26 лютого 2019 р.Справа № 1840/3280/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Тацій Л.В.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 18.10.18 року по справі № 1840/3280/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача, оформлену рішенням від 17.08.2018 № 55 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до вислуги, яка становить 24 роки 11 місяців 03 дні згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;
-зобов'язати відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі передбаченому п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з часу настання права на таку пенсію, тобто з 03.07.2018 року, нарахувати та виплатити зазначену пенсію.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після звільнення зі служби ним було підготовлено та направлено пакет документів до ГУПФУ в Сумській області для призначення пенсії за вислугу років. Відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1999 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), оскільки при призначенні пенсії враховував лише календарну вислугу, без включення вислуги в пільговому обчисленні. Вважає, що має право на призначення пенсії за вислугою років, із врахуванням вислуги в пільговому обчисленні, що складає 24 роки 11 місяців та 03 дні, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 по справі № 1840/3280/18 позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №55 від 17.08.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262 з 03.07.2018 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, нез'ясування фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 по справі № 1840/3280/18, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до п «а» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ) пенсія за вислугу років призначається особам, які звільнені в період з 01.10.2017 по 30.09.2018, за наявності вислуги 23 роки 6 місяців. Разом з тим, вислуга років позивача у календарному обчисленні складає 19 років 05 місяців 29 днів, тобто, позивач не набув права на пенсію у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років. При цьому, Законом № 2262-ХІІ не передбачено, що пенсію за вислугу років можна призначити за наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.
Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. З посиланням ст.17-1 Закону № 2262-ХІІ стверджує, що періоди служби позивача, зазначені в послужному списку, повинні бути зараховані до вислуги років на пільгових умовах відповідно до п.п. «в», «г» п.3 Порядку обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей, затвердженого постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 (далі по тексту - Порядок № 393). Оскільки станом на дату звільнення вислуга років позивача у пільговому обчисленні становить 24 роки 11 місяців 03 дні, вважає, що набув право на призначення пенсії на підставі п. «а» ст.12 Закону № 2262-ХІІ. Крім того, вказує на наявність судових рішень на користь позивачів по аналогічних справах.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що останнє місце роботи позивача перед звільненням - державна установа «Сумська виправна колонія (№116)» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
Згідно витягу з наказу від 02.07.2018 №117/ОС-18 (а.с.8) позивач звільнений зі служби на підставі п.п.7 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) 02.07.2018. Вислуга років на день звільнення становить:
- в календарному обчисленні - 19 років 05 місяців 29 днів;
- у пільговому обчисленні - 24 роки 11 місяців 03 дні.
Після звільнення позивача Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України у серпні 2018р. підготовлено та направлено пакет документів до ГУ ПФУ в Сумській області для призначення пенсії позивачу за вислугу років.
ГУ ПФУ в Сумській області 17.08.2018 прийнято рішення №55 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років (а.с.42).
Вказане рішення вмотивовано відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 23 роки та 6 місяців і більше, передбаченої п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ для осіб, звільнених у період з 01 жовтня 2017р. по 30 вересня 2018р.
Про прийняте рішення відповідач повідомив ОСОБА_1 листом від 22.08.2018 №8313/03.2-04 (а.с.26).
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом про її оскарження, зобов'язання ГУПФУ в Сумській області призначити позивачеві пенсію за вислугу років.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням ст.17-1 Закону №2262-ХІІ, п.3 Порядку № 393 періоди служби зараховуються до вислуги років у пільговому обчисленні. Отже, наявна у позивача вислуга років - 24 роки 11 місяців 03 дні - є достатньою для призначення пенсії на підставі п. «а» ст.12 Закону № 2262-ХІІ.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).
Пунктом "б" статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Одночасно стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
При цьому, згідно з ч.4 ст.17 Закону № 2262-ХІІ, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 років 6 місяців, та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
З огляду на викладене, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року по справі № 161/4876/17, які є обов'язковими для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Єдиний виняток щодо можливості зарахування до календарної вислуги років певного періоду встановлений у абзаці 13 пункту "а" статті 12 Закону № 2622, яким передбачено, що до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону, а саме час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач до календарної вислуги у пільговому обчисленні просить зарахувати не період навчання, а стаж його роботи на посадах начальницького та рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби (пп. «г» п.3 Порядку № 393), що Законом № 2262-ХІІ не передбачено.
Матеріалами справи підтверджено, що на час звільнення позивача зі служби за Наказом державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 02.07.2018 №117/ОС-18 (а.с.8), даними послужного списку (а.с.9-15), копією трудової книжки (а.с.16-17), а також розрахунком вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с.24-25) його вислуга становить в календарному обчисленні - 19 років 05 місяців 29 днів; у пільговому обчисленні - 24 роки 11 місяців 03 дні, що є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п. «а» ст.12 Закону № 2262-ХІІ.
Враховуючи приписи чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років.
Доводи позивача про те, що в даному випадку, для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме п.3 Порядку № 393, за яким позивачу, на його думку, для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 24 роки 11 місяців 03 дні, колегія суддів відхиляє оскільки згідно з ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак, оскільки приписи п.3 Порядку № 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону №2262-XII, застосуванню підлягає саме вказаний Закон.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про необхідність зарахування до вислуги років, що дає право на призначення пенсії за п. «а» ст.12 Закону № 2262-ХІІ, періодів служби позивача в установах виконання покарань у пільговому обчисленні.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи в призначенні пенсії, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 2262-ХІІ.
Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 по справі № 1840/3280/18 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області- задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 по справі № 1840/3280/18 - скасувати.
Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Тацій
Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 04.03.2019 року