ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 лютого 2019 року № 826/1150/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Квазар» до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Сбербанк», про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Квазар» (далі - позивач, ПАТ «Квазар») з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (далі - третя особа, ПАТ «Сбербанк») про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2018 ВП №55500060.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не мав повноважень відкривати виконавче провадження з виконання рішення про звернення стягнення на майно, яке розташоване в Подільському районі міста Києва, оскільки таке провадження підвідомче районному відділу Державної виконавчої служби; оскаржувана постанова не містить мотивувальної частини та всіх реквізитів виконавчого документу, що перешкоджає ідентифікувати особу нотаріуса, який видав відповідний виконавчий напис; вартість майна ще не визначено, а розмір виконавчого збору в оскаржуваній постанові вказано; виконавчий напис, на виконання якого відкрито оскаржуване виконавче провадження, не є виконавчим документом у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягнення за іпотечним договором неможливе у безспірному порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2018 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У своєму відзиві на позов, представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні. Представник відповідача зазначив, що державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону України «Про виконавче провадження», а скасування постанови про відкриття виконавчого провадження суперечить вимогам закону.
Третьою особою подано відзив на позовну заяву, в яком ПАТ «Сбербанк» повністю заперечує проти задоволення позову, вказавши, що ним пред'явлено виконавчий документи у відповідності до вимог чинного законодавства, а позов є необґрунтованим та безпідставним, яким створюються перепони для реалізації кредитором свого права для погашення існуючої кредиторської заборгованості за рахунок нерухомого майна, що перебуває в іпотеці.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. за результатами розгляду заяви представника стягувача - ПАТ «Сбербанк» про примусове виконання виконавчого напису №5706, виданого 30.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., про звернення стягнення на будівлю виробничого корпусу №2 (літ. Т), загальною площею 17 896,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок №1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48803680000 та належить ПАТ «Квазар», відкрито виконавче провадження №55500060 згідно постанови від 10.01.2018.
Зазначене нерухоме майно, передане в іпотеку ПАТ «Сбербанк», що є правонаступником прав і обов'язків ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» за іпотечним договором посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 08.06.2010 та зареєстрований в реєстрі за №4706, з усіма змінами та доповненнями, для забезпечення виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010, із змінами та доповненнями, укладеним між ПАТ «Сбербанк», що є правонаступником прав і обов'язків ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ПАТ «Квазар».
Загальна сума заборгованості перед ПАТ «Сбербанк» згідно кредитного договору станом на 11.10.2016 становить 7 077 308 євро 41 євроцентів та 30 174 470 грн. 94 коп.
Боржником за вказаним виконавчим провадженням вказано - ПАТ «Квазар», стягувачем - ПАТ «Сбербанк».
Окрім того, пунктом 3 вказаної постанови від 10.01.2018 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 770 730,84 євро.
Вважаючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням вимог чинного законодавства та порушує законні права позивача, останній звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
В силу положень частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, твердження позивача з приводу того, що виконавчий напис, на виконання якого відкрито дане виконавче провадження не є виконавчим документом, у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягнення за іпотечним договором неможливе у безспірному порядку, є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому, у разі якщо позивач не згодний безпосередньо з виконавчим написом, на підставі якого відкрито виконавче провадження №55500060, останній не позбавлений права на його оскарження у встановленому для цього порядку, що одночасно не є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова від 10.01.2018 відповідає приписам п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі - Інструкція №512/5), згідно з якими постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити як мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови чітко вбачається на підставі чого остання винесена (виконавчий напис нотаріуса, поданий на виконання за заявою представника стягувача), а також з яких правових норм державний виконавець виходив під час її винесення.
При цьому, як підтверджується матеріалами виконавчого провадження, рішення містить визначення особи, яка видала виконавчий напис, а саме: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. В той час, зазначення лише ініціалів, замість повного зазначення імені та по батькові нотаріуса не є перешкодою для ідентифікації особи, яка його видала, оскільки безпосередньо зі змісту виконавчого напису вбачаються повні реквізити (ім'я та по батькові) особи, яка його видала.
Згідно з частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).
Таким чином, у силу частини 5 статті 26 Закону № 1404-VІІІ на державного виконавця покладено обов'язок із зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника. Разом з тим, розмір останнього, враховуючи характер рішення, який підлягає примусову виконанню, обраховується виходячи з 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Зважаючи на викладене, виходячи з предмету виконання - звернення стягнення на будівлю виробничого корпусу №2 (літ. Т), загальною площею 17 896,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок №1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48803680000 та належить ПАТ «Квазар», за рахунок реалізації якої задовольнити вимоги ПАТ «Сбербанк» за кредитним договором у сумі 7 077 308 євро 41 євроцентів, - відповідачем обґрунтовано встановлено розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника.
Вказане також стосується й органу державної виконавчої служби, який може вчиняти виконавчі дії щодо виконання вказаного виконавчого напису.
Положеннями пункту 3 розділу І Інструкції № 512/5 визначено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції № 512/5, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
З огляду на те, що предметом примусового виконання у межах виконавчого провадження №55500060 є вимоги ПАТ «Сбербанк» за кредитним договором у сумі 7 077 308 євро 41 євроцентів за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку переданого в іпотеку майна, тобто зобов'язання, сума якого становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, саме відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомче примусове виконання виконавчого напису № 5706, виданого 30.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі №826/16954/17, від 22 березня 2018 року у справі №826/16953/17.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову.
За вказаних обставин, виходячи з аналізу правових норм та обставин, встановлених в ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2018 прийнята відповідачем з дотриманням порядку та строків, установлених законом, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код 14314038) відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.А. Качур