Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 лютого 2019 р. Справа № 520/10127/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Шаталовій Н.В.,
за участі представників:
позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача - Шапошник С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_4, з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0898636-1306-2021 від 10.07.2018 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.
Ухвалою суду від 19.11.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 24.01.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання від 24.01.2019 року, було закрито підготовче провадження по адміністративній справі та вирішено перейти до розгляду справи по суті.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення № 0898636-1306-2021 від 10.07.2018 року ГУ ДФС у Харківській області не відповідає фактичним обставинам та суперечать податковому законодавству, внаслідок чого зазначене податкове повідомлення - рішення щодо визначення сум податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 61 593,60 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки: 1) до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючим органом не додано розрахунку податкового зобов'язання із зазначенням необхідної інформації, а саме яким чином та виходячи з якої податкової ставки розраховано суму грошового зобов'язання у розмірі 61 593,60 грн., що суперечить Порядку від 28.12.2015 року № 1204; 2) податковим органом порушено строк прийняття податкового повідомлення - рішення за звітний податковий період 2017 року, яке згідно пп.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України виноситься (надсилається) до 1 липня року, що настає за базовим податковим періодом, тоді як оскаржуване рішення прийнято 10 липня 2018 року; 3) належне позивачу на праві власності нежитлове приміщення (виробничий будинок як будівля промисловості) згідно абз. «є» пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, позивач вважає, що податковий орган не мав права визначати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік та покладати на позивача обов'язок зі сплати податку, оскільки рішення Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області № 15-13/7 "Про внесення змін до рішення XXXII сесії VI скликання Грушинської сільської ради «Про справляння податків та зборів на території Грушинської сільської ради від 22.01.2015 щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» прийняте 20.01.2017 року, тобто після 15.07.2016 року, тому таке рішення могло встановлювати ставки податку виключно на 2018 рік. Таким чином, відповідачем безпідставно та необґрунтовано прийнято податкове повідомлення - рішення.
27.12.2018 року (Вх. № 01-26/70295/18) представником відповідача надано до суду відзив на позов (а.с. 46 - 48), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що доводи викладені в позові не відповідають фактичним обставинам справи, тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки був нарахований контролюючим органом за звітний 2017 рік виходячи із загальної площі об'єктів нерухомості відповідно до рішення Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області № 15-13/7 "Про внесення змін до рішення XXXII сесії VI скликання Грушинської сільської ради «Про справляння податків та зборів на території Грушинської сільської ради від 22.01.2015 щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 20.01.2017 року, яким встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності позивача 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2017 року за 1 кв.м.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 року у справі № 806/2461/17 також зазначив, що об'єкти нерухомості, що знаходяться у власності фізичних осіб, не підпадають під визначену пп. «є» 266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України пільгу, оскільки застосування вказаної норми ПК України можливе лише у разі дотримання двох обов'язкових умов: 1) наявність будівель промисловості та їх 2) перебування у власності промислових підприємств. Відтак, об'єкти нерухомості (комплекс), які на праві власності належать позивачу, навіть у наявності статусу фізичної особи - підприємця, не підпадає під дію абз. «є» пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України, яким не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою - підприємцем у власній господарській діяльності. Тому, позивач дійшов помилкових висновків ототожнюючи будівлі промисловості (виробничий будинок), що йому належать як фізичній особі та які він використовує їх у власній господарській діяльності із будівлями промислових підприємств, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки згідно пп. «є» 266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України.
У відповіді на відзив від 11.01.2019 року (Вх. № 01-26/2039/19) позивач підтримав свою правову позицію, викладену в адміністративному позові (а.с. 69 - 70).
Додатково зазначив, що виклавши у відзиві на позов детальний розрахунок визначеної податковим повідомленням - рішенням № 0898636 від 10.07.2018 року суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 61 593,60 грн. за 2017 рік, контролюючий орган не зазначив обґрунтованих та об'єктивних причин, з яких вказаний розрахунок не був направлений разом із оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням згідно Порядку від 28.12.2015 року № 1204. Також зазначив, що посилання контролюючого органу на те, що абз. «є» пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України не поширюється на позивача та не встановлює для нього податкової пільги як власника промислової будівлі, є помилковим, оскільки вказане положення ПК України визначає виключно перелік об'єктів нерухомого майна, які не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, зазначений пункт не визначає переліку осіб, на яких він поширюється або не поширюється, а вказує на те, що не є об'єктом оподаткування будь - які будівлі промисловості. Тому, відповідачем помилково віднесено належну позивачу нежитлову будівлю до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати цього податку.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав правову позицію, зазначену у відзиві на позов, просив суд ухвалити рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, з 18.08.2014 року позивач, ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований як фізична особа - підприємець. Як платник податків перебуваю позивач перебуває на податковому обліку в Лозівській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (Первомайський район).
Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0898636-1306-2021 від 10.07.2018 року, відповідно до якого на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік в розмірі 61 593,60 грн. (а.с. 10, 51 - 52).
Отримавши податкове повідомлення - рішення позивач 23.08.2018 року звернувся зі скаргою до ДФС України. Проте, рішенням ДФС України від 25.10.2018 року № 16583/Х/99-99-11-02-01-14 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0898636-1306-2021 від 10.07.2018 року, а скаргу позивача - без змін (а.с. 11 - 12).
