25 лютого 2019 р.Справа № 820/5035/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. (ухвалене суддею Волошиним Д.А., повний текст якого складено 26.10.2018 р.) по справі № 820/5035/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання " Вертікаль" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Вертикаль» (в подальшому - ТОВ НВО «Вертикаль») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001041406 від 06.04.2018 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. позов задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення № 00001041406 від 06.04.2018 р. в частині застосування до ТОВ НВО «Вертикаль» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19004,36 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки позивачем недотримано встановлених термінів розрахунків за експортними договорами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними договорами від 10.11.2016 р. № 1369 ВК за період з 01.04.2017 р. по 28.02.2018 р. та від 20.06.2017 р. № 1684 ВК за період з 20.06.2017 р. по 28.02.2018 р., за результати якої складено акт від 28.03.2018 р. № 1093/20-40-14-06-08/30750980, висновками якого встановлені порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку з недотримання встановлених термінів розрахунків за експортним Договором № 1369 ВК від 10.11.2016 р., укладеним із нерезидентом «Baker Hughes China» та експортним Договором № 1684 ВК від 20.06.2017 р., укладеним із нерезидентом «Dadam Investments Ltd».
На підставі висновків вищевказаного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 00001041406 від 06.04.2018 р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 183172,25 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в розрахунку пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД за договором № 1684 ВК від 20.06.2017 р., відповідачем невірно розраховано кількість днів прострочки, оскільки додатково враховано день надходження валютної виручки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» доповнено ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» шляхом надання Національному банку України повноважень щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Постановою Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 р. «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (в подальшому - Постанова) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися в строк, що не перевищує 90 календарних днів (п. 3 Постанови).
Згідно із п. 5 Постанови, вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 р. № 34 у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 р. № 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 р. №841/7129, та у російських рублях.
Відповідно до п. 6 Постанови, уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (розподільчий рахунок).
Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р. затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (в подальшому - Інструкція).
Згідно із п. 1.3 Інструкції, клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. Юридичні особи-резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб-резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.
Відповідно до п. 5.2 Інструкції, поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.
Згідно із п. 5.3 Інструкції, на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються через розподільні рахунки.
Тобто, юридичні особи мають право відкривати в банках як поточні рахунки у національній валюті, так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті. Датою зарахування валютної виручки вважається дата її надходження на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та не може вважатись первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та нерезидентом Dadam Investments Ltd» укладено зовнішньоекономічний контракт №1684 ВК від 20.06.2017 р.
Згідно розрахунку пені контролюючого органу за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, за вказаним договором встановлені дні прострочки з 28.12.2017 р. по 10.01.2018 р. (з кількістю днів прострочки 14), з 28.12.2017 р. по 11.01.2018 р. (з кількістю днів прострочки 15), з 28.12.2017 р. по 05.02.2018 р. (з кількістю днів прострочки 40), з 15.02.2018 р. по 19.02.2018 р. (з кількістю днів прострочки 5), з 15.02.2018 р. по 20.02.2018 р. (з кількістю днів прострочки 6).
Висновком Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 127 від 01.03.2018 р. продовжено строк проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями: 49452,00 дол. США, з 21.02.2018 р. до 18.05.2018 р.; 49452,00 дол. США, з 21.02.2018 р. до 18.08.2018 р.; 49001,50 дол. США, з 27.02.2018 р. до 18.05.2018 р.; 49001,50 дол. США, з 27.02.2018 р. до 18.05.2018 р., оскільки вищевказаний договір відноситься до договорів гарантійного обслуговування.
Судовим розглядом встановлено, що грошові кошти за зовнішньоекономічними операціями по Договору № 1684 ВК від 20.06.2017 р., поступили на розподільчі рахунки позивача: 67000 дол. США - 09.01.2018 р.; 26870 дол. США - 10.01.2018 р.; 2834,55 дол. США - 02.02.2018 р.; 9100 дол. США - 16.02.2018 р.; 20963,77 США - 20.02.2018 р., що підтверджується виписками SWIFT та реєстрами платіжних документів по рахунку № 26009053047.
Таким чином, датою надходження спірних сум валютної виручки є 09.01.2018 р., 10.01.2018 р., 02.02.2018 р., 16.02.2018 р. - дати її зарахування на розподільчий рахунок позивача, а не, як зазначено відповідачем 10.01.2018 р., 11.01.2018 р., 05.02.2018 р., 19.02.2018 р.
Тобто, контролюючим органом при розрахунку пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД за договором № 1684 ВК від 20.06.2017 р. помилково розраховано кількість днів прострочки, у зв'язку з додатковим врахуванням дня надходження валютної виручки.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 р. (справа № 826/9288/16).
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001041406 від 06.04.2018 р. підлягає скасуванню в частині застосування до ТОВ НВО «Вертикаль» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19004,36 грн.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року по справі № 820/5035/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді А.П. Бенедик Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 01.03.2019 року