ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 лютого 2019 року № 826/14390/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця Шмідт Катерини Валеріївни
третя особа Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
про визнання протиправною бездіяльність та визнання неправомірними дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного виконавця Шмідт Катерини Валеріївни (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надіслання позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанови про відкриття провадження від 22 травня 2018 року №56460908;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у виконавчому провадженні від 22 травня 2018 року №56460908 щодо неповідомлення позивача про результати визначення вартості майна, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1;
- визнати дії відповідача у виконавчому провадженні від 22 травня 2018 року №56460908 по визначенню вартості майна, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та належить позивачу у розмірі 727 781,0 грн - неправомірними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено частину першу статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не направлено їй, як боржнику, постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Також, позивач вважає дії відповідача по визначенню вартості майна, що належить позивачу протиправними, оскільки встановлена вартість перевищує суму боргу, що становить 593 646,65 грн та зазначену у виконавчому написі від 05 вересня 2011 року, що, на думку позивача, порушує її права та інтереси. Разом з тим, позивачем зазначено, що відповідач не повідомив її про результати визначення вартості майна.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
У судовому засіданні 30 січня 2019 року, відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
11 лютого 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, разом із матеріалами виконавчого провадження №56460908 та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що 22 травня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56460908. Вказана постанова була направлена позивачу рекомендованим повідомленням про вручення 22 травня 2018 року, отже, на думку відповідача, саме з 22 травня 2018 року розпочався строк звернення до суду з даним позовом. Оскільки частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено 10-дений строк звернення до суду, в даній категорії справ, то відповідно позивач пропустила строк звернення до суду з даним позовом.
З приводу поданого клопотання суд зазначає, що згідно положень частини п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, позивач дізналася про виконавче провадження №56460908 02 вересня 2018 року з офіційного сайту Державного підприємства «Сетам», на підтвердження вказаного до позовної заяви надано роздруківку.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач дізналась про вказане виконавче провадження в травні 2018 року, як зазначає відповідач.
Таким чином, строк звернення до суду з даним позовом розпочався з дати коли позивач дізналась про вказане виконавче провадження, а саме з 02 вересня 2018 року.
05 вересня 2018 року позивач звернулась до суду з даним позовом, що підтверджується матеріалами справи.
Отже позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позов, а тому клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Відзив відповідача на позовну заяву обґрунтованим тим, що боржнику з дотриманням вимог діючого законодавства надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження №56460908 та проінформовано з визначеною вартістю описаного майна боржника. Також, відповідачем зазначено, що всі дії вчиненні у виконавчому провадженні №56460908 щодо визначення вартості майна боржника з чітким дотримання діючого законодавства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
22 травня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шмідт Катериною Валеріївною відкрито виконавче провадження №56460908 з примусового виконання виконавчого напису №3196 виданого 05 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Паракудой І.В. щодо звернення стягнення на нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1.
22 травня 2018 супровідним листом №900 приватний виконавець направила на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) постанову про відкриття виконавчого провадження №56460908.
29 травня 2018 року до приватного виконавця надійшла заява від представника ПАТ «Укрсоцбанк», в якому він просив відповідача призначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для оцінки нерухомого майна боржника, у зв'язку з неможливістю дійти згоди з боржником щодо вартості описаного майна, на яке необхідно звернути стягнення відповідно до виконавчого документа (а.с.96).
29 травня 2018 року приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №56460908 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнерс» в особі ОСОБА_4, який має сертифікат від 15 січня 2016 року за №26/16, виданий Фондом державного майна України (строк дії 15 січня 2019 року).
29 травня 2018 супровідним листом №971 приватний виконавець направила на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) вказану постанову.
31 травня 2018 року до приватного виконавця надійшов звіт про оцінку 1-к. житлової квартири АДРЕСА_1.
31 травня 2018 року приватним виконавцем для відома було направлено позивачу вказаний висновок про вартість майна.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі по тексту - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Отже, Закон передбачено обов'язок виконавця надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.
