28 лютого 2019 року м. Дніпросправа № П/811/1098/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року (суддя Хилько Л.І.) у справі №П/811/1098/17 за позовом ОСОБА_2 до Міської ради міста Кропивницького, відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,-
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міської ради міста Кропивницького, відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення - закрито.
12 червня 2018 року представником третьої особи ОСОБА_1 до суду подано заяву про стягнення з позивача на користь третьої особи 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Також, 12 листопада 2018 року представником позивача до суду подано клопотання про повернення судового збору, сплаченого позивачем у даній справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Клопотання представника позивача - задоволено.
Повернуто сплачений в адміністративній справі №П/811/1098/17 за позовом ОСОБА_2 до Міської ради міста Кропивницького, відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішення, судовий збір у розмірі 640,00грн., сплачений згідно квитанцією №18991660-1 від 27.06.2017 року.
Ухвала суду, в частині відмови в задоволенні заяви представника третьої особи про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, мотивована тим, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат,
пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., суд вказав на те, що вказаний розрахунок не відповідає критеріям, які визначені як обов'язкові для підтвердження, що сума відшкодування витрат є співмірною із складністю справи та наданими послугами. Крім цього, суд вказав на те, що ухвалою суду від 24.05.2018 року закрито провадження у справі у зв'язку зі зміною судової практики Верховного Суду, а не з причин необґрунтованих дій позивача щодо звернення до суду з вказаним позовом, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку положень частини 10 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та задоволення заявлених представником третьої особи вимог щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Представник третьої особи, вважаючи зазначену ухвалу в частині відмови в задоволенні його заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийнятою з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нову про задоволення заяви про стягнення судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що в оскарженій ухвалі судом не зазначено, якими самими є документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару, яким законом встановлено їх оформлення, який розмір гонорару є обґрунтованим у даному випадку, чому подання двох однакових позовів в порядку цивільного і адміністративного судочинства є обґрунтованими діями позивач і яким чином на це впливає практика Верховного Суду. Крім цього, скаржник просить стягнути з позивача судові витрати понесені третьою особою на розгляд справи в апеляційному порядку в розмірі 2000 грн.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до положень частин 1-2, пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно частин 1,2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Представником третьої особи ОСОБА_1 з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. надано до суду: копію договору про надання правової допомоги від 02.10.2017 (т. 1 а.с.95), квитанцію до прибуткового касового ордеру від 25.12.2017р. на 10000 грн. (т.1 а.с.137а), детальний опис робіт (наданих послуг) (т.1,а.с.191).
Частиною 11 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно до частини 10 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що провадження у даній справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статі 238 КАС України, у зв'язку із тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Отже, законодавством України передбачено право будь-якої особи звернутися із позовом до суду, якщо вона вважає, що її права та інтереси порушено.
В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із даним позовом до суду та Кіровоградським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі №П/811/1098/17, однак під час розгляду справи судом було встановлено, що дану справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства (висновок про підсудність даної справи судом зроблений з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладеній в постанові від 14.03.2018 року по справі №396/2550/17), що стало підставою для постановлення судом ухвали про закриття провадження.
Таким чином, закриття провадження у даній справі не є наслідком та не пов'язане з необґрунтованими діями з боку позивача.
Сам факт звернення до суду з позовом не може бути визнано як необґрунтовані дії позивача, оскільки дане право визначено Конституцією України та законодавством України.
Отже, відсутні підстави у даному випадку для застосування судом положень частин 10,11 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що положеннями частини 10 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право саме відповідача на компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи у разі закриття провадження у справі внаслідок необґрунтованих дій позивача.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заяви представника третьої особи про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та, як наслідок, відсутності правових підстав для її задоволення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції постановлено законну і обґрунтовану ухвалу, у зв'язку з чим підстав для її скасування не існує.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції залишає в силі ухвалу суду першої інстанції, підстави для відшкодування витрат, понесених третьою особою на розгляд справи в апеляційному порядку в розмірі 2000 грн., відсутні.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.315, ст.ст.316 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року по справі №П/811/1098/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 28.02.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк