ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 березня 2019 року № 640/2270/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. при секретарі судового засідання Білоус А.С. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомМіністерства внутрішніх справ України
до третя особа:Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1
про визнання протиправними дій та скасування постанови № 56881016 від 28.12.2018 року,
08 лютого 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням уточнення позовних вимог від 22.02.2019 року, звернулось Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України, позивач) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, третя особа) про визнання протиправними дій та скасування постанови № 56881016 від 28.12.2018 року.
Позивач наголошує на тому, що виконавчий лист № 818/419/17, виданий 18.06.2018 року Сумським районним судом Сумської області, про зобов'язання МВС України у визначений п. 9 Порядку місячний строк прийняти рішення про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ОСОБА_1, надіслати вказане рішення із зазначеними документами ОСОБА_1 та керівникові управління поліції охорони в Сумській області, а також у відповідності до п. 10 Порядку у строк, не пізніше двох місяців з дня прийняття зазначеного рішення, в межах та за рахунок коштів, передбачених держаним бюджетом на утримання МВС України, виділити та перерахувати на госпрозрахунковий рахунок управління поліції охорони в Сумській області грошові кошти в сумі 206 700,00 гривень, необхідні для виплати грошової допомоги, для подальшого їх перерахування Управлінням поліції охорони в Сумській області на особистий рахунок ОСОБА_1 виконаний позивачем у повному обсязі 27.04.2018 року, тобто до відкриття виконавчого провадження № 56881016, про що було повідомлено державного виконавця.
А відтак, Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ 28 грудня 2018 року протиправно виніс постанову про накладення штрафу, у зв'язку з чим МВС України просить її скасувати.
Ухвалою суду від 25.02.2019 року за вказаною позовною заявою було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 28.02.2019 року.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ подав відзив на позовну заяву та копію матеріалів виконавчого провадження № 56881610.
У поданому відзиві представник відповідача заперечив проти задоволення адміністративного позову з огляду на те, що станом на 28.12.2018 року боржником не було надано документальне підтвердження про повне виконання рішення суду, а також не повідомлено про існування поважних причин, що перешкоджали його виконанню.
Третя особа свої правом на подання пояснень щодо адміністративного позову не скористалася.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
18 червня 2018 року Сумським районним судом Сумської області у справі № 818/419/17 був виданий виконавчий лист про зобов'язання МВС України у визначений п. 9 Порядку місячний строк прийняти рішення про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ОСОБА_1, надіслати вказане рішення із зазначеними документами ОСОБА_1 та керівникові управління поліції охорони в Сумській області, а також у відповідності до п. 10 Порядку у строк, не пізніше двох місяців з дня прийняття зазначеного рішення, в межах та за рахунок коштів, передбачених держаним бюджетом на утримання МВС України, виділити та перерахувати на госпрозрахунковий рахунок управління поліції охорони в Сумській області грошові кошти в сумі 206 700,00 гривень, необхідні для виплати грошової допомоги, для подальшого їх перерахування Управлінням поліції охорони в Сумській області на особистий рахунок ОСОБА_1
31 липня 2018 року за заявою стягувача Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ було відкрито виконавче провадження № 56881016 з виконання зазначеного виконавчого листа № 818/419/17.
05.09.2018 року відповідачем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду у встановлений строк та надіслано позивачу вимогу державного виконавця від 05.09.2018 року № 56881016/20.1-14 про необхідність виконання рішення суду протягом десяти робочих днів.
28.12.2018 року відповідачем за невиконання повторно без поважних причин рішення суду у встановлений строк на боржника накладено штраф у розмірі 10 200, 00 грн., про що була винесена відповідна постанова.
