ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
21 лютого 2019 року м. Київ№ 826/17770/17
кружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судових засідань Ігнатову І.Ю., за участю позивача та представників сторін, без участі представника третьої особи, під час розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки Олени Володимирівни, третя особа - ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій,
У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), знаходиться справа №826/17770/17, (далі - справа), за позовом ОСОБА_2, (далі - позивач), до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки Олени Володимирівни, (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_4, (далі - третя особа), про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер: 38683579 від 12 грудня 2017 року, приватним нотаріусом Набока Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, яке було сформоване на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2189, виданий 12 грудня 2017 року приватним нотаріусом Набока Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ м. Київ, укладений між громадянкою ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Райт Партнер".
Разом з тим, у судовому засіданні 21 лютого 2019 року представником відповідача заявлено письмове клопотання про закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір не є публічно правовим та належить до суду цивільної юрисдикції, (далі - заявлене клопотання).
У судове засідання 21 лютого 2019 року третя особа (її представник) не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.
Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання та просив суд відмовити у його задоволенні.
Вирішуючи заявлене клопотання суд звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини, (далі - суд), від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями ст.ст. 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом розгляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №802/1792/17-а.
Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15.
Виходячи з того, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №823/2042/16.
За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, суд прийшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за нормами ЦПК України.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, в суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, вислухавши думку присутнього у судовому засіданні представника позивача, також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -
1. Задовольнити клопотання представника Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки Олени Володимирівни про закриття провадження в адміністративній справі.
2. Закрити провадження в адміністративній справі №826/17770/17 за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки Олени Володимирівни, третя особа - ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій.
3. Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду цивільної юрисдикції.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу у повному обсязі складено 21 лютого 2019 року
Суддя Ю.Т. Шрамко