ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 березня 2019 року № 826/4161/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак ОМ., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Лайтаренка О.В., представника відповідача Бабинця М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів,
встановив:
13.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (ТОВ «Л.К.О.») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Офіс великих платників податків ДФС) про:
- визнання протиправним та скасування наказу від 09.02.2018 №183 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Л.К.О.» за адресою: м. Київ, вул. Промислова, буд. 4-А»;
- визнання протиправним та скасування наказу від 09.02.2018 №195 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Л.К.О.» за адресою: м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35».
В обґрунтування позову товариством здійснено посилання на невідповідність оскаржуваних наказів вимогам Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), а саме, щодо підстав призначення перевірки та предмету перевірки. Здійснено посилання на незазначення в наказах підстави проведення перевірки та періоду діяльності товариства, який буде перевірятись.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати судовий розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач подав відзив та заперечення на позовну заяву, в яких вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Зазначив, що твердження позивача про невідповідність підстав призначення перевірки та предмету перевірки не відповідають дійсності. Пояснив, що для належного проведення перевірки та виявлення наявності/відсутності порушень в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, перевіряючим необхідний доступ до реєстратора розрахункових операцій, тому в резолютивній частині наказів відповідач звертав увагу на дотримання норм законодавства з питань обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв.
Також відповідач вказав, що в наказах зазначено період діяльності, який буде перевірятись: згідно статті 102 ПК України.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказів.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, встановив наступне.
19.02.2018 відповідачем прийняті накази №183 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Л.К.О.» за адресою: м. Київ, вул. Промислова, буд. 4-А» та №195 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Л.К.О.» за адресою: м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35».
Згідно вказаних наказів на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР, наказано начальнику управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Котовій Г.Ю. організувати проведення фактичної перевірки ТОВ «Л.К.О.» тривалістю десять діб з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв. Період діяльності, який буде перевірятись: згідно статті 102 ПК України.
Позивач не погодився із вказаними наказав та звернувся до суду із даним позовом.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні при вирішенні заявлених вимог виходить з наступного.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
В силу пункту 2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2. статті 80 ПК України.
За змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення є пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема такого документу як копія наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Разом з тим, з встановлених у справі та підтверджених її матеріалами обставин вбачається, що спірні накази не містять зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов'язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Водночас, посилання на статтю 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності товариства, суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.
Зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що спірний наказ не відповідає положенням ПК України щодо його змісту.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 у справі №826/14478/17.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно оскаржуваних наказів, фактична перевірка позивача призначена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
У відповідності до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Разом з цим, відповідачем не вказано, яка інформація ним була отримана щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана, а також відповідачем не надано взагалі жодного доказу отримання такої інформації/звернення.
Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів наявності підстав для проведення перевірки позивача, що визначені статтею 80 ПК України.
При цьому, наявність таких відомостей є обов'язковою для наказу про проведення фактичної перевірки.
Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №821/1957/16.
Разом з цим, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, та згідно якої здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.
Поряд з цим необхідно зазначити, що призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань.
Однак, згідно спірних наказів метою перевірки зазначено дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, тобто метою перевірки є інші питання, а ні ж ті, що пов'язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів.
Тобто, призначаючи фактичну перевірку згідно спірних наказів, відповідач, здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, зазначив мету контролю (фактичної перевірки), що не відповідає відповідним функціям.
Відповідач, пояснюючи зазначення вказаної мети перевірки, зазначає, що для належного проведення перевірки та виявлення наявності/відсутності порушень в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, перевіряючим необхідний доступ до реєстратора розрахункових операцій, тому в резолютивній частині наказів відповідач звертав увагу на дотримання норм законодавства з питань обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв.
Однак, такі доводи стосуються порядку проведення перевірки, а не її мети, тому суд не вважає дані доводи такими, що свідчать про правомірність спірних наказів.
Суд також зважає на те, що меті перевірки, яка вказана у спірних наказах відповідають підстави призначення перевірки передбачені у підпунктах 80.2.1 та 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Так, згідно підпункту 80.2.1 пункту 80.2 статті 80 ПК України у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів
У відповідності до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Л.К.О.» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у матеріалах справи квитанцій від 13.03.2018 №32138 та №32071 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 3524 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 09.02.2018 №183 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» за адресою: м. Київ, вул. Промислова, буд. 4-А».
Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 09.02.2018 №195 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» за адресою: м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35».
Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (місцезнаходження юридичної особи: 03062, місто Київ, вулиця Екскаваторна, будинок 35; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37317990).
Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39440996).
Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 01.03.2019.
Суддя О.М. Чудак