Справа № 466/5181/18
27 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Донченко Ю.В.
при секретарі Окілко В.М.
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -
установив:
Позивач, звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, квартирою № 81 у будинку 3 по вул. Корінній у м. Львові.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є співвласником в квартирі АДРЕСА_1. Відповідач є її сином та співвласником зазначеної квартири, однак не проживає у ній з 2012 року року, оскільки виїхав на постійне місце проживання до Канади. З того часу жодного разу не приїжджав, навіть на похорон батька.Залишається зареєстрованим в квартирі, однак не проживає в ній. В квартирі відсутні його особисті речі, участі в утриманні житла він не бере, місце його теперішнього проживання позивачу не відоме. Оскільки вона проживає, одна неспроможна оплачувати комунальні послуги в повній мірі, а через реєстрацію сина у квартирі не може оформити субсидію.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені в заяві обставини та факти, просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи (оголошення в газеті Високий Замок 28-30 вересня 2018 року). Не подав відзиву на позовну заяву.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач та її представник не заперечують проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Представник третьої особи - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з"явився, подав до суду заяву в якій зазначив, що просить розгляд справи проводити у їх відсутності, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду..
Заслухавши пояснення позивача та її представника, свідків, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов"язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником, зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 04.12.1996 р. та свідоцтва про право на спадщину від 20.12.2016 року, витягом про державну реєстрацію прав від 21.12.2016 р. (а.с.7,9,11)
Іншим співвласником квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтвом про право власності на квартиру від 04.12.1996 р. є ОСОБА_3»ян Богданович, який після одруження змінив прізвище на ОСОБА_2, що стверджується, паспортом громадянина України та свідоцтвом про народження та витягом з державного реєстру актів цивільного стану (а.с.17-18,19) .
Згідно довідки ЛКП «Балатон-409» № 4118 від 25.06.2018 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4»ян Богданович.(а.с.20).
Як вбачається із акту від 18.05.18 р. складеного комісією ЛКП «Балатон-409», гр. ОСОБА_2 за адресою вул.. Корінна,3/81 у м. Львові зареєстрований, але не проживає.
Установлено, що квартира №81 по вул.. Корінній.3 у м. Львові знаходиться у спільній частковій власності сторін.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно ходиться м на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 321 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Статтею 346 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, врегульовані підстави припинення права власності, а саме: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам'яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерті власника.
В пункті 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316-319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, що врегульовано ст. 405 ЦК України.
Однак в даному спорі, позивач просить позбавити права на користування житлом, не просто члена сім»ї власника, а співвласника спірного жилого приміщення і тому на думку суду норми статті 405 ЦК України, не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду № 647/1683/15-ц від 28.08.2018 року.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 84, 89, 273, 274, 280-284, 289, 314 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 319, 321, 383, 405 ЦК України, суд , -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга подається до Львівської апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя ОСОБА_5