Судом встановлено, що приватним виконавцем постанова про відкриття провадження №56460908 винесена 22 травня 2018 року.
Як підтверджується матеріалами справи, вказана постанова була направлена позивачу (боржнику за виконавчим провадженням) супровідним листом від 22 травня 2018 року №900 на адресу зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1.
Вказана кореспонденція була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0100162326486 23 травня 2018 року, що підтверджується: списком згрупованих поштових відправлень від 22 травня 2018 року №11135, на якому проставлена печатка поштового відділення 23 травня 2018 року та фіскальним чеком від 23 травня 2018 року (а.с.207-208).
Отже, посилання позивача про те, що відповідачем не було направлено позивачу постанови про відкриття провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення спростовується доказами наявними в матеріалах справи.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповідомлення позивача про результати визначення вартості майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону№1404-VIII, виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
З наведених норм вбачається, що виконавець зобов'язаний повідомити сторін про результати визначення вартості майна не пізніше наступного дня робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.
Приписами статті 28 встановлено, що повідомлення про визначення вартості майна надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем було направлено боржнику супровідним листом від 31 травня 2018 року №972 висновок про вартість майна на адресу: АДРЕСА_1.
Вказана кореспонденція була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0100162561590 31 травня 2018 року, що підтверджується: списком згрупованих поштових відправлень від 31 травня 2018 року №11865, на якому проставлена печатка поштового відділення 31 травня 2018 року та фіскальним чеком від 31 травня 2018 року (а.с.212-213).
Судом встановлено, що звіт про оцінку майна боржника надійшов до приватного виконавця 31 травня 2018 року (а.с.105).
Таким чином, відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо повідомлення сторін про результати визначення вартості майна.
Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача у виконавчому провадженні від 22 травня 2018 року №56460908 по визначенню вартості майна, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 14 Закону №1404-VIII встановлено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців встановленні статтею 18 Закону №1404-VIII.
Так, відповідно до пункту 15 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Відповідно до частини першої та другої статті 57 Закону №1404-VIII, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Частинами першою та другою статті 20 Закону№1404-VIII встановлено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.
З аналізу наведених норм вбачається, що Законом передбачено право виконавця, у разі якщо сторони виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна, залучити для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, про що виконавець виносить відповідну постанову.
Судом встановлено, що відповідачем 29 травня 2018 року приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №56460908 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Матеріали справи містять постанову винесену приватним виконавцем 22 травня 2018 року про арешт майна боржника.
Також, матеріали справи містять заяву стягувача у виконавчому провадження №56460908, якою повідомлено виконавцю про те, що сторони ВП не можуть дійти згоди з щодо вартості описаного майна, на яке необхідно звернути стягнення відповідно до виконавчого документа.
Отже, приватний виконавець на підставі наданих йому прав Законом та в строк передбачений Законом прийняв постанову про призначення призначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Судом встановлено, що оцінка вартості майна проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнерс» в особі ОСОБА_4, який має сертифікат від 15 січня 2016 року за №26/16, виданий Фондом державного майна України (строк дії 15 січня 2019 року).
За результатами вказаної оцінки Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнерс» надано висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки об'єкта оцінки - 1-к. житлової квартири АДРЕСА_1.
З вище викладеного вбачається, що приватним виконавцем не здійснювалась оцінка майна боржника, а лише дії щодо призначення вказаної оцінки.
Таким чином, позовна вимога про визнання дій відповідача у виконавчому провадженні від 22 травня 2018 року №56460908 по визначенню вартості майна не підлягає задоволенню, оскільки саме відповідачем не проводилась оцінка визначення вартості майна боржника та висновок щодо вартості вказаного майна зроблено особою на яку покладено обов'язок постановою відповідача від 29 травня 2018 року щодо проведення оцінки вартості майна боржника.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність дій щодо яких позивач звернувся в суд з даним позовом.
Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова