач народилася в с. Кумейки Черкаського р-ну Черкаської обл., з 15 вересня 2005 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області як пенсіонер за віком. З часу постановки на облік отримувала пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як особа, яка потерпіла від наслідків аварії на Чорнобильській А ЕС 4 категорії.
31 вересня 2011 року в силу сімейних обставин позивач виїхала на постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, де продовжувала отримувати пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю. З 01 липня 2016 року ОСОБА_2 повернулася на постійне місце проживання де і проживає по даний час.
З 01 липня 2016 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області припинена виплата позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Позивач вважає зазначені дії протиправними, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, припинення саме виплати, а не призначення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_2, відповідачем порушуються гарантовані Конституцією України права та свободи позивача у зв'язку з чим підлягають захисту у судовому порядку.
Представник позивача в ході судового розгляду спору позовні вимоги підтримував та наполягав на їх задоволенні. В подальшому 12.02.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свою позицію тим, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 28.12.2014) територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони: зона відчуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення та зона гарантованого добровільного відселення.
Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, за заявами, поданими після 1 січня 2015 року, не встановлюється.
Виплата щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановленої до 1 січня 2015 року, віднесених до 4 категорії, здійснюється у визначених розмірах до виникнення підстав, що спричиняють припинення їх виплати - виїзд за межі забрудненої території.
Оскільки позивач повернулась в с. Кумейки Черкаської області, яке на даний час не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, підстави для виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відсутні з 01.02.2016.
На підставі наведеного представник відповідача вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято правомірно.
Крім того звернула увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки 16.08.2016 позивач звернулася до управління із заявою про призначення/перерахунок пенсії. Спеціалістом управління було повідомлено ОСОБА_2 про виникнення переплати пенсії з 01.02.2016 у зв'язку з відсутністю підстав нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам віднесеним до 4 категорії. Тобто ОСОБА_2 станом на 16.08.2016 відомо про відсутність підстав для проведення нарахування та виплати додаткової щомісячно пенсії.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 з 20.10.2005 перебуває на обліку в управлінні Пенійного фонду України в Черкаському районі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.08.2011 пенсійна справа Позивача на підставі заяви від 17.08.2011 направлена до управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі Київської області, у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання позивача м. Миронівка, вул. Міжколгоспна 22. Виплата пенсії проведена по 31.08.2011 включно. З 01.09.2011 нарахування та виплату пенсії здійснювало управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі Київської області.
З 01.02.2016 нарахування та виплату пенсії здійснювало управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі на підставі заяви позивача від 12.01.2016 у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2. Після реорганізації з 02.03.2018 позивач перебуває на обліку як пенсіонер в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.
На адвокатський запит представника позивача від 11.09.2018, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом №59476/08-02 від 21.09.2018 повідомило про неможливість поновлення виплати щомісячної додаткової пенсії у зв'язку з тим, що виплата щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановленої до 1 січня 2015 року, віднесених до 4 категорії, здійснюється у визначених розмірах до виникнення підстав, що спричиняють припинення їх виплати - виїзд за межі забрудненої території. Крім того на даний час територія на якій проживає позивач не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із змінами і доповненнями» (далі Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 9 Закону № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 11 Закону №796-XII передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Зважаючи на те, що позивач постійно проживала та працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 1 січня 1993 року проживав та відпрацював у цій зоні не менше чотирьох років, тому в розумінні Закону №796-XII, є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи, що, у свою чергу, також підтверджується посвідченням серії В-П №334009, виданого Черкаською райдержадміністрацією 02.03.1993.
Положеннями ст.ст. 14, 65 Закону №796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 1 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі Порядок № 51).
Згідно з вказаним Порядком № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 6 Порядку №51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Отже, особи, які станом на 01.01.1993 постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом №796-XII.
Суд приймає до уваги, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» з 01.01.2015 внесено зміни до Закону України Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи від 27.02.1991 № 791а-XII та зону посиленого радіоекологічного контролю, виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Аналізуючи зміни у законодавстві, суд зазначає, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років.
Отже, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни до законодавства жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який отримано до 01.01.2015.
Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, позивач після переїзду на постійне місце проживання до ІНФОРМАЦІЯ_3, отримувала додаткову пенсію, як особа, віднесена до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до розпорядження УПФУ в Миронівському районі №663 від 01.09.2011 та на підставі постанови Миронівського районного суду Київської області від 21.09.2011 у справі №2а/1017/12073/11.
Зазначена додаткова пенсія виплачувалась позивачу і після повернення на постійне місце проживання до ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі розпорядження УПФУ в Черкаському районі №163010 від 31.05.2016, тобто після набрання чинності наведеним Законом від 28.12.2014 № 76-VIII.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
В контексті наведеного, суд зазначає, що позивач не повинна нести відповідальність за допущені органами Пенсійного фонду помилки під час вирішення питання про виплату додаткової пенсії.
Суд акцентує увагу, що зазначений статус постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС станом на час розгляду справи щодо позивача, не скасований та не припинений. Відповідач у справі не є органом, який уповноважений вирішувати питання про надання чи позбавлення такого статусу. В свою чергу, зміна статусу території на якій проживала позивач не є підставою для припинення виплати додаткової пенсії.
За вказаних обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю є протиправними.
У рішенні від 16.09.2015 року в справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, необхідним належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позивач знала про припинення виплати їй додаткової пенсії, оскільки зверталась до відповідача про відновлення виплати пенсії 16.08.2016.
Враховуючи, що позивачем не ставляться вимоги щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог, які стосуються періоду часу з 01.07.2016 по 29.04.2018, а тому позовна заява в цій частині підлягає залишенню без розгляду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність вчинених ним дій, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (19614, Черкаська область, Черкаський район, с. Кумейки РНОКПП НОМЕР_1) додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком з 30.04.2018.
Позовні вимоги до 30.04.2018 залишити без розгляду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 1 березня 2019 року.
Суддя В.В. Гаращенко