Незгода з вказаним вище рішенням та діями щодо винесення постанови про накладення штрафу від 28.12.2018 року у виконавчому провадженні № 56881016 обумовила позивача звернутися до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII), Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) та ін.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частина 1 статті 1 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
За приписами ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 5 та 6 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частина 1 - 3 статті 63 Закону № 1404-VIII встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме: за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження; у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність; виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником; у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом; у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачаться з матеріалів справи та копій матеріалів з ВП № 56881016 виконавчим листом № 818/419/17 було встановлено спосіб виконання рішення суду, а саме - зобов'язано МВС України у визначений п. 9 Порядку місячний строк прийняти рішення про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ОСОБА_1, надіслати вказане рішення із зазначеними документами ОСОБА_1 та керівникові управління поліції охорони в Сумській області, а також у відповідності до п. 10 Порядку, у строк не пізніше двох місяців з дня прийняття зазначеного рішення, в межах та за рахунок коштів, передбачених держаним бюджетом на утримання МВС України, виділити та перерахувати на госпрозрахунковий рахунок управління поліції охорони в Сумській області грошові кошти в сумі 206 700,00 гривень, необхідні для виплати грошової допомоги, для подальшого їх перерахування Управлінням поліції охорони в Сумській області на особистий рахунок ОСОБА_1
Позивачем до матеріалів справи було подано копію висновку від 27.04.2018 року, на який він посилався, як доказ виконання ним судового рішення в повному обсязі, в добровільному порядку, та як підставу для визнання відповідного рішення відповідача протиправними.
Вказаний висновок МВС України надсилався на адресу відповідача листом від 21.08.2018 року № 51/2-3193 та від 26.10.2018 року № 15/2-5062.
Дослідивши зміст зазначеного доказу суд зазначає, що він стосується результатів розгляду МВС України матеріалів ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги. Тобто його складено відповідачем на виконання рішення Сумського районного суду Сумської області від 20.10.2017 року № 818/419/17.
У той же час такий висновок містить в собі таке рішення:
1. Матеріали ОСОБА_1 скерувати до Національної поліції України для розгляду та вжиття заходів згідно з законодавством щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням 3-ї групи інвалідності;
2. Установити Національній поліції України термін для надання інформації про вжиті заходи до 17.05.2018 року;
3. Про прийняте рішення повідомити ОСОБА_1
При цьому, позивач обґрунтовує вказане рішення посиланням на відповідні Закони України та чинні нормативно-правові акти, які дають йому право діяти саме в такий спосіб.
Втім, жодних рішень та дій, які належало прийняти/вчинити МВС України відповідно до рішення суду від 20.10.2017 року, відповідачем у вказаному висновку відображено не було та доказів, які б це підтверджували не надано. Не було повідомлено позивачем державного виконавця і не надано жодних відомостей, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду у встановлений строк.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання про те, що позивачем рішення Сумського районного суду Сумської області від 20.10.2017 року в спосіб зазначений у виконавчому листі № 814/419/17 від 18.06.2018 року виконано не було без поважних причин.
Одночасно суд звертає увагу, що у відповідності до приписів ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України МВС України, як сторона виконавчого провадження мало право звернутися до суду, який видав виконавчий документ із заявою про роз'яснення змісту виконавчого документу або судового рішення.
Втім, як встановлено під час розгляду даної адміністративної справи МВС України таким своїм правом не скористалося, а виконало рішення суду на власний розсуд, що суперечить його змісту.
З огляду на викладене, суд вважає, що під час розгляду даної адміністративної справи позивачем не було доведено фактичного виконання рішення суду.
Також суд наголошує на тій обставині, що матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження позивачем та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 56881610, постанови державного виконавця про накладення на МВС України штрафу у розмірі 5 100, 00 грн. та вимоги № 56881016/20.1-14.
Отже, відповідач правомірно прийшов до переконання про повторне невиконання МВС України рішення суду у встановлений строк, без поважних причин, та необхідність застосування до боржника у відповідності до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» штрафу у розмірі 10 200, 00 грн.
Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № 56881610 діяв згідно приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд також вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримався приписів Закону № 1404-VIII та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак дана постанова є правомірною та скасованою бути не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані, натомість відповідач підтвердив правомірність оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Міністерства внутрішніх справ України ( 01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, код ЄДРПОУ: 00032684) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України протягом 10 днів з дня його проголошення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Cуддя І.М. Погрібніченко