Не погоджуючись із позицією та податковим повідомленням - рішенням відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із видів економічної діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів (КВЕД 10.41). Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (КВЕД 10.61).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 належать на праві приватної власності виробничий будинок, нежитлова будівля з переробки сільськогосподарської продукції загальною площею 1924,8 кв.м. за адресою: Харківська область, Первомайський район, с. Високе, вул. Піонерська, буд. 25, підстава виникнення права власності: договір купівлі - продажу № 2445 від 28.07.2010 року; договір купівлі - продажу № 851 від 05.05.2016 року, що підтверджується інформацією є Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2018 року №137224174 та технічним паспортом на виробничий будинок (нежитлова будівля з переробки сільськогосподарської продукції), виготовленого інженером з інвентаризації нерухомого майна атестаційної архітектурно - будівельної комісії 21.10.2016 року (а.с. 15 - 21, 53 - 56).
Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Розділом 2 "Класифікація будівель та споруд" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507 (чинний з 01.01.2001 р.) визначено клас 1251 "Будівлі промислові" до якого входить підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно інформації технічного паспорту на виробничий будинок (нежитлова будівля з переробки сільськогосподарської продукції), а саме експлікації приміщень та характеристикою будинку, господарських будівель та споруд, виготовленого інженером з інвентаризації нерухомого майна атестаційної архітектурно - будівельної комісії 21.10.2016 року, переважна більшість належних позивачу нежитлових будівель за адресою: Харківська область, Первомайський район, с. Високе, вул. Лугова (колишня Піонерська), буд. 25, є складами, виробничими приміщеннями, побутовими приміщеннями та ін. (а.с 19 - 21).
Таким чином, за всіма своїми характеристиками належні позивачу на праві власності належать на праві приватної власності виробничий будинок, нежитлова будівля з переробки сільськогосподарської продукції загальною площею 1924,8 кв.м. за адресою: Харківська область, Первомайський район, с. Високе, вул. Лугова (колишня Піонерська), буд. 25, за своїм функціональним призначенням є промисловими, виробничими, складськими та побутовими приміщеннями, що підтверджується копіями технічного паспорту на виробничий будинок (в т.ч. експлікацією приміщень та характеристикою будинку, господарських будівель та споруд) атестаційної архітектурно - будівельної комісії та інформацією з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2018 року №137224174.
В свою чергу, представник відповідача не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне, а саме, що належні позивачу на праві приватної власності об'єкти нерухомості (виробничий будинок, нежитлова будівля з переробки сільськогосподарської продукції загальною площею 1924,8 кв.м. за адресою: Харківська область, Первомайський район, с. Високе, вул. Лугова (колишня Піонерська), буд. 25) не відносяться до будівель промисловості, навпаки, у відзиві на позов підтвердив, що вказаний об'єкт нерухомості відноситься до виробничих приміщень.
Відповідно до п. 266.1.1 ч. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно п. 266.2.1 ч. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно положень абз. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, 266.2.2, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Оскільки належне позивачу на праві приватної власності нежитлове приміщення (виробничий будинок, нежитлова будівля з переробки сільськогосподарської продукції) загальною площею 1924,8 кв.м. за адресою: Харківська область, Первомайський район, с. Високе, вул. Лугова (колишня Піонерська), буд. 25 є промисловим, виробничим, складським та побутовим приміщенням, а також Державним класифікатором також віднесене до класу (код 1251) «Будівлі промислові», а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розумінні абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Вказана позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладену в постановах 31.01.2018 року по справі № 822/2624/16, від 10.04.2018 року по справі №813/3803/16 (адміністративне провадження № К/9901/35350/18) та від 11.09.2018 року по справі №819/1818/17 (адміністративне провадження №К/9901/36138/18).
У відзиві на позов представник податкового органу з посиланням на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі № 806/2461/17 (адміністративне провадження №К/9901/27759/18) стверджував, що позивач дійшов помилкових висновків, ототожнюючи будівлі, що йому належать як фізичній особі, який використовує їх у власній господарській діяльності із будівлями промислових підприємств, зазначивши, що умовою для застосування пільги з оподаткування відповідно до абз. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є крім іншого фактичне її використання як об'єкту промисловості. Окрім того, також зауважив, що листом ДФС України від 21.03.2017 року №3778/Є/99-99-13-02-03-14 надано роз'яснення стосовно застосування даного пункту статті 266 ПК України, а саме об'єкти нерухомості фізичних осіб, в тому числі тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначені підпунктом «є» підпункту 266,2,2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі № 806/2461/17 зроблено висновок, що абзацом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не охоплюється нерухомість (зокрема, виробничі приміщення), яка використовується фізичною особою - підприємцем у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Таким чином, в даному випадку, приймаючи рішення на користь платника податків, суд враховує, зокрема, позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.09.2018 року по справі №819/1818/17, в якій суд дійшов висновку, що належні на праві власності фізичній особі - підприємцю будівлі промисловості підпадають під дію абз. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами.
Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0898636-1306-2021 прийнято ГУ ДФС у Харківській області 10.07.2018 року, тобто з порушенням строку, встановленого п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення № 0898636-1306-2021 від 10.07.2018 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0898636-1306-2021 від 10.07.2018 року прийняте Головним управлінням ДФС України у Харківській області всупереч приписів чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0898636-1306-2021 від 10.07.2018 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 01 березня 2019 року.
Суддя (підпис) О.В.Шевченко
З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.
Рішення не набрало законної сили.
Секретар судового засідання Н.В.Шаталова